Рішення № 75045451, 03.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 липня 2018 р. Справа № 820/3437/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6-7 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що викладена у листі №Н-4314/0-3038/0/95-18 від 11.04.2018 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області втретє розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі;

- зобов'язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України у 15-денний строк після набрання чинності рішення подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою позивачу є протиправним.

Відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

У судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, надали до суду клопотання в якому просили слухати справу за їх відсутності.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передати зазначену ділянку у її власність.

Листом №Н-4314/0-3038/0/95-18 від 11.04.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача про встановлення невідповідностей у проекті землеустрою, а саме:

- відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час формування за результатами складення документації із землеустрою після погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування;

- земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з помилками.

У зв'язку з вказаними недоліками позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 7).

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Статтею 186 ЗК України унормовано загальні приписи щодо погодження та затвердження документації із землеустрою.

Так, ч.ч. 15, 17, 20 вказаної статті передбачено наступне:

- оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації;

- підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації;

- погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч.1 ст. 186-1 ЗК України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 5, 6, 8 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, процедури надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передують затвердженню вказаного проекту та є обов'язковою умовою для такого затвердження. Кожна з зазначених процедур (надання дозволу на розробку, погодження та затвердження) має свою нормативну регламентацію. Так, процедура погодження передбачає перевірку проекту землеустрою на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та прямо встановлює обов'язок компетентного органу здійснити одночасну перевірку дотримання всіх вказаних вимог розробником проекту, а не зацікавленою в отриманні земельної ділянки особою. І саме на цій стадії уповноважений територіальний орган з землеустрою має повноваження на відмову в погодженні проекту землеустрою з наданням часу його розробнику на усунення визначеного вичерпного переліку недоліків проекту.

Жодними подібними повноваженнями відповідач не наділений під час затвердження вже погодженого проекту; на стадії затвердження проекту землеустрою законом унормовано виключно строк, протягом якого відповідач має затвердити вказаний проект.

Отже, посилання відповідача в обґрунтування не затвердження проекту землеустрою у надісланому на адресу позивача листі на те, що реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена раніше, ніж проект землеустрою погоджений територіальним Відділом Держземагенства, та на недоліки оформлення затвердженого проекту землеустрою є необґрунтованими та таким, що свідчать про порушення відповідачем порядку затвердження проекту землеустрою, поданого позивачем.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач вже отримував відмову в затвердженого даного проекту землеустрою, оформлену листом Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі №820/5333/17, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за № Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передачі зазначеної ділянки у власність ОСОБА_1. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікололь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передачі зазначеної ділянки у власність ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду по даній справі. Враховуючи викладене, а також ненадання відповідачем, на виконання приписів ч.2 ст. 77 КАС України, до суду доказів наявності висновку про відмову в погодженні проекту землеустрою відносно земельної ділянки, яку бажає отримати у власність позивач, його рішення, викладене у листі №Н-4314/0-3038/0/95-18 від 11.04.2018 про відмову в погодженні проекту землеустрою, прийняте всупереч приписам частини 9 статті 118 ЗК України та є протиправним.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за №Н-4314/0-3038/0/95-18 від 11.04.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікололь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області підлягають задоволенню.

Крім того, розглядаючи дану справу, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Щодо посилання представника відповідача у поданому відзиві на те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву є втручанням у його дискреційні повноваження, суд зазначає, що вказане твердження є цілком необґрунтованим та свідчить про нерозуміння поняття "дискреційні повноваження", оскільки взагалі таке втручання є можливим, а не обов'язково наявним, виключно у разі зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення, прямо вказане судом, за наявності у органа влади права на власний розсуд обирати рішення з декількох правомірних.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача втретє розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікололь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, з урахуванням висновків суду по даній справі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

У даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 19, 46, 73, 74, 243-245, 250, 293, 295, 297 КАС України, суд - ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6-7 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що викладена у листі №Н-4314/0-3038/0/95-18 від 11.04.2018 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області втретє розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 03 липня 2018 року.

Суддя Сагайдак В.В.