Постанова № 75046883, 03.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3388/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

при секретарі судового засідання Смидюк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про відмову у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання від 30 березня 2018 року (суддя - Лозовський О.А., м. Луцьк, повний текст ухвали складено 30 березня 2018 року) у справі за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області 27 березня 2018 року звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №803/3272/15 за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №803/3272/15 у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанцій, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду про відмову у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання задовольнити, оскільки вважає поважними причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Зокрема, вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги факт втрати виконавчого листа №18/2018 при пересиланні до Першого відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, що підтверджується довідкою від 28.01.2018 №3437, за змістом якої на примусовому виконанні у вказаному органі виконавчий документ у справі №803/3272/15 не перебуває. Крім цього, наголошує, що в структурі Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області не передбачена наявність юридичного відділу, що в сукупності з вищевказаними обставинами справи зумовили пропуск заявником строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини 4 статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін (переглянувши справу за наявними у ній доказами), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року у справі №803/3272/15 адміністративний позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 191 562 (сто дев'яносто одну тисячу п'ятсот шістдесят дві) гривні 06 копійок. Судове рішення набрало законної сили 22.05.2017.

03 січня 2018 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшла заява Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про видачу виконавчого листа.

Виконавчий лист було отримано представником податкового органу 09.01.2018, що підтверджено підписом представника податкового органу та відміткою про отримання виконавчого листа на заяві Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 03.01.2018.

Таким чином, заявник отримав виконавчий лист поза межами строку пред'явлення його до виконання.

Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив із того, що наведені податковим органом причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, з огляду на що відсутні встановлені законом підстави для поновлення таких.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.373 КАС України).

За змістом ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на примусове виконання рішення в особи, на користь якої винесено рішення, виникає з моменту набранням таким рішенням законної сили, в разі його невиконання в добровільному порядку, а подача заяви до суду про видачу виконавчого документа, та подальше звернення із цим документом в органи виконавчої служби є процедурою, встановленою законодавцем: завершальною стадією судового провадження та способом реалізації права на примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, у розглядуваному випадку, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в адміністративній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня наступного після набрання рішенням законної сили.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 ст.12 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд, з урахуванням завдання та основних засад адміністративного судочинства, принцип верховенства права, повинен з'ясувати причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та за наявності поважності причин поновити пропущений строк. При цьому поважними причинами, що зумовили пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на подання заяви про виконання виконавчого документа.

На основі наявних у матеріалах справи доказів встановлено ту обставину, що позивач до 03.01.2018 не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа для примусового виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року. При цьому, дана постанова суду не була виконана боржником у добровільному порядку. Відтак, фактично, причиною пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа, виданого Волинським окружним адміністративним судом 09.01.2018, до виконання, стала відмова боржника, у виконанні судового рішення, яке набрало законної сили. Крім того, у справі відсутні будь-які докази отримання Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області цієї постанови суду.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, тоді як добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Отже, Суд вважає, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Суд також повторює, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

Отже, обов'язок виконати рішення суду, яке набрало законної сили, покладено на відповідача - ОСОБА_1, незалежно від того, чи звертавсь позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

Європейський Суд з прав людини, в своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Неможливість особи домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, на думку Європейського Суду з прав людини, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Протоколу №1 до цієї Конвенції.

Конституційним Судом України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012, зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 наголосив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати поважними причини пропуску стягувачем такого строку, оскільки незвернення особи за видачею виконавчого листа не може слугувати достатньою умовою для позбавлення її права на виконання судового рішення взагалі, що є складовою права особи на судовий захист.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про відмову у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання від 30 березня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання задовольнити.

Поновити Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області пропущений з поважних причин строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №803/3272/15 за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 03 липня 2018 року.