Рішення № 75045794, 21.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2106/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Сіндєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департамента патрульної поліції (далі - ДПП, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департамента патрульної поліції № 370 о/с від 19.04.2018 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_3, поліцейського роти № 4 батальйону УПП ДПП відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів);

- поновити ОСОБА_3 на посаді поліцейського Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції;

- стягнути з Департамента патрульної поліції на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.04.2018 року по дату винесення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ Департаменту патрульної поліції № 370 о/с від 19.04.2018 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_3, поліцейського роти № 4 батальйону УПП ДПП відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів) прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, не у порядок тане у спосіб, передбачені законами України, чим порушено його права та інтереси. Вважає його протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження під головуванням судді Д'якова В.І. в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 16 на 21 червня 2018 року о 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2018 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов та з наданням додаткових пояснень (а.с. 26-32).

Крім того, ухвалою суду від 21.06.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засіданні до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про допит в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні 21.06.2018 пояснили, що 19.02.2018 на зборах було оголошено про реорганізацію та скорочення штатів патрульної поліції м. Чернігова, ОСОБА_3 - позивач, був присутній за нараді та попереджений про можливе звільнення, про що поставив особисто підпис на бланку - попередженні. Також зі свідчень ОСОБА_7 слідує, що йому не відомо чи писав ОСОБА_3 рапорти. На нарадах від 19.02.2017 та 27.02.2018 ОСОБА_3 був присутній.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідчення свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 з 08 липня 2009 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції на посаду поліцейський роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП (а.с. 10-11).

06.02.2018 наказом Національної поліції України № 109 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції» затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, згідно якого в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області скорочено 386 посад, введено 356 посад, серед них у батальйоні введено 281 посаду (а.с. 36-39).

19.02.2018 проведено оперативну нараду Управління патрульної поліції в Чернігівській області, на якій був присутній особовий склад УПП в Чернігівській області, до порядку денного якої, було включено питання про стан реалізації наказу Національної поліції України від 06.02.2018 № 109 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції» в частині персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, про що складено протокол № 3802/41/22/01-2018 (а.с. 40-42).

27.02.2018 проведено нараду Управління патрульної поліції в Чернігівській області, на яку був, серед інших, запрошений ОСОБА_3, та на якій позивачу було запропоновано ознайомитись з «Переліком вакантних посад Департаменту патрульної поліції, які запропоновані працівникам Управління патрульної поліції в Чернігівській області для подальшого проходження служби у зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області», про що складено протокол № 4131/41/22-2018 (а.с. 44-47)

З вказаного протоколу вбачається, що позивач, від ознайомлення із запропонованими посадами та написання рапорту відмовився, що відображено у вищезазначеному протоколі та в акті про відмову в ознайомленні під підпис від 27.02.2018 (а.с. 48).

На вакантну посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Городнянського відділу поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області позивач подав відповідний рапорт на начальника ГУ НП в Чернігівської області полковника поліції Альохіна Е.В. (а.с. 17).

На вакантну посаду поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП позивач теж подав відповідний рапорт, оскільки позивач мав та має бажання служити надалі в поліції (а.с. 18).

Наказом від 19.04.2018 № 370 о/с по особовому складу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», старшого сержанта поліції ОСОБА_3 поліцейського роти № 4 батальйону з 19.04.2018 було звільнено зі служби в поліції по Управлінню патрульної поліції в Чернігівській області (а.с. 20,34).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, він звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VIII, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до ст. 58 Закону № 580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Таким чином, скорочення штатів або проведення організаційних заходів є підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції.

У свою чергу, статтею 68 Закону № 580-VIII встановлено порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації.

Так, відповідно до частини першої ст.68 цього Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті (частина друга).

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону (частина третя).

Відповідно до ч.5 ст.68 Закону № 580-VIII переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Окрім цього, відповідно до статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції здійснюється, в тому числі на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський - у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Перевіряючи, чи мало місце здійснення реорганізації чи скорочення штатів в ГУНП в Чернігівській області, суд встановив, що наказом Національної поліції України від 06.02.2018 № 109 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції» затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, згідно якого в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області скорочено 386 посад, введено 356 посад, серед них у батальйоні введено 281 посаду (а.с. 36) .

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що зміст вказаного наказу доводився до відома поліцейських зазначених структурного підрозділу на нараді шляхом зачитування вголос 27.02.2018.

З матеріалів справи вбачається, що в цей же день 27.02.2018 на нараді позивачу було запропоновано ознайомитись з «Переліком вакантних посад Департаменту патрульної поліції, які запропоновані працівникам Управління патрульної поліції в Чернігівській області для подальшого проходження служби у зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області», про що складено протокол № 4131/41/22-2018, однак позивач від запропонованих посад та від підписання такого акту відмовився, про що складено відповідний комісійний акт (а.с. 48).

За приписами частини 1 статті 68 Закону № 580-VIII, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявна копія попередження, за змістом якого ОСОБА_3 попереджений, що відповідно до наказу Національної поліції України від 06.02.2018 № 109 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції» Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції реорганізовано та скорочено всі посади, крім того відповідно до статті 49-2 КЗпП України та статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» позивача попереджено про можливе вивільнення з 05.04.2018 (а.с. 43).

З доводів позивача вбачається, що вказане попередження видане всім присутнім як бланк, в якому позивачем був поставлений підпис.

Але судом звертається увага на те, що вказане попередження не містить дати, що не дає можливості суду встановити початок перебігу двомісячного строку з дня повідомлення по день звільнення.

З пояснень представника відповідача та свідків вбачається, що позивача як і інших, які були присутні на оперативній нараді Управління патрульної поліції в Чернігівській області 19.02.2018, де піднімалося питання попередження про можливе звільнення, а також про фіксацію в пункту 2.1 протоколу наради результатів персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, про що складено протокол № 3802/41/22/01-2018, але таке попередження не є персональним письмовим попередженням поліцейського про його звільнення.

