Рішення № 75045599, 20.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1109/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП (надалі - позивач, ТОВ "Технафтсервіс" СП) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 №0000821401.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення ТОВ "Технафтсервіс" СП вимог податкового законодавства. Звертав увагу на те, що правомірність включення до витрат вартості придбаних у ФОП ОСОБА_3 послуг підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того, наголошував на відсутності безнадійної кредиторської заборгованості ТОВ "Укрнафтсервіс" у зв'язку з погодженням сторонами строку дії договору поставки до 31.12.2020.

Ухвалою суду від 04.04.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідач позов не визнав. 16.04.2018 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилалась на обставини, встановлені документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ "Технафтсервіс" СП, викладені у акті перевірки від 10.01.2018 №41/16-31-14-01-10/31998456 /а.с. 109-110/.

У наданих до суду відповіді на відзив та запереченні на відповідь представники сторін підтримали раніше висловлені доводи щодо позовних вимог /а.с. 129-131, 133-139/.

У судовому засіданні 20.06.2018 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Технафтсервіс" СП у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 31998456 /а.с. 11-14/.

Позивач з 20.05.2002 перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на прибуток на загальних підставах /а.с. 14/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами /а.с. 14 - зворот/.

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Технафтсервіс" СП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2018 №41/16-31-14-01-10/31998456 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 110292,00 грн /а.с. 15-31/.

На підставі згаданого вище Акта перевірки відповідач 22.01.2018 сформував податкове повідомлення-рішення №0000821401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 138865,00 грн (у т.ч., 110292,00 грн - основний платіж, 27573,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 55-56/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

В основу спірного рішення контролюючим органом покладені дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем витрат у І кварталі 2017 року за рахунок віднесення до їх складу вартості придбаних у ФОП ОСОБА_3 послуг з перевезення та експедиції товарів. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем на перевірку не надано акти виконаних послуг за лютий та березень 2017 року, а відтак, витрати у розмірі 174200,00 грн не підтверджені документально.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ "Технафтсервіс" СП не включено до складу інших операційних доходів кредиторську заборгованість перед ТОВ "Укрнафтсервіс" у розмірі 438533,00 грн, що виникла за договором від 01.09.2013 №01/09-01 про поставку нафтопродуктів. На переконання фіскального органу, відповідна сума заборгованості є безнадійною, оскільки щодо неї минув строк позовної давності. А оскільки відповідно до вимог підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дану заборгованість визначено як безповоротну фінансову допомогу, то її належить включити до доходу в силу вимог пункту 5 П(С)БО №11.

З урахуванням наведеного, фіскальний орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат у розмірі 174200,00 грн і заниження доходу на 438533,00 грн та, як наслідок, заниження зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 110292,00 грн.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Щодо збільшення позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктами 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Окрім того, як визначено частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 названого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

При цьому у статті 1 згаданого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток платником податку визначаються за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання.

Представник позивача у ході судового розгляду справи стверджувала, що ТОВ "Технафтсервіс" СП упродовж лютого, березня 2017 року придбало у ФОП ОСОБА_3 транспортні послуги загальною вартістю 174200,00 грн без ПДВ.

На підтвердження факту правомірності формування витрат позивач посилався на залучені до матеріалів справи копії: договору від 03.01.2017 №03/01-01 надання послуг по перевезенню та експедиції /а.с. 60/, рахунків-фактури від 28.02.2017 №28/02-03 /а.с. 61/, від 31.03.2017 №31/03-03 /а.с. 62/, актів виконаних робіт /а.с. 63-73/, товарно-транспортних накладних /а.с. 74-94/, банківську виписку /а.с. 95-96/.

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем документи, суд встановив такі обставини.

