Рішення № 75045159, 18.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 553/2840/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фрідманн Н.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1М./ звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - відповідач, Полтавське ОУПФУ Полтавської області/, де з урахуванням уточнень до позовної заяви /а.с. 39/ просив:

- визнати, що у позивач має загальний стаж державної служби, який застосовується для призначення пенсії, складає 43 роки 5 днів;

- скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 08.06.2017р. № 314;

- зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати пенсію ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про державну службу" з дати його звернення (05.05.2017р.);

- зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити відповідну доплату до пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно не включено до його стажу державної служби службу в Збройних Силах, що суперечить чинному законодавству та порушує його право на отримання обраного виду пенсії. У зв’язку з цим просив на підставі статті 625 ЦК України додатково зобов'язати відповідача виплатити належні позивачу кошти з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 17.11.2017 справу № 553/2840/17 призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22.01.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 553/2840/17, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 28.02.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11.04.2018 позовну заяву у справі по справі № 553/2840/17 передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду на підставі статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 адміністративну справу № 553/2840/17 прийнято до провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначивши справу до розгляду по суті.

За змістом письмового відзиву Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 19.02.2018 відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що відповідно до пунктів 10,12 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у разі виходу на пенсію не з посади державного службовця, особі необхідно мати не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993. Зазначили, що з аналізу документів, поданих позивачем 05.05.2017 слідує, що на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889 (на 01.05.2016) позивач не займав посаду державної служби та мав стаж державної служби 10 р. 10 міс. 00 дн. В свою чергу статтею 25 Закону України "Про державну службу" чітко визначені класифікація та категорії посад державних службовців, до яких час проходження військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях не віднесені, а посилання позивача на Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 є недоцільним, оскільки остання на момент звернення позивача до управління втратила чинність.

Щодо вимоги про доплату до пенсії позивача з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, то відповідач зазначив, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачена насамперед для договірних відносин, а дія даної статті поширюється на порушення грошових зобов'язань, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Тому вважають, що дана норма не є застосовною до спірних правовідносин.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позву заперечував, просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу строків служби у відповідності до законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, що підтверджується посвідченням серії П № 258155, виданим Полтавський обласним військовим комісаріатом 17.11.2003 та довідкою Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 05.05.2017 №79/04-23 /а.с. 136-137/.

Дана обставина не заперечується відповідачем.

05.05.2017 позивач звернувся до Полтавського ОУПФУ Полтавської області із заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" /а.с. 115/.

Відповідно до розписки - повідомлення до заяви позивачем додано /а.с.116/:

- паспорт;

- трудову книжку АК № 523452, до якої внесено записи про: Службу у Збройних Силах з 01.09.1971 по 05.11.2003 на підставі військового квитка ГГ № 108732; з 01.06.2004 на підставі наказу № 92-к від 28.05.2004 призначено на посаду спеціаліста провідного відділу МТЗ та прийнято присягу державного службовця; на підставі наказу № 100-к від 07.07.2005 з 18.07.2005 призначено на посаду головного спеціаліста відділу матеріально - технічного забезпечення; на підставі наказу № 53-к від 09.08.2010 з 09.08.2010 призначено на посаду начальника відділу матеріально - технічного забезпечення; на підставі наказу № 19-к від 19.04.2011 з 15.04.2011р. переведено на посаду заступника начальника відділу фінансово - господарського забезпечення у зв'язку із реорганізацією; на підставі розпорядження голови ОДА від 30.03.2015 № 151-к припинено державну службу відповідно до статті 30 Закону України "Про державну службу"; на підставі розпорядження голови ОДА від 30.03.2015 № 151-к переведено на посаду завідувача господарства відділу організації і координації дій у надзвичайних ситуаціях;

- військовий квиток серії ГГ № 108732, згідно якого ОСОБА_1 проходив службу з 01.09.1971 по 05.11.2003 та звільнений в запас наказом МО України від 08.09.2003 № 44є у зв'язку із скороченням штату /а.с. 131-132/.

- дипломи про навчання (ИВ-І № 399500 про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації офіцер з вищою військовою освітою, А-І № 886016 про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації військового інженера - електромеханіка)

- довідки про заробітну плату (спецпенсії) (довідка № 01.4-17/446 від 27.04.2017, довідка Управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА № 01.4-17/478 від 03.05.2017 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби") /а.с. 135/;

- посвідчення ветерана військової служби, видане Полтавським обласним військовим комісаріатом 18.06.2007 /а.с. 138/;

- довідка Управління з питань цивільного захисту від 22.02.2017 № 01.4-17/219, за змістом якої загальний стаж ОСОБА_1 складає 43 роки 5 днів /а.с. 133/.

Заяву та вищезазначені документи отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого спеціаліста /а.с. 116/.

За результатами розгляду поданої заяви рішенням Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 08.06.2017 № 314 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за вислугу років у відповідності до законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю права на даний вид пенсії, оскільки на день набрання чинності вказаного закону ОСОБА_1 не працював на посаді державного службовця та має 10 р. 10 м. 00 дн. стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби /а.с. 103/.

Полтавське ОУПФУ у своєму письмовому відзиві (а.с. 44-45) посилалися на пункт 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (надалі – Закон № 889-VIII), яким визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII визначено право державних службовців у випадках визначених цими пунктами на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 1993 року, зокрема:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Із аналізу вищевказаних норм відповідач дійшов висновку, що у разі виходу на пенсію не з посади державної служби, особі необхідно мати не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Далі за змістом пояснень відповідача, із аналізу документів, поданих позивачем разом із заявою 05.05.2017 до відділу з питань призначень та нарахування пенсій, слідувало, що на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ (на 01.05.2016) позивач не займав посаду державної служби. З державної служби він, як сам і зазначив був звільнений 30.03.2015, маючи стаж державної служби 10 років 10 місяців 00 днів.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на даний вид пенсії.

Посилання ОСОБА_1 на постанову КМУ від 03.05.1994 № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, згідно якого до стажу державної служби включався строк проходження військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, відповідач вважає недоцільним та безпідставним, оскільки вказана постанова КМУ втратила чинність на підставі постанови КМУ від 25.03.2016 № 229. У зв’язку з цим на думку відповідача, не можна при розрахунку стажу державної служби позивачу застосовувати постанову КМУ, яка втратила чинність, оскільки пенсія призначається чи перераховується з дня звернення громадянина із відповідною заявою та відповідно до норм чинного законодавства України, що діяло на момент звернення із такою заявою.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї незгоди ОСОБА_1 вказує, що, окрім стажу державної служби 10 років 10 місяців (з 01.06.2004 по 30.03.2015 на посадах державного службовця – провідний спеціаліст, головний спеціаліст, начальник відділу, заступник начальника відділу Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Полтавської обласної державної адміністрації), має 32 роки 2 місяці 5 днів вислуги військової служби у Збройних Силах (з 01.09.1971 по 05.11.2003), що у підсумку складає 43 роки 5 днів (а.с. 133-134).

Вважає, що відповідачем протиправно не враховано до його стажу державної служби строк проходження військової служби у Збройних Силах – 32 роки 2 місяці 5 днів.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із такого.

Як слідує із змісту оскаржуваного рішення Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 08.06.2017 № 314 (а.с. 103) єдиною підставою для відмови позивачу в переведенні з пенсії за вислугу років у відповідності до законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" стала саме відсутність у останнього стажу державної служби, необхідного для переведення на пенсію цього виду, через невизнання належності до державної служби строку проходження позивачем військової служби – 32 роки 2 місяці 5 днів.

Тож для вірного вирішення даного спору суду необхідно першочергово відповісти на питання: чи має право позивач на зарахування до його стажу державної служби зазначеного періоду проходження військової служби.

Відповідаючи на поставлене питання суд дійшов таких висновків.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII, яким втілено новий підхід до обчислення стажу державної служби.

Тож на момент звернення (05.05.2017) позивача до Полтавського ОУПФУ Полтавської області із заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" стаж державної служби обчислювався відповідно до статті 46 Закону N 889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року N 229 (надалі – Порядок № 229).

В той же час пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 - VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року N 283 (далі – Порядок № 283), додатка до нього та інших нормативно-правових актів.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до 1 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Відповідно до пункту 3 Порядку до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

При цьому до стажу державної служби осіб включаються усі види військової служби, які вони проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР.

Аналогічні роз’яснення такого порядку розрахунку стажу державної служби до 01.05.2016 надані і у роз’ясненнях Національного агентство з питань державної служби від 26.07.2016 р. № 14-р/з та від 31.07.2017 № 6826/13-17.

Національне агентство з питань державної служби є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, до повноважень якого належить надання роз’яснень з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби (п. 3 ч.3 ст. 13 Закону № 889 – VІІІ).

Правова позиція, що для обрахунку стажу державної служби до набрання чинності Законом № 889-VІІІ (01.05.2016) слід керуватися законодавством, яке діяло до набрання чинності означеним Законом, неодноразово викладалася і у практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 (номер у ЄДРСУ 73901681), постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 240/381/17 (номер у ЄДРСУ 72694092) тощо.

Окрім того, періоди роботи (служби), які зараховувалися до стажу державної служби, були передбачені низкою законодавчих актів, серед яких Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 якого час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. № 2232-XII встановлено військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом витягу з військового квитка серії ГГ № 108732 позивач проходив службу з 01.09.1971 по 05.11.2003, трудової книжки АК № 523452 позивач проходив службу в Збройних Силах з 01.09.1971 по 05.11.2003.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування позивачу до стажу державної служби строку проходження позивачем військової служби в Збройних Силах з 01.09.1971 по 05.11.2003, що складає 32 роки 2 місяці 5 днів. Наведене надає йому право на отримання пенсії даного виду. виходячи із наявного у нього стажу державної служби 43 роки 5 днів ( 10 років 10 місяців 00 днів - стаж на посадах державної служби + 32 роки 2 місяці 5 днів - строк проходження військової служби в Збройних Силах).

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" за наявності необхідного стажу.

Отже рішення Полтавського ОПФУ Полтавської області від 08.06.2018 № 314 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, та є протиправним.

Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ встановлено для осіб, яким пенсію призначено за цим Законом, право вибору пенсії. Так, цією нормою визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, інвалідністю, у зв'язку з втратою годувальника), або за різними Законами, що регулюють питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян - науковців, державних службовців, військовослужбовців та інших, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Питання переведення з одного виду пенсії на іншу врегульовано частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

На підставі наведеного суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та задля ефективного відновлення прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 08.06.2018 № 314.

Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає, що повним та достатнім способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з моменту його звернення (05.05.2017р.), виходячи із наявного у нього стажу державної служби 43 роки 5 днів.

При цьому, суд вважає, що при переведенні позивача на інший вид пенсії необхідно врахувати виплати, які були йому проведені у зв’язку із отриманням пенсії військовослужбовця.

Тож в даній частині позов підлягає задоволенню.

В той же час за висновком суду не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити відповідну доплату до пенсії з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тут суд погоджується із доводами Полтавського ОУПФ, що норми статті 625 Цивільного кодексу України регулюють відповідальність учасників договірних відносин у цивільних правовідносинах. Зокрема, за термінологією статті 625 зазначеного Кодексу відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, покладається на боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора.

Відповідальність за порушення термінів сплати нарахованих, але не виплачених громадянам доходів постійного характеру (заробітні плати, пенсії тощо) передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (надалі – Закон про компенсацію).

Компенсація громадянам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати провадиться підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та господарювання у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати громадянам доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. (ст. 1 - 2 Закону № 2050-ІII).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 3 Закону № 2050-ІII).

За змістом ст. 4 означеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Компенсації підлягає грошовий дохід (разом із сумою індексації), який одержується у гривнях на території України та не має разового характеру (ч. 2 ст. 2 Закону № 2050, п. 3 Порядку № 159).

З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та п. 3 Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

У постанові від 21.05.2014 у справі №6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Тобто, коли суми нараховуються рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв’язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та виплати вказаних доходів.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Приймаючи до уваги, що у спірному випадку порушення термінів виплати нарахованих сум пенсії не має місця, то і для застосування даного Закону також не має правових підстав.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При розподілі судових витрат встановлено, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн, що підтверджується квитанцією від 30.10.2017р. № 0.0.881988569.1 та сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн у зв'язку із уточненням позовної вимоги, що підтверджується квитанцією від 13.06.2018р. № 0.0.1058871155.1.

При цьому суд враховує, що у задоволенні уточненої позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити відповідну доплату до пенсії з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України вирішено відмовити.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, частиною 2 статті 9, частиною 3 статті 139, статтями 242-246, 250, 255, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ОСОБА_3 Хмельницького, 21, кв. 82, м. Полтава, Полтавська область, 36000, рнокпп НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 08.06.2017 № 314.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з моменту його звернення (05.05.2017р.), виходячи із наявного у нього стажу державної служби 43 роки 5 днів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) на користь ОСОБА_1 (ОСОБА_3 Хмельницького, 21, кв. 82, м. Полтава, Полтавська область, 36000, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн (шістсот гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 27 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4