Враховуючи викладене та з огляду на приписи частини 1 статті 68 Закону № 580-VIII, суд зазначає, що позивача про наступне звільнення повідомлено відповідачем не у спосіб, встановлений законом, що свідчить про порушення відповідачем порядку звільнення під час реорганізації.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 по справі № 21-8а15 зазначено, що відповідно до статті 3 Кодекс законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що процедура здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, приписами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульована.

Даний порядок пропозиції вакантних посад регламентується нормами загального трудового законодавства, а саме Кодексом законів про працю України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України визначено порядок вивільнення працівників, який передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про майбутні зміни в структурі:

1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад,

2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних посад , рівнозначна тій , яку він займав, або нижча за його згодою.

В ході судового розгляду справи відповідач не надав суду незаперечних доказів, що одночасно з попередженням про звільнення 19.02.2017 та в подальшому до закінчення двохмісячного терміну попередження позивачу були запропоновані всі вакантні посади.

Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 по справі №6-1723цс17, у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. по справі №824/3229/14-а.

Суд критично оцінює надані відповідачем акт від 27.02.2018, а також не враховує показання свідків відповідача, позаяк такий акт позивачем не підписаний, на його адресу не надсилались, що викликає у суду обґрунтовані сумніви в достовірності зазначених в них відомостей.

Суд вважає, що в разі відсутності письмового доказу, який би підтверджував ознайомлення працівника із усіма запропонованими йому вакантними посадами, такі обставини не можуть бути ні підтверджені, ні спростовані показаннями свідків.

З огляду на наведене, суд зазначає, що у зв'язку з не підтвердженням відповідачем належними та допустимими доказами факту доведення до відома позивача конкретних вакантних посад з пропозицією працевлаштування, зіставлений акт від 27.02.2018 про відмову від написання рапорту на будь-яку із запропонованих йому посад не може бути врахований як доказ відмови позивача від вакантних посад. Тим більше, що у вказаному акті не зазначено, від яких саме посад позивач відмовився, ні їх загальна кількість.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач виявляв своє бажання далі працювати у поліції та подав відповідний рапорт на вакантну посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Городнянського відділу поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області позивач на начальника ГУ НП в Чернігівської області полковника поліції Альохіна Е.В. (а.с. 17).

Вказаний рапорт був погоджений начальником УПД ГУНП у Чернігівській області та начальником Городнянського Менського ВП, однак не був затверджений Альохіним Е.В. та позивача не було переведено на вказану посаду.

02.04.2018 на вакантну посаду поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП позивач теж подав відповідний рапорт, оскільки позивач мав та має бажання служити надалі в поліції (а.с. 18). Вказаний рапорт теж не було реалізовано.

Також, судом встановлено, що за час служби позивач не мав негативної характеристики. За характером врівноважений, в роботі виявляв наполегливість та решучість, фізично розвинений добре.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач за період з 06.11.2017 по 02.12.2017 пройшов навчання на курсах спеціалізації (перепідготовки) працівників патрульної поліції, що підтверджується копією свідоцтва про закінчення курсів спеціалізації (перепідготовки) від 02.12.2017 за № 140 (а.с. 55).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія заяви позивача про допуск до участі в конкурсі на службу в поліції для зайняття вакантної посади, у якій зазначено, що на питання про готовність довгострокового несення служби в будь-якому місті або регіоні України, позивач зазначив «Так» (а.с. 58).

Зазначені обставини узгоджуються з доводами позивача про намір продовжувати службу в поліції.

Встановлені в ході судового розгляду справи фактичні обставини дають суду підстави для висновку, що звільнення позивача відбулося з порушення порядку, передбаченого Законом України "Про Національну поліцію" та Кодексом законів про працю України, а саме: позивача персонально письмово не попереджено про скорочення чисельності та наступне звільнення, одночасно з таким попередженням не запропоновано усі вакантні посади, впродовж двох місячного терміну не повідомлялось про вакансії, які виникали, не реалізовано рапорти позивача про наміри подальшого проходження служби в поліції на запропонованих посадах, а також не враховане переважне право позивача на залишення на службі.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про неналежне виконання відповідачем обов'язку, визначеного ч.2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, та як наслідок порушення ним порядку звільнення позивача з займаної посади.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції № 370 о/с від 19.04.2018 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_3, поліцейського роти № 4 батальйону УПП ДПП відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів) є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимим доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню, а також те, що 19.04.2018 був днем звільнення та останнім робочим днем позивача, за який йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення, тому позовна вимога позивача про поновлення на роботі підлягає задоволенню шляхом поновлення на службі в поліції на посаді поліцейського Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департамента патрульної поліції з 20.04.2018.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд звертає увагу, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Департаменту патрульної поліції про доходи № 1007 заробітна плата позивача за лютий-березень 2018 року становила 16243,66 грн. (а.с. 56)

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача складає 275,32 грн. (16243,66 грн. /59 робочих днів згідно графіка роботи), тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2018 по 21.06.2018 в розмірі 17345 (сімнадцять тисяч триста сорок п'ять) грн. 16 коп. (63 дні вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 275,32 грн.).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000, НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департамента патрульної поліції № 370 о/с від 19.04.2018 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000, НОМЕР_1), поліцейського роти № 4 батальйону УПП ДПП відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

Поновити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000, НОМЕР_1) на посаді поліцейського Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.

Стягнути з Департамента патрульної поліції (вуд. Федора Ернста, 3,м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000, НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.04.2018 по 21.06.2018 в сумі 17345 (сімнадцять тисяч триста сорок п'ять) грн. 16 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення складене 27 червня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков