Постанова № 75046445, 27.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3614/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Коротких А.Ю., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту 20.04.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління поліції охорони в Київській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління поліції охорони в Київській області про визнання неправомірними дії Управління поліції охорони в Київській області у видачі позивачу довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року без урахування нарахування та виплати додатково коштів: премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 500,00 крб.; добові в сумі 7,00 крб.; за харчування 5,70 крб.; зобов'язання Управління поліції охорони в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1996 року, а саме: премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500,00 крб.; добові в сумі 7,00 крб.; за харчування 5,70 крб.; зобов'язання Управління поліції охорони в Київській області видати позивачу нову довідку про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат: премії за роботу в зоні відчуження в розмірі 500,00 крб.; добові в сумі 7,00 крб.; за харчування 5,70 крб. для подачі до Фастівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області для перерахунку пенсії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо надання позивачу довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження у період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року без урахування добових у сумі 7,00 крб. та коштів на харчування у розмірі 5,70 крб.; зобов'язано Управління поліції охорони в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року в сумі 1072,70 крб., а саме одноразову винагороду у розмірі 660,00 крб., премію у розмірі 400,00 крб., добові у сумі 7,00 крб. та кошти на харчування у розмірі 5,70 крб.; зобов'язано Управління поліції охорони в Київській області видати позивачу нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення за період з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1986 року за роботу у зоні відчуження з урахуванням таких виплат: одноразової винагороди у розмірі 660,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 7,00 крб. та коштів на харчування у розмірі 5,70 крб. для подачі до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області для здійснення перерахунку пенсії. В частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління поліції охорони в Київській області щодо надання позивачу довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження у період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року без урахування премії у розмірі 500,00 крб., а також в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі, що перевищує 400 крб. за роботу в зоні відчуження у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, заробітна плата нарахована та відображена у довідці вірно, тому проводити її перерахунок не має правових підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунок грошового утримання на час виконання роботи у зоні відчуження має бути здійснений з урахуванням усіх передбачених для виплати коштів, згідно з розрахунком.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що виплати щодо добових, харчування та премії включити до довідки немає підстав, оскільки вони не входять до складу грошового забезпечення, тому відсутні підстави для проведення перерахунку заробітної плати.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 28.05.1998 (а.с.14).

На момент аварії на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 року позивач проходив службу на посаді командира взводу Фастівського відділу позавідомчої охорони при Фастівському міськрайонному відділі Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому у званні старшого лейтенанта, що підтверджується відомостями службової картки №Н-133636 (а.с.68-69).

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію як інвалід ІІ групи у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням №124083 від 14.06.1999 (а.с.41).

ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії І та інвалідом II групи, що підтверджується посвідченнями: серії НОМЕР_3, виданим Київською облдержадміністрацією 26.01.1999 та серія НОМЕР_4, виданим Фастівським міським управлінням праці та соціального захисту населення 11.10.2005 (а.с. 13).

Згідно витягу із акту огляду МСЕК до довідки серії КИО-І №234372 від 07.10.2005 позивачу з 04.10.2005 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням військових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зазначенням висновку про умови та характер праці: працювати в звичайних виробничих умовах не може (а.с. 42).

Згідно довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності, виданої обласною спеціалізованою МСЕК, серії КИО-І №077673 від 14.01.1999 ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_3 становить 70% з 25.12.1998, довічно, захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.43).

Відповідно до маршрутного листа, виданого Головним управлінням внутрішніх справ Київської області від 10.02.1999 №13/4-72, ОСОБА_3 за участі в заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС знаходився в 30-ти кілометровій зоні (зоні відчуження), а саме, у період з 27.04.1986 по 28.04.1986, місце несення служби - м. Прип'ять на підставі наказу №088-86 (а.с.101).

Згідно з довідкою Управління поліції охорони в Київській області від 21.03.2017 № 0-26 ОСОБА_3 був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1986 №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 від 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 №36, з 27 квітня 1986 року до 28 квітня 1986 року (включно) у населеному пункті м. Припять (а.с.10).

14.02.2017 позивач звернувся до Управління поліції охорони в Київській області з письмовою заявою (№ 0-26 від 22.02.2017) про надання довідки про заробітну плату у зоні відчуження не лише з урахуванням коефіцієнта, а також із урахуванням належних для виплати грошових сум та надання довідки про середню заробітну плату працівника за роботу у зоні відчуження за 1986 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України №644 від 12.10.2012 (а.с.65-67).

