Рішення № 75045012, 25.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/934/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Літвінової К.В.,

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Відповідач), з такими вимогами:

1) визнати дії посадових осіб Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо переведення на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» неправомірними;

2) зобов'язати посадових осіб Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області перевести позивача з пенсії за віком, яку отримує з 04.08.2015 та яка була призначена на загальних умовах на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Ухвалою від 05.04.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з визначенням строку на усунення недоліків.

20.04.2018 Позивачем до суду надано уточнену позовну заяву (а.с. 22-23).

Ухвалою суду від 24.04.2018 відкрито провадження в зазначеній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що позивач має стаж державної служби 16 років 09 місяців 04 дні. З 04 серпня 2015 року Позивач отримує пенсію за віком, яка була призначена на загальних умовах. На теперішній час Позивач звернулась із заявою до Відповідача щодо права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», на що отримала відмову. Позивач з відмовою не погоджується, та з посиланням на норми Закону України № 889 «Про державну службу» вважає підтвердженим її право на призначення такої пенсії.

Позивач просила суд:

- визнати дії Відповідача щодо переведення на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» неправомірними;

- зобов’язати Відповідача перевести Позивача з пенсії за віком, яку отримує з 04.08.2015 та яка була призначена на загальних умовах на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідач позовні вимоги не визнав про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 36).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що, оскільки Позивач не має 20 років стажу державної служби, та станом на 01.05.2016 (дата набуття чинності Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»), не перебувала на посаді, віднесеній до посад державної служби, тому права на призначення пенсії відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» вона не має.

18.05.2018 Позивач надала відповідь на відзив Відповідача (а.с. 184-185), в якому заперечила проти доводів Відповідача з підстав аналогічних, викладеним в уточненій позовній заяві.

Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 196), надала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 197).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 198), причини не прибуття суду не повідомив.

З урахуванням вимог статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку у Старобільському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області як пенсіонер з 04.08.2015 та отримує пенсію за віком (а.с. 24-25, 47, 191).

Загальний стаж позивача складає 42 роки 6 місяців 28 днів, що підтверджується інформацією, зазначеною в розрахунку стажу (а.с. 151), в тому числі державна служба 16 років 09 місяців 24 дні.

Зазначена інформація кореспондується з відповідними записами в трудовій книжці позивача (а.с. 12-15).

Так Позивач працювала на посаді державного службовця з 02.11.1998 по 20.03.2015, звільнена з посади відповідно до статті 38 КЗпП України з виходом на пенсію (а.с. 28).

06.11.2017 Позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (а.с. 152).

Рішенням від 14.03.2018 № 3323-03-01 Відповідач відмовив Позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у зв’язку з відсутністю стажу роботи на державній службі необхідного станом на 01.05.2016 (а.с. 168-169).

Предметом спору у даній справі є оцінка наявності у Позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії державного службовця; правомірності рішення Відповідача щодо відмови Позивачу у переведенні її на пенсію державного службовця.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-ІV).

Питання переведення з одного виду пенсії на іншу врегульовано частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV, згідно з якою переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов’язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорта. Отже, пенсійний вік Позивача, згідно зі статтею 26 Закону № 1058 становить 57 років.

Позивач станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889) посаду, віднесену до категорії державної служби не обіймала, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058, однак достатнього стажу державної служби не мала (її стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, склав менше 20 років, а саме: 16 років 09 місяців 04 дні).

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Позивача відсутня сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Таким чином, Позивач не має права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, оскільки не має достатнього стажу державної служби, а саме не менше 20 років.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року по справі № 681/1033/17 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73261353).

Суд зазначає, що Позивачем при викладі позовних вимог звернено до суду вимогу про визнання дій Відповідача щодо переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» неправомірними, з одночасною вимогою про зобов’язання Відповідача здійснити ці же дії.

Тобто суд дійшов висновку, що Позивачем допущено технічну помилку, оскільки з викладу обставин в обґрунтування позовних вимог, Позивач не погоджується саме з діями щодо не переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Разом з тим, вищеописана помилка, допущена Позивачем, не змінює суті його позовних вимог, які є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені Позивачем, відповідно до статті 139 КАС України їй не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (92704, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Старобільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92703, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Гоголя, буд. 5, код ЄДРПОУ 41246506) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2