За змістом договору від 03.01.2017 №03/01-01 надання послуг по перевезенню та експедиції ФОП ОСОБА_3 (виконавець) зобов’язувалась надати ТОВ "Технафтсервіс" СП (замовник) в межах території України послуги з організації та виконання перевезень автомобільним вантажним транспортом у міських та міжміських сполученнях за маршрутом, вказаним замовником, а замовник - сплатити встановлену за послуги плату. Крім того, за даним договором виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги з експедиції вантажів при виконанні перевезень автомобільним вантажним транспортом при необхідності та отримати для замовника вантаж за довіреністю /а.с. 60/. Після виконання послуг між сторонами підписується акт виконаних робіт /пункту 3.2 Договору/. Вартість послуг по вантажоперевезенню встановлюється за рахунком-фактурою /пункт 3.4/.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

А відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як зазначено у Акті перевірки та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, позивачем на перевірку не надані акти виконаних робіт.

Твердження представника позивача про те, що відповідні акти були у наявності та не відображені у Акті перевірки з вини податкових інспекторів суд вважає безпідставними з огляду на їх непідтвердження жодними доказами.

Так, за приписами пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Суд зауважує, що про відсутність відповідних актів у позивача зазначено безпосередньо у Акті перевірки, який підписаний директором ТОВ "Технафтсервіс" СП. Відомостей про подання заперечення на Акт перевірки та/або подання безпосередньо до контролюючого органу актів виконаних робіт суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що акти виконаних робіт у ході проведення перевірки позивачем не надавались та на момент проведення перевірки у платника податків були відсутні.

Повідомлення про втрату чи знищення документів та вжиття дій щодо їх відновлення у справі відсутні.

А відтак, оскільки на момент проведення перевірки акти виконаних робіт за лютий-березень 2017 року у позивача були відсутні, суд не приймає у якості належних доказів у справі надані ТОВ "Технафтсервіс" СП копії актів /а.с. 63-73/.

За таких обставин, суд погоджується з доводами контролюючого органу про непідтвердження позивачем за результатами планової документальної виїзної перевірки витрат у розмірі 174200,00 грн.

Стосовно посилань позивача на наявність у нього рахунків-фактур від 28.02.2017 №28/02-03 та від 31.03.2017 №31/03-03 суд звертає увагу на те, що за своїм змістом рахунок-фактура є документом, на підставі якого проводяться розрахунки за поставлені товари (послуги), а тому не відноситься до первинних документів бухгалтерського обліку. У свою чергу, факт надання послуг має підтверджуватись підписаним сторонами актом виконаних робіт, що прямо передбачено пунктом 3.2. договору від 03.01.2017 №03/01-01 /а.с. 60/.

Крім того, дослідивши в судовому засіданні надані позивачем копії рахунків-фактур суд звертає увагу на значну різницю у вартості послуг. Зокрема, у рахунку-фактурі від 28.02.2017 №28/02-03 вартість послуг за 1 км зазначено від 10,00 грн до 58,18 грн /а.с. 61/, а у рахунку-фактурі від 31.03.2017 №31/03-03 - від 6,78 грн до 66,67 грн /а.с. 62/. При цьому, в окремих випадках вартість послуг за одним і тим самим маршрутом (смт Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області - м. Світловодськ Кіровоградської області) варіюється від 8,72 грн до 30,77 грн.

Калькуляція вартості транспортних послуг позивачем не надана.

Так само, позивачем не надано доказів узгодження замовлень із виконавцем послуг, як те передбачено пунктом 5 договору від 03.01.2017 №03/01-01 /а.с. 60/.

До того ж, матеріали справи не містять відомостей про доцільність придбання послуг, зокрема, наявність у позивача товарів, про перевезення яких укладено договір з ФОП ОСОБА_3, укладення договорів з третіми особами про поставку таких товарів, здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт тощо.

У наданих до матеріалів справи копіях товарно-транспортних накладних відсутні відомості про дату і час виїзду автотранспорту з підприємства-вантажовідправника, прибуття до вантажоодержувача та виїзду від вантажоодержувача /а.с. 74-94/.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, як визначено частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

А відповідно до частини восьмої цієї статті, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивачем наведені вимоги не виконано, доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 не надано, про неможливість подання таких доказів з об’єктивних причин суд не повідомлено.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи у їх сукупності не підтверджено факт придбання позивачем упродовж лютого - березня 2017 року транспортно-експедиційних послуг у ФОП ОСОБА_3 загальною вартістю 174200,00 грн без ПДВ.