Листом від 24.03.2017 №0-26 (а.с.6) Управління поліції охорони в Київській області, розглянувши вищевказану заяву позивача, повідомило, що нарахування грошового забезпечення у 1986 році здійснювалось згідно з Положенням про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, яке було обумовлене наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090. Цим наказом і керувались в ОВС при нарахуванні грошового утримання особам рядового та начальницького складу, за роботу під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, де оплата за надурочний час, вихідні та святкові дні не передбачалася. Першим нормативним актом, який встановив оплату за несення служби в надурочний час, вихідні та святкові дні є Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990, який набрав чинності з 01.01.1991 і зворотної сили не має.

Також зазначеним листом від 24.03.2017 №0-26 позивачу повідомлено, що з даних особового рахунку ОСОБА_3 за 1986 рік жодної одноразової грошової винагороди, які описані у заяві 1000 крб. та 500 крб. не нараховували, не значаться вони і в особовій справі позивача, тому даний вид розрахунків і відсутній у довідці, як і добові та оплата за харчування, відрядження, яке платили окремо від заробітної плати тим, хто був у відрядженні.

Крім цього, згідно з листом від 24.03.2017 №0-26 вказано, що відповідно до роз'яснення ПФУ про особливості заповнення чорнобильських довідок, одноразову грошову винагороду при отриманні гранично допустимої дози опромінення, яку виплачували окремим категоріям працівників за рахунок коштів бюджету СРСР при призначенні пенсій ігнорують і не відображають у довідці.

Позивач, вважаючи відмову Управління поліції охорони в Київській області здійснити перерахунок грошового забезпечення протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку, що відмова відповідача не ґрунтується на вимогах нормативно-правових актів Урядів колишніх СРСР та УРСР, суттєво обмежує конституційні права та інтереси позивача та є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки у зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Як вбачається з матеріалів справи, старший лейтенант ОСОБА_3, виконуючи роботу у зоні відчуження у період з 27 по 28 квітня 1986 року на посаді командира взводу Фастівського відділу позавідомчої охорони при Фастівському міськрайонному відділі Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому мав право на отримання одноразової винагороди як особа середнього начальницького складу у розмірі трьохмісячних окладів грошового утримання за посадою і за військовим або спеціальним званням, що складає 660 руб.

Натомість, позивач такої винагороди не отримував та даний вид грошового забезпечення взагалі не було йому нарахований та відповідно не було включений у довідку Управління поліції охорони в Київській області №9 від 24.03.2017 про фактичну заробітну плату позивача за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія.

Відповідач, обґрунтовуючи підстави для не включення у дану довідку одноразової винагороди позивача за роботу в зоні відчуження послався на те, що не володіє інформацією про отримання позивачем при виконанні завдань з ліквідації наслідків аварії на АЕС гранично допустимої дози радіації, що є передумовою для виплати такої допомоги за роботу у зоні відчуження.

Згідно листа Головного управління МВС України в Київській області №57 від 22.02.2018 «Про надання інформації», в якому, зокрема, повідомлено, що в архіві Головного управління відсутні будь-які документи, які свідчать про отриману дозу радіоактивного опромінення ОСОБА_3 під час виконання службових обов'язків у період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року у м. Припять (а.с.113).

Крім цього, згідно з листом №351/109/25 від 19.03.2018 Сектору мобілізаційної роботи територіальної оборони та цивільного захисту Управління аналітично-організаційного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Київській області будь-які журнали обліку та інша інформація щодо видачі карток доз радіоактивного опромінювання ОСОБА_3 у секторі відсутні (а.с.132).

Разом із тим, відповідно до Списку особового складу УВО УВС Київського облвиконкому, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС командир взводу старший лейтенант міліції ОСОБА_3 та міліціонер з охорони громадської безпеки сержант міліції ОСОБА_4 у період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року дійсно брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у м. Припять (а.с.115).

Відповідно до свідчень свідка ОСОБА_4, останнім підтверджено перебування ОСОБА_3 із свідком 27 та 28 квітня 1986 року у м. Припять.

Крім цього, свідок зазначив, що заміри дози радіації на виїзді із м. Припять робили шляхом обходу навколо автобуса, до кожного працівника не підходили, з автобуса працівники ОВС не виходили.

Згідно маршрутного листа від 25.12.1997 №13/4-379 Головного управління внутрішніх справ Київської області ОСОБА_4 дійсно брав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходився в 30-ти кілометровій зоні (зоні відчуження) у період з 27.04.1986 по 28.04.1986 у м. Прип'ять (а.с.121).

Як вбачається із запису у картці обліку доз радіоактивного опромінення №474, зробленого 13.08.1990, старшина міліції ОСОБА_4 отримав дозу радіоактивного опромінення в 11 бер (а.с.120).

