Постанова № 75046326, 26.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2018 року

справа № 804/1261/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.

судді: Ясенова Т.І. Суховаров А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (суддя Ільков В.В., повний текст рішення складений 16 березня 2018 року) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка»

до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка», в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області №367/4.1-13/1013 від 26.12.2017.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.12.2018 по 04.12.2018 посадовими особами Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгтехніка», за результатами якої складено Акт №367/4.1-13.

Вході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, а саме, у червні 2017 року не проведено індексацію заробітної плати 4 працівникам.

На підставі Акту перевірки відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень за № 367/4.1-13-285 від 04.12.2017 та прийнято постанову № 367/4.1-13/1013 від 26.12.2017 про накладення на позивача штрафу у розмірі 128000,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для призначення та проведення перевірки ТОВ «Торгтехніка» стала отримана Головним управлінням Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області інформації від ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про нарахування Товариством заробітної плати працівникам у розмірі, який є нижчим за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати (лист від 30.10.2017 № 30488/05/30).

Позивач зазначає, що вичерпний перелік підстав для проведення позапланових перевірок передбачений ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», серед яких відсутня так підстава, яка отримання інформації від органів Пенсійного фонду України.

Також апелянт звертає увагу на ст. 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою встановлено заборону до 31 грудня 2018 року здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими, адже Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюють заходи контролю з урахуванням особливостей, визначеними законами у відповідних сферах.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з пп. 6 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекційні відвідування проводяться за інформацією, у тому числі, Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позаплановий захід проведений відповідачем на підставах та в межах наданих законом повноважень.

Також необґрунтованими є посилання апелянта на норми Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», адже останні встановлюють певні обмеження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) саме у сфері господарської діяльності, тоді як у спірних правовідносинах мала місце перевірка щодо застосування норм трудового законодавства.

Не знаходить обґрунтованими суд апеляційної інстанції й доводи позивача щодо перевищення меж призначеної перевірки, оскільки остання була призначена з метою перевірки інформації УПФУ про нарахування заробітної плати працівникам у розмірі, який є нижчим за законодавчо встановлений розмірі мінімальної заробітної плати, тоді як відповідачем було перевірено та приписано усунути порушення шляхом нарахування та виплати індексації заробітної плати.

Відповідно до ст. 95 Кодексу Законів про працю України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Також згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що індексація заробітної плати є складовою чистиною мінімальної заробітної плати, а тому відповідач не допустив перевищення наданих законом повноважень під час проведення позапланового заходу.

Щодо самого порушення, суд зазначає, що самим позивач не заперечується факт того, що індексація грошових доходів чотирьом працівникам не була виплачена разом із заробітною платою за червень 2017 року, що є порушенням чинного законодавства.

Більш того, апелянт визнає обґрунтованість виявленого порушення, внаслідок чого вчинив певні дії на виконання припису Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області.

Проте апелянт зазначає, що самостійне та негайне усунення виявлених порушень виключає можливість застосування до суб’єкта господарювання фінансових санкцій в силу приписів ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Натомість, апелянт не надав в повній мірі вірну оцінку положенням вищевказаного Закону, зокрема, ч. 5 ст. 2 якого визначено, що органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже, особливості частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюється на органи Держпраці.

Разом з тим, відповідно до п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відносно доводів апелянта про неправомірне використання відповідачем форми Актів, затверджених наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 № 390, оскільки при здійсненні заходів нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов’язані використовувати виключно уніфіковані форми актів, тоді як останні були введені лише 29.12.2017, після набрання чинності наказу Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На момент проведення відповідачем інспектування та складання Акту перевірки був чинним наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (втратив чинність 29.12.2017 згідно з наказом Мінсоцполітики України № 1917 від 04.12.2017), відповідно до якого і був складений Акт перевірки № 367/4.1-13 від 04.12.2017.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року в адміністративній справі № 804/1261/18 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 26 червня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 02 липня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров