Рішення № 75045782, 26.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1842/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бобровицький районний військовий комісаріат про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріата (далі - Чернігівській ОВК, відповідач), в якому просить зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу добові за відрядження у розмірі 10980,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем, у оскаржуваних правовідносинах, допущено протиправну бездіяльність у частині невиплати позивачу добових за час перебування у відрядженні.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи під головуванням судді Д'якова В.І..

Ухвалою суду від 18.05.2018 за клопотанням відповідача вирішено провести розгляд справи № 825/1842/18 за адміністративним ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначеноперше судове засідання на 19 червня 2018 року на 11:00 год.

Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Бобровицький районний військовий комісаріат (вул. Незалежності, 64, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, 17400).

За клопотанням позивача судове засідання 19.06.2018 було відкладено на 26.06.2018 о 10:00 год.

У судове засідання 26.06.2018 позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду надав до суду заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 26.06.2018 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій заначив, що проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні відмовити за підстав, викиданих у відзиві на позов.

Представник третьої особи 26.06.2018 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій заначив, що проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні відмовити за підстав, викиданих у відзиві на позов.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що перебуваючи на посаді заступника військового комісара з територіальної оборони Бобровицького районного військового комісаріату, 23.08.2017, на виконання вимог розпорядження начальника штабу - першого заступника командира військової частини А 4583 №502/2/4/1/851 від 28.04.2017, розпорядження військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату (далі Чернігівський ОВК) №2/355-к від 22.08.2017, наказом військового комісара Бобровицького РВК №136 від 23.08.2017 позивач був відправлений у службове відрядження у розпорядження командира військової частини А4532 для виконання службових і бойових завдань у районах проведення антитерористичної операції (а.с. 11, 12, 13).

Перебуваючи у відрядженні, наказом командира військової частини А4532 № 292 від 27.09.2017, позивач був направлений до пункту постійної дислокації частини і знятий з котлового забезпечення з 28.09.2017 (а.с. 14).

Відповідно наказу командира військової частини А4532 №87 від 28.03.2018 позивач вибув до основного місця служби у зв'язку з закінченням терміну відрядження (а.с. 15).

Таким чином, позивач перебував у відрядженні протягом 218 днів (183 діб).

Позивач звернувся із заявою з доданими документами до Чернігівського ОВК для виплати добових у сумі 10980,00 грн. (а.с. 16, 17, 18, 19).

Листом позивачу було відмовою у виплаті добових. Підставою для невиплати зазначено, до відповідно п.24 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України - військовослужбовцям, тимчасово прикомандированих з дозволу Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України до інших військових частин, або тим, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата лобових за період перебування в пунктах прикомандирування або в розпорядженні не здійснюється.

Вважаючи бездіяльність щодо не нарахування та не виплати добових за період відрядження, протиправними та необґрунтованими позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п.13 постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02 лютого 2011 року №98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Так, згідно п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 серпня 2011 року №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року №1115/19853 (далі - Інструкція №530), визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції №530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції №530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції №530).

Під час розгляду справи встановлено, що посвідчення про відрядження, відповідно до якого позивач вибув у відрядження 28 вересня 2017 року та прибув з відрядження 28 березня 2018 року, відповідає вимогам Інструкції №530. Відхилень від порядку його оформлення судом не встановлено.

Відповідно до п.1.16 Інструкції №530, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

В силу додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 60 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу відмовлено у виплаті добових, оскільки військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні командирів (начальників) оплата добових за період перебування в пунктах прикомандирування або в розпорядженні не здійснюється.

Вичерпний перелік випадків проходження військової служби у розпорядженні відповідних командирів передбачено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.

Згідно з п.116 вказаного Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:

1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;

2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини А0515;

3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестації, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;

4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;

5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів;

6) повернення військовослужбовців, які направлені за кордон без виключення із списків особового складу військових частин, у яких вони проходили службу до направлення, якщо їх військові посади внаслідок організаційно-штатних заходів у військовій частині скорочено;

7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів та необрання їх на ці посади за результатами нового конкурсу;

8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;

9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;

10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;

11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;

12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;

13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні;

14) якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими;

15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;

16) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, які займають військовослужбовці, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), за відсутності можливості перемістити таких військовослужбовців на вакантні посади, - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 117 Положення №1153/2008 передбачено, що призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.

З аналізу вказаних статей судом встановлено, що перебування у розпорядженні командира передбачає за собою звільнення військовослужбовця із займаної посади.

Також, відповідно до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 124 від 07.04.2017 військовослужбовцям, при направленні у відрядження, оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження, а військовослужбовцям, які направляються до нового місця служби - припис.

Однак, позивач не був звільнений із займаної посади, а був відправлений у відрядження до військової частини А 4532, де перебував у розпорядженні не у спосіб, передбачений п. 116-117 Положення №1153/2008, що підтверджується виданими посвідченнями про відрядження, наказами командира військової частини А 4532 (по стройовій частині).

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено, що він перебував саме у відрядженні, а тому наявні всі підстави для виплати йому добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні.

Що стосується суми 10980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. добових за відрядження, то вказана сума підтверджена звітом про використання коштів, виданих на відрядження ОСОБА_1, який був надісланий Бобровицьким районним військовим комісаріатом до Чернігівського ОВК (а.с. 17, 19).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відповідач неправомірно не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 добові за відрядження у розмірі 10980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн., а тому його позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат (вул. Гетьмана Полуботка, 68, м.Чернігів,14013, код ЄДРПОУ 08536958) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) добові за відрядження у розмірі 10980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення складене 03 липня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков