Рішення № 75045191, 02.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1744/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року о 15 год. 27 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю

ОСОБА_2 – за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю

ОСОБА_4 – за довіреністю

ОСОБА_5 – довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» (код ЄДРПОУ 22455244, місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 21) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень№№0001631405; НОМЕР_1 від 10.01.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 17 квітня 2018 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» (код ЄДРПОУ 22455244, місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 21) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень№№0001631405; НОМЕР_1 від 10.01.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є помилковими та суперечать чинному законодавству.

Позивач зазначив, що ТОВ «Експедитор» вся готівкова виручка приймається від покупців виключно через касові апарати (РРО), дані з яких у встановленому порядку передаються безпосередньо до ДФС і в любий момент вона може бути відслідкувано контролюючим органом; в бухгалтерському обліку отримана готівкова виручка відображається бухгалтерською проводкою Дт 301 «Каса» в кореспонденції з КТ 70 «Доход від реалізації» і відповідає даним касових книг, що підтверджується здійсненою перевіркою щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій при здійсненні фінансово-господарської діяльності, що відображено в п.п.3.1-3.2 Розділу 3.3. Акту перевірки: оприбуткування готівки ведеться без порушень.

Також позивач вважає безпідставне твердження відповідача щодо встановлених розбіжностей між сумами податкового зобов’язання та податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ за певними контрагентами, оскільки воно не досліджувалось, а лише проводилось поверхневе співставлення, та з відповіді Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України вбачається, що вказані бази не пройшли державної експертизи.

Крім того, позивач зазначає, що розгляд заперечень на акт перевірки відбувався за відсутності керівника контролюючого органу, що є, на його думку, порушенням п. 6 (абз. 4) наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №12869/18 від 08.05.2018р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Експедитор» не відобразила всі оподатковані ПДВ операції, внаслідок чого встановлено заниження ПДВ та податку на прибуток, також, згідно з проведеним співставленням між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом були встановлені розбіжності, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ, в зв’язку з чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач, в свою чергу, надав заперечення на відзив (вхід. 14460/18) від 22.05.2018 року, відповідно до якого заперечував проти відзиву на позовну заяву та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Також під час підготовчого провадження позивач надав суду додаткові докази, а саме: податкові декларації з ПДВ, податку на прибуток, фінансові звіти за перевіряємий період, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних.

У додаток позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що акт перевірки оформлений всупереч абзацу 2 п. 6 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, а саме: титульний аркуш акту не надруковано на номерному бланку. На думку позивача, недотримання вимог щодо форми і змісту акту є наслідком скасування актів індивідуальної дії.

Щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень позивач у письмових поясненнях зазначив, що мотивація відповідача щодо не включення сум від реалізації товарів, які надходили до каси товариства є помилковою, оскільки низка покупців товарів позивача є не платниками ПДВ, а щодо встановлених розбіжностей між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом зазначив, що з огляду на те, що перевірка була розпочата 22 листопада 2018 року, сума ПДВ 163, 33 грн. за липень (ТОВ «Агро-Вирбничий Центр») взагалі не могла бути нарахована внаслідок спливу 1095 днів, тим більш, контролюючим органом не були проведені зустрічні перевірки контрагентів. Також позивач посилається на невірний розрахунок податкового зобов’язання з ПДВ, що є підставою його визнання протиправним (а.с.117-120, т.1).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 25 травня 2018 року закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до розгляду по суті на 19 червня 2018 року. У справі була оголошена перерва до 22 червня 2018 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

На відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедитор» зареєстровано 19 жовтня 1994 року, номер запису до ЄДР №1 556 120 НОМЕР_2 (Т.1, а.с.11).

Основним видом господарської діяльності товариства є роздрібна торгівля автозапчастинами.

Суд встановив, що на підставі направлень, виданих ГУДФС в Одеській області, відповідно до п.п.201.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ст. 77 п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 4 квартал 2017 року, на підставі наказу №5865 від 10.11.2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Експедитор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року валютного законодавства за період 01.01.2014 року по 30.09.2017 року з питань єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складений акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Еспедитор» податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, валютного законодавство за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року» №1918/15-32-1405/22455244 від 19.12.2017, відповідно до висновків якого встановлені порушення, зокрема:

п.п. 14.1.56, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.44.1, ст.44, п.134.1 ст.134, п.п.135.4.1 п. 135.1 п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу, П (С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 78 115 грн., у т.ч. за 2014 рік на загальну суму 5430 грн., за 2015 рік на суму 42344 грн., за 2016 рік у сумі 35771 грн.;

п.185.1 ст. 185 пп а) п. 186.1 статті 186 пп а) п. 187.1 ст. 187 ,п.188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 101433 грн., у т.ч. по періодах: за липень 2014 року у сумі 163,33 грн., за листопад 2014 року у сумі 1454,73 грн., за грудень 2014 року у сумі 4578,22 грн., за травень 2015 року у сумі 1 0001,22 грн., за червень 2015 року у сумі 11203, 19 грн., за липень 2015 року у сумі 9952,66 грн., за серпень 2015 року у сумі 8718,64 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2531,68 грн.; за листопад 2015 року у сумі 6306,17 грн., за грудень 2015 року у сумі 4149,33 грн., за квітень 2016 року у сумі 283,32 грн., за травень 2016 року у сумі 330 грн., за червень 2016 року у сумі 12 956,52 грн., за липень 2016 року у сумі 10752,39 грн., за серпень 2016 року у сумі 6237,04 грн., за вересень 2016 року у сумі 9800, 19 грн., за лютий 2017 року у сумі 2013,16 грн. та ніші порушення (Т.1, а.с.13-42).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки (а.с. 45-64, т.1), за результатами розгляду яких підготовлений висновок № 5/15-32-14-05 від 05.01.2017 року (99-106, т.1) та надана відповідь «Про розгляд заперечень» від 05.01.2018 року за 3176/10/15-32-14-05-08, яким висновки акту перевірки щодо вище перелічених порушень у акті, залишено без змін (а.с.67-74, т.1).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001631405 від 10 січня 2018 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 99 815 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 24 954 грн., разом - 124 769 грн. (Т.1, а.с.82).

Згідно з розрахунку податкового зобов’язання з ПДВ, сума заниженого податкового зобов’язання розрахована за період грудень 2014 року по лютий 2017 року (а.с. 83, т.1).

Також на підставі цього акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001671405 від 10 січня 2018 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 83545 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 300 грн., разом - 93 845 грн. (Т.1, а.с. 84)

Суд встановив, що позивач оскаржував ці податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, між тим, ДФС України прийняла рішення про результати розгляду скарги №9912/6/99-99-11-01-01-25 від 21.03.2018 року, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (Т.1, а.с. 75-81).

Судом досліджені податкові декларації з ПДВ, податку на прибуток, фінансові звіти за перевіряємий період, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних, а також лист від 23.05.2018 року № 01/03/05-2284 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України на запит позивача на отримання публічної інформації про подання до Інформаційного фонду на стадії створення комплексної системи інформації, погодження з адміністрацією Держспецзвязку порядку здійснення експертиз КЗСІ, про реєстрацію атестатів відповідності інформаційних баз (систем), створених Державною фіскальною службою України, зокрема, центральна база даних державного реєстру фізичних осіб, АІС «Податковий блок, АІС «ЦБД ДРФО», звітності «Єдиний реєстр податкових накладних», Автоматизованої системи співставлень податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та інші» (а.с. 215 -216, т. 6).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін у вступному слові, та оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75. 1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, суд встановив, що ГУДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Експедитор».

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти декларування сум доходу, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено, його заниження на загальну суму 30 165 грн., в т.ч. по періодам 2014 рік у сумі 30 165 грн.

Контролюючим органом зазначено, що в ході перевірки встановлено, що до складу доходу від реалізації товарів не включено суму 30 165 грн., яка надійшла до каси підприємства від продажу товарів, про що зроблено бухгалтерські проводки Дт 301 «Каса» Кт 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Судом досліджені податкові декларації з податку на прибуток за 2014 рік, перевіривши які податковий орган вважає, що відображений дохід по рахунку 30 «Каса» вказує на те, що у податковому обліку занижено доходи внаслідок не відображення реалізації товарів.

Відображення доходу на рахунку №70 «Доходи від реалізації» у кореспонденції з рахунком 3- «Каса» вказує на те, що у податковому обліку занижено доходи внаслідок не відображення реалізації товарів.

Так, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що на формування цих показників мав вплив здійснення операцій із реалізації автозапчастин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», первинний документ- документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 1 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час господарських операцій, якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 цього закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2. ст. 44 ПК України, для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п.п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари ( п.п.14.1.202 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктами 1-2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №2890 від 29.11.1999 року встановлено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п. 5 Положення, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з п. 4 Положення, якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Згідно з п. 21 Положення, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

У зв’язку з вищевикладеним в ході перевірки встановлено, що підприємством ТОВ «Експедитор» у податковий декларації з податку на прибуток відображений дохід по рахунку 30 «Каса», до складу доходів не віднесено дохід від реалізації товарів.

Таким чином, перевіркою встановлено, що позивачем на порушення п.п. 14.1.56 п.п.14.1 202 п. 14. 1 ст. 14 пп. 135.4.1 п. 135. 4 п. 135. 1 п. 135. 2 ст. 135 ПК України в 2014 році не включено до складу рядка 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності» (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)». Дохід від реалізації товару, внаслідок чого занижена доходи за 2014 рік на загальну суму 30 165 грн.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «Експедитор» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року на суму 433976 грн., за 2016 рік відображений дохід по рахунку, в тому числі по періодах за 2015 рік у сумі 235245 грн., за 2016 рік у сумі 198731 грн., а саме в ході перевірки встановлено, що до складу доходу від реалізації товарів не включено суму 455414 грн., яка надійшла до каси підприємства, про що зроблені бухгалтерські проводки Дт 301 «Каса» Кт 361 «Розрахунки з покупцями замовниками».

Таким чином, під час перевірки встановлено та підтверджено поясненним представника відповідача, що відображення доходу по рахунку №70т «Доходи від реалізації» у кореспонденції з рахунком 30 «Каса» вказує на те, що у податковому обліку занижено доходи від реалізації товарів внаслідок не відображення реалізації товарів.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 78115 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 42344 грн., за 2016 рік у сумі 35771 грн.

Стосовно виявлених в ході проведення перевірки порушень з ПДВ, суд зазначає таке.

Так, матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року ТОВ «Експедитор» задекларувало податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 12653269 грн.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов’язань всього у сумі 10 1433 грн.

Згідно з пп. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Так, зокрема в ході перевірки встановлено, що до складу податкового зобов’язання не включено суму - дохід від реалізації товарів, які надійшли до каси підприємства, про що зроблено бухгалтерські проводки ДТ 301 «Каса» Кт 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» та враховуючи те, що позивачем не відображено дохід від реалізації товарів суд вважає, що позивачем порушено п. 185. 1 ст. 185, п.п. а) п. 186. 1 т. 186, п.п. а) п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПК України ПК України.

На судовому засіданні представник позивача підтвердила, що операції, за результатами яких контролюючим органом були встановлені вище описані порушення мали місце, також ці операції підлягали оподаткуванню ПДВ.

Стосовно невідповідності показників доходу у податкових деклараціях, представник позивача на судовому засіданні зазначила, що в деклараціях з податку на додану вартість розділ 1 «податкові зобов’язання» додатку 5 було відображено дохід, отриманий від реалізації товарів, надання послуг від операцій, проведених з платниками ПДВ, які мали ідентифікаційний код, в той час, як в графі «Інші» були відображені податкові зобов’язання, отримані від операцій з іншими суб’єктами, платниками ПДВ, тому всі податкові зобов’язання були відображені в декларації.

Між тим, з акту перевірки вбачається, що показники в графі «інші» додатку 5 податкової декларації з ПДВ був менше, ніж сума виручки від реалізації товару, яка надійшла до каси товариства.

Позивач не надав суду докази на спростування цих доводів відповідача.

В свою чергу, враховуючи, що позивачем визнається, що операції, які були предметом дослідження під час перевірки оподатковувались ПДВ, суд доходить висновку, що розбіжності мали місце.

З аналогічних підстав, контролюючий орган дійшов висновку щодо донарахування податку на прибуток.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що якщо контролюючим органом не встановлено порушення щодо ведення оприбуткування готівки, то й відсутнє порушення, оскільки не змінює встановлених обставин щодо неправильного відображення податкових зобов’язань у податкових деклараціях, що привело до заниження податку на прибуток та ПДВ.

Згідно з Автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року встановлено розбіжності із заниження податкового зобов’язання всього у сумі ПДВ 8605 грн., а саме: ТОВ «Агро-Виробничий Центр» за липень 2014 рік у сумі ПДВ 163, 33 грн., КП «АТС» за липень 2015 року у сумі ПДВ 1665 грн., ТОВ «Хлібодарське» за грудень 2015 року – 4149, 33 грн., ТД «Червона Калина» за квітень 2016 рік – 283, 32 грн., ТОВ «Ісаївська Машино-Технологічна Станція» за травень 2016 року – 330 грн., ПП «Укрспецтехніка» за лютий 2017 року – 2013, 68 грн.

ТОВ «Експедитор» не визначило суму податкових зобов’язань за цими контрагентами, в свою чергу, вони включили ці суми до свого податкового кредиту, чим порушило п. 188.1 ст. 188, пп. «г» п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України.

На спростування цих доводів позивач посилається на те, що контролюючим органом проводилась поверхневе співставлення та не була призначена зустрічна перевірка, у свою чергу, позивач мав право включати у податкові зобов’язання за першою подією, що могла не співпадати з діями контрагентів.

Але такі судженням позивача не ґрунтуються на приписах податкового законодавства, оскільки саме видача податкової накладної є підставою для включення суми до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Щодо відсутності державної експертизи бази даних, яка використовувалось контролюючим органом під час встановлення цього порушення, з посиланням на лист від 23.05.2018 року № 01/03/05-2284 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, суд звертає увагу, що в цьому листі зазначено, що «станом на сьогодні» на адресу Адміністрації Держспецзвязку не надходили заяви державної реєстрації, між тим, в цьому листі зазначено, що Державна фіскальна служба України має відповідний дозвіл Адміністрації Держспецзвязку на проведення робіт з технічного захисту інформації для власних потреб та здійснює організацію та проведення експертиз у сфері свого управління шляхом випробувань, за результатами яких видає атестати відповідності та в 2015 році Адміністрації Держспецзвязку погоджено технічне завдання на створення КСЗІ в ІТС «Податковий блок».

Тому, такі посилання позивача не відповідають дійсним обставинам у справі.

Щодо посилань позивача на те, що перевірка була розпочата 22 листопада 2018 року, а тому сума ПДВ 163, 33 грн. за липень (ТОВ «Агро-Вирбничий Центр») взагалі не могла бути нарахована внаслідок спливу 1095 днів, та невірного розрахунку податкового зобов’язання з ПДВ, слід звернути увагу, що з розрахунку податкового зобов’язання з ПДВ вбачається, що сума заниженого податкового зобов’язання розрахована за період грудень 2014 року по лютий 2017 року (а.с. 83, т.1), тобто до розрахунку не увійшли суми, що перевищують 1095 днів.

Посилання позивача на те, що розгляд його заперечень на акт перевірки відбувався за відсутності керівника контролюючого органу, є порушенням п. 6 (абз. 4) Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 як підстава для скасування податкових повідомлень-рішень не беруться судом до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 (абз. 4) Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта (довідки) документальної перевірки є обов’язковою.

Отже, зі змісту цього пункту вбачається, що замість керівника може бути уповноважена особа.

Із висновку № 5/15-32-14-05 від 05.01.2017 року щодо результатів розгляду заперечень вбачається, що під час розгляду були присутні: начальник відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області, начальник відділу досудового врегулювання спорів юридичного управління ГУ ДФС в Одеській області, та перевіряючі.

Також не беруться до уваги посилання представника позивача на те, що акт перевірки оформлений всупереч абзацу 2 п. 6 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, а саме: титульний аркуш акту не надруковано на номерному бланку, оскільки це не відповідає дійсності.

Так, у цьому пункті Порядку передбачено, що при складанні акта (довідки) на паперовому носії титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку контролюючого органу для складання актів документальних перевірок.

Дослідивши акт перевірки, суд встановив, що він надрукований на бланку та має номер 1918/15-32-14-05/22455244.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не доведено правомірності формування показників податкової звітності в податкових деклараціях, та не надано відповідних документів, які б підтверджували дані показники, інші доводи позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, суд вважає, що позивачем занижено податок на прибуток та ПДВ, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не належать скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірність прийняття своїх рішень, а тому позовні вимоги не належать задоволенню повністю.

У зв’язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Експедитор» (код ЄДРПОУ 22455244, місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 21) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень№№0001631405; НОМЕР_1 від 10.01.2018 року, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 02» липня 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.