Постанова № 75046387, 27.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4083/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій, викладене у протоколі №3 від 03.10.2017 засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання статусу учасника бойових дій та додані до неї документи та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 працює в органах податкової міліції з серпня 1997 року, в тому числі з січня 2012 року начальник відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління ДПС у Київській області, з грудня 2013 року старший слідчий з ОВС відділу процесуального контролю управління планування та моніторингу Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України, з жовтня 2014 року - начальник третього відділу лінійного процесуального контролю контрольно-методичного управління Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, з лютого 2015 року начальник першого відділу лінійного процесуального контролю контрольно-методичного управління Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, з квітня 2016 року - начальник другого відділу процесуального контролю управління організації досудового розслідування Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС, підполковник податкової міліції, що підтверджується послужним списком позивача (особистий №М-110810).

Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 29.02.2016 № 637-о позивача відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 03.03.2016 по 31.03.2016 (29 календарних днів).

Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 01.04.2016 № 1139-о позивача відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області з 01.04.2016.

Наказом ДФС України «Про відрядження працівників податкової міліції» від 29.04.2016 № 1831-о позивача відкликано з відрядження до ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДФС у Луганській області з 16.05.2016.

Згідно витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом» від 14.04.2016 № 020 та від 08.06.2016 № 029 наказано вважати залученим ОСОБА_3 до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відрядженими в район її проведення з підпорядкуванням керівнику антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях співробітників Державної фіскальної служби України, з 03.03.2016 по 31.03.2016, та з 01.04.2016 відповідно.

Відповідно до витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (по стройовій частині) від 11.08.2016 № 224дск вважати такими, що прибули до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, співробітників Державної фіскальної служби України, зокрема, з 03 березня 2016 року підполковника податкової міліції ОСОБА_3, начальника першого відділу лінійного процесуального контролю контрольно-методичного управління Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України.

На підставі вищенаведеного, позивачем на адресу Голови Комісії Державної фіскальної служби України з питань визначення учасників бойових дій направлено заяву про надання позивачу статусу учасника бойових дій від 24.07.2017, до якої додано повний пакет необхідних документів.

28.03.2017 на засіданні Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС, що відбулось 28 березня 2017 року та оформлене протоколом №3, останньою одноголосно прийнято рішення направити запит до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій щодо можливості надання Комісією ДФС статусу учасника бойових дій працівникам слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, за умови залучення до матеріалів про надання статусу документів, передбачених законодавством.

Згідно отриманої відповіді на вказане звернення Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників бойових дій листом від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 вказала, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до Закону не вбачається можливим.

Відповідно до витягу з Протоколу № 9 засідання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС від 03.10.2017, Комісією у зв'язку з відсутністю правових підстав прийнято рішення відмовити позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, чим повідомлено листом ДФС України від 05.10.2017 №13150/с/99-99-04-04-01-14, та повернуто направлені до Комісії заяву та матеріали.

Підставою для відмови у наданні позивачу відповідного статусу учасника бойових дій стала норма Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої статус учасника бойових дій може бути наданий лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, до яких позивач не належить.

Не погоджуючись з відмовою у наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач перебуваючи у службовому відрядженні в зоні АТО та ризикуючи власним життям і здоров'ям, мав законні сподівання бути визнаним державою учасником бойових дій, що має бути враховано відповідачем.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно статті 5 Закону №3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Так, п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення №413, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, визначено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, які передбачені вказаною нормою.

Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мінюсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС;

- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту (абзац 1-4 пункту 5 Порядку №413).

Підпунктом 5 пункту 2 розділу II Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №957 від 14.11.2016 встановлено, що Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав.

В свою чергу, пунктом 7 розділу II Положення №957 визначено перелік таких підстав, за наявності яких Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, а саме у разі:

відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;

надання недостовірних даних про особу;

виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій, визначений вищенаведеною нормою, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Відтак, комісія вправі прийняти рішення на власний розсуд, керуючись власними дискреційними повноваженнями, проте виходячи виключно з підстав, що обмежені їх вичерпністю.

Так, підтверджується матеріалами справи факт перебування та участі позивача з 03 березня 2016 року по 16 травня 2016 року в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Комісією за наслідками розгляду заяви позивача та доданих матеріалів, прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій з підстави, що такий статус може набути виключно особа, що належить до рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України.

Апелянт в апеляційній скарзі в обґрунтування правової позиції стверджує, що посада позивача не належить до категорії осіб, яким може бути наданий статус учасника бойових дій, тому Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, вищенаведеними нормативно-правовими актами. Зазначені доводи аналогічні тим, які були заявлені в суді першої інстанції, та жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції, та не свідчать про порушення останнім положень процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018.

Суд першої інстанції вірно вказав, що доказів існування будь-якої іншої з підстав для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, відповідачем до суду не надано. Крім того, обґрунтованими є доводи суду з огляду на те, що не вбачається безпосереднього зв'язку між правом особи на набуття статусу учасника бойових дій у разі безпосереднього її перебування у зоні АТО з метою виконання службових (бойових) завдань з зайняттям нею у державному органі певної посади.

В той же час, відповідно до пункту 2 розділу II Положення №957 Комісія має право, зокрема, розглядати та вивчати подані керівниками підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС (далі - підрозділи АТО) довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, форма яких встановлена додатком 1 до Порядку, та інші документи, визначені пунктом 4 Порядку, які є підставою для надання громадянам статусу учасника бойових дій; розглядати та вивчати звернення, документи та матеріали, надані особами рядового та начальницького складу підрозділів АТО, іншими співробітниками ДФС, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в разі неподання до Комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, керівниками таких підрозділів.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення наведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що законодавчо не обмежено право Комісії розглядати та надавати, за наявності на це відповідних підстав, статус учасника бойових дій не лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, але й іншим співробітникам ДФС, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районі її проведення.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивач не був відряджений до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО, то судом першої інстанції вірно зазначено, що виходячи з того, що в період з 03.03.2016 по 16.05.2016 позивач був відряджений до ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДФС у Луганській області та знаходився у підпорядкуванні начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Луганській та Донецькій областях, а також фактично проходив службу у даному підрозділі, з метою виконання бойових завдань та прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, а також проходив службу під безпосереднім керівництвом Керівника оперативного штабу антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях, а відтак на позивача поширюється дія пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII, якою передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Враховуючи викладене, зазначені посилання апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, направляючи позивача у зону проведення АТО у службове відрядження з метою виконання службових (бойових) завдань в період з 03.03.2016 по 16.05.2016, заздалегідь усвідомлював, що позивач не є посадовою особою рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, а відтак направивши такого співробітника у службове відрядження до зони проведення АТО відповідач мав враховувати правові наслідки таких дій.

Також, апелянтом під час апеляційного розгляду на надано доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та не зазначено переконливих аргументів на підтвердження правомірності дій при прийнятті оскаржуваного рішення.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 27.06.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук