Рішення № 75045831, 03.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2076/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Д'якова В.І., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

18.05.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просив суд зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 03.04.2017, виходячи з 70 % грошового забезпечення позивача, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди (виплачених у період з 01.09.2013 по 31.08.2015), згідно з довідкою Академії Державної пенітенціарної служби від 06.03.2018 № 66.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 27.04.2018 № 2763/03/Г-12 протиправно відмовлено йому у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що виплати додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова винагорода) не є щомісячними, мають компенсаційний характер, тому не підлягають включенню до грошового забезпечення позивача, з якого останньому обчислюється пенсія.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.06.2018, на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова винагорода не носять характер щомісячних виплат, тому, у відповідності до чинного законодавства України, не можуть включатися до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Також, ГУ ПФУ в Чернігівській області звернуло увагу суду на той факт, що позивачем пропущено строк звернення до суду згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

07.06.2018 позивачем до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив про протиправність викладених у відзиві на позовну заяву позицій відповідача, у зв'язку з чим, просив суд задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області з 08.09.2015 та отримує пенсію за вислугу років, у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в розмірі 70% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с.23).

При цьому, відповідачем, під час обчислення розміру пенсії ОСОБА_1, до складу грошового забезпечення не було включено матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову винагороду, оскільки вказані види виплат не містять характер щомісячних, на думку відповідача, а є одноразовими, тому, у відповідності до чинного законодавства України, не можуть включатися до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про проведення перерахунку та виплати йому пенсії, починаючи з 03.04.2017, виходячи з 70 % грошового забезпечення позивача, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди (виплачених у період з 01.09.2013 по 31.08.2015), згідно з довідкою Академії Державної пенітенціарної служби від 06.03.2018 № 66, доданою до вищевказаної заяви (а.с.13-14).

Листом від 27.04.2018 № 2763/03/Г-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмолено ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку, у зв'язку з тим, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова винагорода не є щомісячними та мають компенсаційний характер, тому не підлягають включенню до грошового забезпечення позивача, з якого останньому обчислюється пенсія (а.с.15-17).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

У свою чергу, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).

Так, військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII).

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Водночас, Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII).

Також, умови, розмір та порядок виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби вищевказаної допомоги визначені Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829 (далі - Порядок № 925/5).

Так, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 Розділу 14 Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Особам рядового і начальницького складу один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 Розділу 15 Порядку № 925/5).

Наведеним вище нормативним актом також регламентовано умови та порядок виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби грошової винагороди.

Отже, вищевказані види допомог є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які, відповідно до Порядку № 925/5, відносяться до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

З системного аналізу вищевказаних норм матеріального права вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова винагорода, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена і Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа № К/9901/1366/18 К/9901/1368/18 2а-5232/11/2670) та від 20.02.2018 (справа № К/9901/1372/18).

У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У свою чергу, з довідки Академії державної пенітенціарної служби від 06.03.2018 № 66 вбачається факт сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та з грошової винагороди (а.с.21).

Водночас, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У свою чергу, як встановлено судом, ОСОБА_1 мав обґрунтовані та розумні сподівання на перерахунок пенсії за вислугу років у правильному розмірі.

При цьому, ухиляючись від здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи з 70 % грошового забезпечення, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди, відповідач невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.

Такі дії свідчать про порушення ГУ ПФУ в Чернігівській області частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 03.04.2017, виходячи з 70 % грошового забезпечення позивача, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди (виплачених у період з 01.09.2013 по 31.08.2015), згідно з довідкою Академії Державної пенітенціарної служби від 06.03.2018 № 66 та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Водночас, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб та строки перерахунку пенсій, є Закон № 1788-ХІІ.

Статтею 98 Закону № 1788-XII передбачено, що перерахунок пенсії, у випадку подання пенсіонером додаткових документів, які дають право на подальше підвищення пенсії (зокрема, про заробіток), провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів.

Оскільки заяву про перерахунок розміру пенсії і її виплату та довідку Академії державної пенітенціарної служби від 06.03.2018 № 66, в якій до складу грошового забезпечення позивача включено, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову винагороду, позивачем подано до ГУ ПФУ в Чернігівській області 03.04.2017 і з того часу відповідачем перерахунок пенсії позивача проведено не було, суд вважає, що ОСОБА_1, дотримано строк звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), починаючи з 03.04.2017, виходячи з 70 % грошового забезпечення позивача, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди (виплачених у період з 01.09.2013 по 31.08.2015), згідно з довідкою Академії Державної пенітенціарної служби від 06.03.2018 № 66.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення суду складено 03 липня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков