Ухвала суду № 75045139, 03.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2554/18

УХВАЛА

03 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участі: секретаря Ягенської К.О., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Твардовського О.В., Гєрбєй Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі заяву про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Депутата Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області Назарова Дениса Вікторовича, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення сесії Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 04.05.2018 423-УІІ "Про реалізацію положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад та внесення змін до рішення Першотравневої сільської ради № 156-УІІ від 11.08.2016 "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальної громади Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області з громадою Визирської сільської ради",

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява позивача ОСОБА_5 у якій він просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення сесії Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 04.05.2018р. №423-УІІ «Про реалізацію положень Закону України «Про добровільне об`єдання територіальних громад та внесення змін до рішення Першотравневої сільської ради № 156-УІІ від 11.08.2016 "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальної громади Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області з громадою Визирської сільської ради", мотивуючи це тим, що не зупинення оскаржуваного рішення призведе до неможливості відновлення порушених прав та захисту волевиявлення, так як наступним кроком після отримання висновку Одеської обласної державної адміністрації буде прийняття рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, а отже з прийняттям вказаного рішення оспорювань рішення втратить свою чинність що ускладнить їх відновлення, та також очевидну протиправність оспорюваного рішення з посиланням на обставини зазначені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Представник позивача підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представники відповідача надали письмові заперечення, які підтримали.

Заслухавши представників сторін. розглянувши вказану заяву та додані до неї матеріалі, суд дійшов наступного.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 КАС України.

Так, відповідно до зазначеної норми права суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).

Суд зазначає, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням законної сили може вважатися вирішенням спору та може зашкодити правам третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову, заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини заяви, суд не знаходить підстав для його задоволення.

Керуючись ст. ст. 150-158, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення сесії Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 04.05.2018р. №423-УІІ відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.295, 297КАС України з урахуванням положень п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.