Постанова № 75047151, 02.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1382/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

02 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Платашем В.О.,

представника позивача : Кудрик Я.О.,

представника відповідача :Сінгаєвської О.М.,

третьої особи : ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

16 травня 2018 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, зазначивши, що вживались відповідні заходи для отримання додаткового фінансування щодо виконання рішення суду, проте через відсутність такого фінансування рішення суду виконується по мірі надходження коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказавши, що про відсутність коштів для виконання рішення суду позивач не повідомляв, рішення суду не виконано, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Третя особа в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі №802/2471/17-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 згідно з довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 12828 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 22 березня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56036007 щодо виконання виконавчого листа № 802/2471/17-а від 12 березня 2018 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом по вищевказаній справі.

Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 06 квітня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило відповідача про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду вже виконано, оскільки ОСОБА_4 проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки № 12828. Згідно з розрахунком на доплату пенсії за період з січня 2016 року по березень 2018 року Головним управлінням донараховано кошти в сумі 56567,43 грн. Однак, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань та змінами в діючому законодавстві зазначені кошти не були виплачені.

Також повідомлено, що донарахована сума за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року підлягає виплаті у порядку, визначеному абзацом 2 пункту 3 постанови № 103, після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України.

07 травня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову, якою відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", на позивача накладено штраф в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Позивач вважаючи такі дії відповідача щодо накладення штрафу протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області без поважних причин не виконувало рішення суду, отже державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 07 травня 2018 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії виконано позивачем частково, зокрема здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_4 та здійснено йому доплату пенсії за період з січня 2018 року по березень 2018 року. При цьому, не виконаною залишилась частина судового рішення щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Посилання апелянта на те, що виплата донарахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року буде здійснюватись ОСОБА_4 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, тобто починаючи з 2019 року та до повної виплати, колегія суддів вважає такою, що суперечить рішенню суду та не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів звертає увагу, що постанова № 103 прийнята після ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення у справі № 802/2471/17-а, тому не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на перерахунок пенсії позивача виникло на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей".

При цьому, постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний суд в ухвалі від 02 травня 2018 року у справі № 818/1076/18.

Також колегія суддів не погоджується із посиланнями апелянта про те, що невиконання позивачем, як бюджетною установою, судового рішення через відсутність коштів не може бути підставою для накладення штрафу, з огляду на наступне.

Згідно з статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не повідомляв відповідача про неможливість виконання рішення суду на користь третьої особи через відсутність коштів. Крім того, на підтвердження відсутності коштів для виконання рішення суду не надані докази.

Лист Пенсійного Фонду України до Міністерства соціальної політики України № 9494/02-23 від 28 березня 2017 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він стосується подій, що існували до прийняття рішення на користь третьої особи.

Також колегією суддів не приймається до уваги лист позивача до Пенсійного фонду України №962/09-44/03 від 19 червня 2018 року, оскільки його складено вже після накладення штрафу.

Посилання апелянта на рішення Верховного Суду у справі К/9901/1598/18 від 24 січня 2018 року, у справі К/9901/1314/18 від 21 лютого 2018 року, у справі К/9901/12146/18 від 13 червня 2018 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач про відсутність коштів на виконання рішення суду відповідача не повідомляв, доказів на підтвердження вказаних обставин ні відповідачу, ні суду не надав.

Також вказані рішення суду стосуються інших обставин та правового регулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із відповіді, що надана відповідачу, позивач протрактувавши рішення суду на власний розсуд здійснював його виконання в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, не зважаючи на прийняте судом рішення. А тому невиконання рішення суду у справі № 802/2471/17-а з цих підстав колегія суддів розцінює як неповажну причину.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем не виконано рішення суду, щодо якого за виконавчим листом № 802/2471/17-а відкрито виконавче провадження № 56036007 і не доведено наявності поважних причин його невиконання, а отже, відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято постанову від 07 травня 2018 року про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. 00 коп., про що зазначено судом першої інстанції.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 грн. 00 коп. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні підстави для скасування даної постанови.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена відповідно до частини 4 статті 272 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 липня 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.