При цьому, на день видачі картки обліку доз радіоактивного опромінення №474 від 13.08.1990, позивач вже звільнився з органів внутрішніх справ, тому й картку обліку доз радіоактивного опромінення позивачу не було видано.

Враховуючи вищевикладені обставини, показання свідка, а також документи, що підтверджують дозу опромінення ОСОБА_4, який перебував у відрядженні у місті Припять у період з 27 по 28 квітня 1986 року разом із позивачем, приймаючи до уваги спосіб проведення замірів доз радіації на виїзді із м. Припять шляхом обходу навколо автобуса, в якому перебували працівники ОВС, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач отримав аналогічну дозу радіоактивного опромінення в 11 бер, як і свідок ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач мав право на отримання одноразової винагороди за виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проте зазначена грошова винагорода не була нарахована та не виплачена позивачу, з метою належного захисту порушених прав позивача, наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову винагороду за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року у розмірі 660,00 руб., виходячи з того, що займаною посадою позивача на час перебування у відрядженні у зоні відчуження була посада командира взводу Фастівського відділу позавідомчої охорони при Фастівському міськрайонному відділі Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому, яка дає право на отримання такої винагороди як особі середнього начальницького складу у розмірі трьохмісячних окладів грошового утримання за посадою і за військовим або спеціальним званням.

Крім того, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року, позивач мав право на отримання премії, розмір якої не повинен перевищувати 400 крб. на місяць.

Разом з цим, позивач такої премії не отримував та вказане грошове забезпечення йому взагалі не було нараховано, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за роботу в зоні відчуження в період з 27 по 28 квітня 1986 року у розмірі 400,00 крб з оглядну на відсутність підстав чи доказів, що спростовують право на таке нарахування та виплату.

При цьому, законодавство про оплату праці осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не передбачало нарахування та виплату премії у розмірі, що перевищує 400 крб., тому підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі, що перевищує 400 крб. за роботу в зоні відчуження, немає.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» виконуючи роботу в зоні відчуження, позивач мав право на отримання коштів на харчування та добові, однак дані кошти не нараховувались і не виплачувались, тому наявні підстави для зобов'язання Управління поліції охорони в Київській області нарахувати та виплатити на користь позивача не доплачену суму за роботу у зоні відчуження в період з 27 квітня 1986 року по 28 квітня 1996 року у загальні сумі 412,70 крб., а саме у частині нарахування та виплати позивачу премії у розмірі 400 крб. за роботу у зоні відчуження у період з 27 по 28 квітня 1986, добових у сумі 7,00 крб. та коштів на харчування у сумі 5,70 крб.

Премія (винагорода та виплата) до розрахунку заробітної плати повинна включатися, що відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону України «Про оплату праці».

Відповідач, обґрунтовуючи підстави для не включення у довідку про заробітну плату премії позивача за роботу в зоні відчуження послався на те, що не володіє інформацією про отримання позивачем при виконанні завдань з ліквідації наслідків аварії на АЕС гранично допустимої дози радіації, що є передумовою для виплати премії за роботу у зоні відчуження.

Матеріалами справи підтверджено, що такої інформації у відповідача не було.

Разом із тим, висновки про наявність у позивача дози радіаційного опромінення були зроблені на підставі зіставлення доказів, показань свідка та відомостей його картки про дозу радіаційного опромінення з доказами про спільну участь ОСОБА_4 та позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відтак відповідач не володів інформацією про право позивача на нарахування та виплату премії і не міг включити в довідку такий додатковий вид грошового забезпечення як премія.

При цьому, добові та коштів на харчування повинні включатися у довідку про заробітну плату, адже відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо надання позивачу довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження в період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року без урахування нарахування та виплати додатково добових у сумі 7,00 крб. та коштів на харчування 5,70 крб. підлягають задоволенню, а в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо надання позивачу довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження в період з 27 квітня по 28 квітня 1986 року без урахування нарахування та виплати додатково премії у сумі 500 крб. у задоволенні позову слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою належного виконання прийнятого судом рішення, уникнення будь-яких перешкод в отриманні позивачем відповідної довідки та відновлення його порушеного права, позовні вимоги про зобов'язання Управління поліції охорони в Київській області видати позивачу нову довідку про суму грошового забезпечення відповідного зразка, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року за №536, з урахуванням всіх належних позивачу та вказаних у даному судовому рішенні виплат за період з 27.04.1986 по 28.04.1986 для подачі до Фастівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Київській області для здійснення перерахунку пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності у позивача права на отримання відповідних виплат та включення оспорюваних сум до заробітної плати. Доказів, які б не досліджувалися судом першої інстанції надано не було.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.07.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: А.Ю. Коротких

Н.В. Безименна