Рішення № 75045928, 19.06.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року справа № 823/1120/18

17 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом старшого дільничного офіцера поліції Сектору превенції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів і зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов старшого дільничного офіцера поліції Сектору превенції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_1 (далі – позивач) до головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку (у т.ч. поранення), що стався 09.10.2017 близько 15 год. 20 хв. від 12.02.2018 (форма Н-5*) та прийнятий на його підставі акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 12.02.2018 №49 (форма НТ*), затверджений комісією призначеною наказом відповідача від 05.01.2018 №57;

- зобов’язати відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку, який стався 09.10.2017, повідомленого в рапорті позивача від 10.10.2017, з урахуванням фактів, встановлених судом під час розгляду справи та прийняття рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані акти відповідача є протиправними, оскільки нещасний випадок трапився саме при виконанні ним службових обов’язків у період проходження служби, а саме: під час проходження заліку з фізичної підготовки, - що прямо передбачено вимогами п.3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України. Тобто не з’ясовуючи обставин і причин отримання позивачем тілесних ушкоджень позивач формально склав оскаржувані акти.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що комісією з розслідування нещасного випадку визнано, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов’язаний із виконанням службових обов’язків, оскільки характер травми та значний проміжок часу між падінням позивача та звернення його за медичною допомогою свідчать про те, що травма отримана не під час виконання службових обов’язків. Отже, нещасний випадок стався за обставин, що не підпадають під дію п. п. 3.9, 3.10, 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, а тому позов є необґрунтованим, в задоволенні якого слід відмовити.

У судовому засіданні учасники справи підтримали правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходить службу на посаді старшого дільничного офіцеру сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області.

Наказом Головного управління національної поліції в Черкаській області від 12.09.2017 №2422 призначено підсумкову перевірку з визначення рівня службової підготовленості поліцейських ГУНП в Черкаській області за підсумками 2017 навчального року.

Згідно з графіком проведення підсумкової перевірки рівня службової підготовленості поліцейські Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області 09.10.2017 складали залік з фізичної підготовки на базі КЗ “Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву”.

Згідно зі змістом акту від 12.02.2018 розслідування нещасного випадку позивач 09.10.2017 близько 15 год. 20 хв. під час бігу на дистанцію 100 м. втратив рівновагу та впав, вдарившись рукою та головою.

Оскільки через деякий час стан позивача погіршився він викликав швидку медичну допомогу, яка доставила його до КЗ “Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги “ЧМР”. Відповідно до виписки з історії хвороби вказаного закладу №17499 позивачу поставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; забій м’яких тканин голови; дисторзія шийного відділу хребта; закритий перелом шиловидного відростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням відломків; гіпертонічний криз. Дата госпіталізації – 09.10.2017, дата виписки – 13.10.2017.

У подальшому, з 13.10.2017 до 24.10.2017 позивач перебував на лікуванні неврологічного відділення лікарні з поліклінікою ДУ “Територіальне медичне об’єднання МВС України по Черкаській області”. Згідно з випискою з історії хвороби наведеного закладу охорони здоров’я №1818/754 позивачу встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; цефалічний, гіпертензивно-лікворний (клінічно), легко вегето-вестибулярний синдроми; дисторзія шийного відділу хребта; після травматичні гематоми в стадії розсмоктування потилиці та шиї; закритий перелом шиловидного відростка лівого ліктя; НЦД по змішаному типу; гіпертонічний криз; симптоматичний еритроцитоз.

На підставі наказу відповідача від 01.11.2017 №2864 було проведено службове розслідування за фактом отримання вищевказаних тілесних ушкоджень.

12.02.2018 за результатами розслідування комісією з розслідування нещасного випадку ГУНП в Черкаській області складено акт форми Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 09.10.2017 близько 15 год. 20 хв., в якому зазначено, що комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов’язаний з виконанням службових обов’язків за обставин, які не підпадають під дію п. п. 3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України.

При цьому в акті розслідування зазначено про необхідність складення акту форми НТ*.

Також, у зазначеному акті вказано, що позивач порушив ст.14 Закону України “Про охорону праці”, де сказано: “працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я в процесі виконання будь-яких робіт. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог”.

12.02.2018 складено акт форм НТ* №49 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов’язаний з виконанням службових обов’язків за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

З метою врегулювання питань, пов’язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346 (далі – Порядок № 1346).

Відповідно до п. 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно з п. 2.2. Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов’язків.

Відповідно до п. 2.4. Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов’язаний з виконанням службових обов’язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пункт 3.1. Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно з п. 3.2. Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов’язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

Якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м.Севастополя, керівник зобов’язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС (п. 3.3. Порядку № 1346).

Відповідно до п. 3.4. Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (п. 3.5. Порядку № 1346).

Згідно з п. 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов’язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов’язків (не пов’язаний з виконанням службових обов’язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п’яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

На підставі п. 3.12. Порядку № 1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров’я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Згідно з п. 3.14. Порядку № 1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Пунктом 3.19. Порядку № 1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.9. Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що “нещасний випадок трапився при виконанні службових обов’язків”, якщо він стався в період проходження служби під час, зокрема: проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах.

Згідно з п.3.11. Порядку № 1346 Комісія визнає, що “нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов’язаний з виконанням службових обов’язків”, якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов’язаних з виконанням службових обов’язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

При цьому, наявності визначених п.3.11. Порядку № 1346 обставин судом не встановлено.

Суд звернув увагу, що позивач в період проведення заліку з фізичної підготовки отримав черепно-мозкову травму, а також закритий перелом шиловидного відростка лівого ліктя.

Однак, у акті розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 12.02.2018 комісія дійшла висновку про порушення позивачем вимог ст.14 Закону України “Про охорону праці”, що виразилось у недбалому відношенні до особистої безпеки та здоров’я, а відтак тілесні ушкодження позивач отримав в період проходження служби, проте вказаний нещасний випадок не пов’язаний з виконанням службових обов’язків, за обставин, які не підпадають під дію п. п. 3.9, 3.10 Порядку №1346.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем статті 14 Закону України “Про охорону праці”, суд врахував таке.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про охорону праці” працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У розумінні положень статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

З аналізу наведених положень законів випливає, що нещасний випадок вважається таким, що стався з вини працівника поліції, якщо останній міг та зобов’язаний був передбачити можливість настання нещасного випадку і при цьому не вжив необхідних заходів для його уникнення.

В той же час, як свідчать матеріали службового розслідування, за під час здавання нормативу з бігу на 100 метрів, позивач втратив рівновагу, впав, внаслідок чого отримав травму.

Вказані обставини підтверджені також відібраними під час службового розслідування поясненнями працівників Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Отже, позивач 09.10.2017, під час здавання нормативу з фізичної підготовки отримав вищезазначені тілесні ушкодження, а тому вказане свідчить про їх отримання саме при виконанні службових обов’язків.

Крім того, допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили, що 09.10.2017 до них зателефонував позивач та повідомив, що під час здавання заліку з бігу на 100 метрів у спортивному комплексі “Манеж” впав та вдарився головою, у зв’язку з чим, почуває себе погано. Після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули до вказаного спортивного комплексу та відвезли позивача додому, де перебували з ним до вечора. Також вказані особи підтвердили, що весь час позивач почував себе погано та скаржився на головні болі.

Свідки також повідомили, що приблизно о 20 годині того ж дня додому повернулась дружина позивача та оцінивши його фізичний стан викликала швидку медичну допомогу, яка госпіталізувала позивача до третьої міської лікарні, де йому був поставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; цефалічний, гіпертензивно-лікворний (клінічно), легко вегето-вестибулярний синдроми; дисторзія шийного відділу хребта; після травматичні гематоми в стадії розсмоктування потилиці та шиї; закритий перелом шиловидного відростка лівого ліктя; НЦД по змішаному типу; гіпертонічний криз; симптоматичний еритроцитоз.

Стосовно доводів відповідача, що позивач одразу після отримання травми не звернувся до медичного працівника ДУ “Територіальне медичне об’єднання МВС України по Черкаській області” ОСОБА_8, яка була присутня під час складання заліку, суд врахував та погоджується з поясненнями позивача, що характер та симптоми отриманої ним черепно-мозкової травми (головний біль, нудота, гематома) проявились через декілька годин після події, у зв’язку з чим виникла необхідність викликати швидку медичну допомогу.

Отже, відповідач всупереч приписам Порядку № 1346 протиправно склав та затвердив оскаржувані акти із зазначенням того, що тілесні ушкодження отримані позивачем в період проходження служби і не пов’язані з виконанням службових обов’язків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження – це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі “Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру” (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі “Брайєн проти Об'єднаного Королівства” (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі “Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру” (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі “Путтер проти Болгарії” (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету ОСОБА_9 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_9 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі №816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі “Олссон проти Швеції” від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Враховуючи, що під час розгляду цієї справи встановлено, що позивачем тілесні ушкодження отримані в період проходження служби і пов’язані з виконанням службових обов’язків, беручи до уваги положення п. 2.2. Порядку № 1346, яким передбачено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов’язків, суд дійшов висновку зобов’язати відповідача провести розслідування нещасного випадку, що стався 09.10.2017 із позивачем, та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких вказати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов’язаний із виконанням службових обов’язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

На підставі ст.139 КАС України, суд вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову в сумі 1409,60 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати акт Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.02.2018 за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (у т.ч. поранення), що стався 09.10.2017 з ОСОБА_1, за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов’язків.

Визнати протиправним та скасувати акт Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.02.2018 №49 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1, за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов’язків.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 09.10.2017 з ОСОБА_1, та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов’язаний із виконанням службових обов’язків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір за подання позову в сумі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 02.07.2018.