А відтак, висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат у розмірі 174200,00 грн є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо заниження позивачем доходу на 438533,00 грн, суд дійшов такого висновку.

У відповідності до абзацу "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Отже, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю та у розумінні Податкового кодексу України класифікується як безповоротна фінансова допомога.

За змістом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Крім того, як визначено пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 названого Кодексу визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що між ТОВ "Укрнафтсервіс" (постачальник) та ТОВ "Технафтсервіс" СП (покупець) 01.09.2013 укладено договір поставки нафтопродуктів №01/09-01, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у погоджені строки, а покупець - прийняти і оплатити нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних, що складаються на кожну окрему партію товару /а.с. 98-100/.

Залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних підтверджено, що 20.11.2013 ТОВ "Укрнафтсервіс" мало відвантажити позивачу газовий конденсат загальною вартістю 218930,00 грн /а.с. 103/, а 25.11.2013 - газовий конденсат загальною вартістю 218700,00 грн /а.с. 104/.

За змістом пункту 3.2. договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2013 №01/09-01 покупець зобов'язується оплачувати повну вартість товару (у т.ч. ПДВ), відображену у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, протягом семи календарних днів з дати отримання товару /а.с. 98 - зворот/. А відповідно до пункту 3.3. цього договору, право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана у накладних /а.с. 99/. При цьому, пунктом 3.5. договору передбачено складення сторонами щомісячно актів звірки взаєморозрахунків.

Позивач не заперечує, що як на момент проведення перевірки, так і на дату розгляду справи у суді за ТОВ "Технафтсервіс" СП обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 438533,00 грн.

Разом з тим, за твердженням позивача, додатковою угодою від 28.11.2013 №1 сторони погодили продовження строку дії договору від 01.09.2013 №01/09-01 до 31.12.2020 /а.с. 101/, а тому позивач переконаний, що у разі невиконання покупцем зобов'язань з оплати вартості придбаних товарів строк позовної давності має відраховуватись з 01.01.2021.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

А відповідно до частини п'ятої цієї статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд зауважує, що порядок проведення розрахунків між сторонами визначено у розділі 3 договору поставки, а тому перебіг строку позовної давності починається окремо для кожної конкретної партії товару з моменту закінчення строку проведення розрахунків, визначеного пунктом 3.2. договору. Натомість, передбачений пунктом 6.1. договору поставки загальний строк дії договору до 31.12.2020 не стосується розрахунків за окрему партію товару, а регулює загальну можливість здійснення сторонами поставок товарів на підставі цього договору.

Окрім того, суд також враховує, що єдиним власником і директором ТОВ "Укрнафтсервіс" (код ЄДРПОУ 34987871) є ОСОБА_4 /а.с. 145-151/, який також являється керівником і засновником ТОВ "Технафтсервіс" СП.

Таким чином, сторони за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2013 №01/09-01: ТОВ "Укрнафтсервіс" та ТОВ "Технафтсервіс" СП є економічно пов’язаними особами у розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Отже, станом на 31.03.2017 трирічний строк позовної давності щодо заборгованості за поставлені ТОВ "Укрнафтсервіс" у листопаді 2013 року товари закінчився. Доказів здійснення претензійно-позовної роботи щодо стягнення заборгованості за поставлені товари позивачем не надано. А відтак, кредиторська заборгованість ТОВ "Технафтсервіс" СП у розмірі 438533,00 грн є безнадійною та мала бути включена позивачем до доходів.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про правомірність доводів відповідача щодо заниження позивачем доходів у розмірі 438533,00 грн.

А відтак, податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2018 №0000821401 правомірно збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток у розмірі 110292,00 грн.

Крім того, як визначено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки за результатами перевірки встановлено заниження позивачем зобов'язання зі сплати податку на прибуток на 110292,00 грн, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27573,00 грн.

Відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, як те передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, позивач, всупереч вимогам частини першої статті 9, частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду доказів на спростування висновків фіскального органу про порушення ТОВ "Технафтсервіс" СП вимог податкового законодавства.

Так само, суду не надано доказів, що свідчили б про невідповідність оскарженого рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Технафтсервіс" СП повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-77, 79, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба