Рішення № 75045900, 25.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2018 року № 826/8554/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін адміністративну справу

за позовом Приватного нотаріуса Баришівського районного нотаріального округу

Київської області Бердеса Максима Олександровича

до Нотаріальної палати України

про визнання протиправним та скасування подання

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов приватного нотаріуса Баришівського районного нотаріального округу Київської області Бердеса Максима Олександровича (далі також - Бердес М.О., позивач) до Нотаріальної палати України (далі також - НПУ, відповідач) в якому позивач просив визнати протиправним подання відповідача до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я позивача, та скасувати вказане подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 18.01.2018 р., прийнято справу №826/8554/17 головуючим суддею Федорчуком А.Б. до свого провадження та призначено судове засідання на 12 березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що покладені в основу оскаржуваного подання висновки про порушення позивачем вимог Правил професійної етики нотаріусів України є безпідставними, у зв'язку з чим при складанні такого подання відповідач діяв з перевищенням наданих йому законом повноважень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та надав суду письмовий відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що оскаржуване подання жодним чином не порушує прав та інтересів позивача, не несе для нього жодних правових наслідків, оскільки є лише Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України уповноважена приймати рішення за наслідком розгляду такого подання, яке матиме вплив на права та обов'язки Бердеса М.О.

В судовому засіданні 12.03.2018 року Судом прийнято рішення про розгляд справи в спрощеному провадженні у відповідності до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діє з 15.12.2017 р. ).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, до Комісії з питань професійної етики нотаріусів Нотаріальної палати України (далі також - Комісія НПУ) надійшло подання голови відділення НПУ в Київській області Дерун Карини Анатоліївни від 10 травня 2017 року щодо фактів незаконної рекламної діяльності приватного нотаріуса Бердеса М.О.

Так, 22 травня 2017 року Комісією НПУ було прийнято рішення з висновком про наявність достатніх свідчень неодноразового грубого порушення позивачем Правил професійної етики, що може бути підставою застосування до нього заходів реагування, передбачених п. 3 ч. 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат». У зв'язку з цим, вказаним рішенням також вирішено висновок Комісії та долучені до нього матеріали передати на розгляд Ради НПУ для прийняття рішення щодо підготовки подання НПУ про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я позивача.

На підставі наведеного, 18 липня 2017 року відповідачем було напрацьовано подання № 43/7, зі змісту якого вбачається, що Рада НПУ погоджується із висновком Комісії НПУ і вважає, що рекламуючи свою нотаріальну діяльність, приватний нотаріус Бердес М.О. проігнорував обов'язок нотаріуса дотримуватися правил професійної етики та неодноразово порушив Правила професійної етики нотаріусів.

Відповідно до прохальної частини вказаного подання, враховуючи порушення приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Бердесом М.О. вимог статей IX «Відносини нотаріуса з іншими нотаріусами та нотаріальним співтовариством» та XI «Рекламування та інформація про нотаріальну діяльність» Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства Юстиції України № 2104/5 від 04 жовтня 2013 року, п. 4 статті 3 Закону України «Про нотаріат», керуючись вимогами пп. «3» п. 2 ч. 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат», Нотаріальна палата України просить Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України розглянути питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України на ім'я Бердеса М.О.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Так, згідно з ч. 4 статті 16 Закону України «Про нотаріат», до повноважень Нотаріальної палати України, серед іншого, належить здійснення контролю за дотриманням нотаріусами правил професійної етики та інші повноваження,

При цьому, чинне законодавство не наділяє Нотаріальну палату України повноваженнями прийняття рішень обов'язкових до виконання нотаріусами при здійснення нею контролю за дотриманням правил професійної етики.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 12 Закону «Про нотаріат», свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, нотаріуса

Таким чином, виключно Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України приймає рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною, тобто рішення, яке безпосередньо впливає на права та інтереси позивача.

В даному випадку, подання відповідача носить проміжний характер, оскільки воно може лише бути підставою для прийняття Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України відповідного рішення.

Слід також наголосити, що відповідно до чинного законодавства, контроль за дотриманням правил професійної етики можуть здійснювати Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, а також Нотаріальна палата України.

При цьому, існує принципова різниця у правових наслідках здійснення такого контролю.

Так, згідно з п. 8 статті 29-1 Закону «Про нотаріат», якщо подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю винесене відповідними органами Міністерства юстиції в тому числі за наслідками контролю дотримання правил професійної етики нотаріусами то нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин (до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців).

Натомість, згідно з чинним законодавством України, аналогічних, як і будь-яких інших юридичних наслідків для нотаріусів не настає за наслідками винесення Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що додатково підтверджує відсутність впливу оскаржуваного подання відповідача на права або інтереси позивача.

Крім того, як вже зазначалось, стаття 5 КАС України, в тому числі, закріплює можливість визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Натомість, оскаржуване подання не має ознак індивідуального акту у розумінні КАС України.

Так, відповідно до п. 19 ч. 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Разом з тим, подання НПУ не стосується прав або інтересів позивача, адже у результаті його винесення позивач жодним чином не обмежений у здійсненні своєї професійної (нотаріальної) діяльності і його обсяг прав та обов'язків залишається незмінним.

Також, дія подання не може вичерпуватись його виконанням, оскільки в силу своєї правової природи не передбачає виконання як такого. Внесене Нотаріальною палатою України подання стає лише предметом розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України.

Внесене Нотаріальною палатою України подання не є обов'язковим, оскільки передбачає лише розгляд і прийняття рішення уповноваженим органом щодо питань викладених у ньому, в Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України може як задовольнити подання, так і прийняти рішення щодо відмови у його задоволені (пп. 5 п. 22 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923).

Крім того, оскаржуване подання в силу своєї правової природи не має визначеного строку. Оскільки воно не призводить до правових наслідків, то не може виникати і питання про строк його дії.

Законодавством встановлений лише строк розгляду Подання Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, який складає не більше за 6 місяців, що передбачено абз. 4 п. 2 Порядку внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28 липня 2011 року № 1904/5.

Таким чином, подання відповідача не має ознак індивідуального акту і не створює для позивача юридичних наслідків

Враховуючи зазначене, безпідставними є вимоги позивача про визнання протиправним подання відповідача до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я позивача, та скасування вказаного подання.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Бердеса Максима Олександровича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук