Рішення № 75044884, 03.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року справа № 810/2391/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

15 травня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі - неповнолітня ОСОБА_2Є.) з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення від 13 квітня 2018 р. № 01-12/2891 та зобов'язання видати неповнолітній ОСОБА_2Є довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено неповнолітній ОСОБА_2Є у наданні довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки нею було надано усі передбачені чинним законодавством документи.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що при подачі заяви до відповідача неповнолітньою ОСОБА_2Є не було надано доказів, які б підтверджували факт проживання останньої на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, а саме: АДРЕСА_1 (вх. № 2776/18 від 27 червня 2018 р.).

Від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

10 квітня 2018 р. неповнолітня ОСОБА_2Є звернулася до відповідача із заявою про видачу їй довідки внутрішньо переміщеної особи.

13 квітня 2018 р. відповідач листом № 01-12/2891 відмовив неповнолітній ОСОБА_2Є у видачі такої довідки (далі - відмова № 01-12/2891) (а.с. 7).

У зв'язку з тим, що позивач (батько неповнолітньої ОСОБА_2Є,) вважає таку відмову протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Сімейним кодексом України (далі - СК України), Законом України від 20 жовтня 2014 р. "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Як убачається з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1 вказаного Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Як убачається з п.п. 2 ст. 7 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 вказаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до вимог ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Як убачається з ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Неповнолітня ОСОБА_2 народилася 13 січня 2002 р. у м. Київ, про що у книзі записів актів громадянського стану про народження 20 червня 2002 р. зроблено запис № 671, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія І-БК № 180154 (а.с. 9).

Батьками неповнолітньої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 - батько та ОСОБА_3 - мати (а.с. 9).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповідними довідками від 12 грудня 2014 р. № НОМЕР_1 та від 10 квітня 2018 р. №0000510813/6594 (а.с. 4, 6).

Як вже зазначалося, 10 квітня 2018 р. неповнолітня ОСОБА_2Є звернулася до відповідача із заявою про видачу їй довідки внутрішньо переміщеної особи.

До вказаної заяви було долучено копії:

- ідентифікаційного коду неповнолітньої ОСОБА_2Є;

- заяви матері неповнолітньої ОСОБА_2Є, завіреної нотаріально, в якій зазначено, що її діти - неповнолітня ОСОБА_2Є та малолітній ОСОБА_2 з моменту народження були зареєстровані та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 5, кв. 233;

- свідоцтва про право власності на житло;

- свідоцтва про народження неповнолітньої ОСОБА_2

13 квітня 2018 р. відповідачем було винесено відмову № 01-12/2891 (а.с. 7).

Вказана відмова винесена з посиланням на те, що зазначені вище документи не можуть слугувати доказами, які б підтверджували факт проживання неповнолітньої ОСОБА_2Є на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснювалося внутрішнє переміщення, а саме: Луганська обл., м. Кіровськ, вул. Погуляєва, буд. 5 а, кв. 233.

При вирішенні правомірності такої відмови відповідача, судом враховано таке.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону № 1706-VII для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Як убачається з ч. 4 ст. 4 вказаного Закону, заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 4 Закону № 1706-VII разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 7 ст. 4 вказаного Закону у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Як убачається з ч. 10 ст. 4 Закону № 1706-VII, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Як убачається з наявних матеріалів справи, неповнолітня ОСОБА_2Є є неповнолітньою дитиною (на дату звернення до відповідача із заявою їй виповнилося 16 років).

Як вже зазначалося, до заяви про видачу довідки, з-поміж іншого, неповнолітньою ОСОБА_2Є було долучено копії:

- ідентифікаційного коду неповнолітньої ОСОБА_2Є, який видано Кіровським відділенням Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (а.с. 10);

- заяви матері, завіреної нотаріально, в якій зазначено, що її діти - неповнолітня ОСОБА_2Є та малолітній ОСОБА_2 з моменту народження були зареєстровані та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 5, кв. 233 (а.с. 13);

- свідоцтва про право власності на житло, зокрема, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 квітня 2008 р. № 18683957, згідно з яким неповнолітній ОСОБА_2Є належить на праві приватної спільної часткової власності 1/6 квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12);

- свідоцтва про народження серія І-БК № 180154, згідно з яким ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_2Є, а ОСОБА_3 - матір'ю неповнолітньої ОСОБА_2Є (а.с. 9).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що неповнолітньою ОСОБА_2Є було надано відповідачу докази, що підтверджують факт проживання неповнолітній ОСОБА_2Є на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, а саме, за адресою: Луганська обл., м. Кіровськ, вул. Погуляєва, б. 5, кв. 233, а отже, у відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі неповнолітній ОСОБА_2Є довідки внутрішньо переміщеної особи, передбачені Законом № 1706-VII.

Крім того, позивачем (батьком неповнолітньої ОСОБА_2Є) було надано до суду технічний НОМЕР_2/4118 23105393 на квартиру за адресою: Луганська обл., м. Кіровськ, вул. Погуляєва, б. 5, кв. 233, згідно з яким неповнолітня ОСОБА_2Є є одним із співвласників вказаної квартири (а.с. 11).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 р. № 1669-VII територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 11 вказаного Закону Кабінет Міністрів України зобов'язано у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення; у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік.

Так, на виконання вимог зазначеної норми розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також віднесено м. Кіровськ Луганської області.

До того ж судом враховано, що позивач - батько неповнолітньої ОСОБА_2, мати неповнолітньої ОСОБА_2Є - ОСОБА_4 та брат неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповідними доказами (а.с. 4-6).

Згідно з вимогами ст. 160 СК України неповнолітня дитина має право узгоджувати своє місце проживання, якщо її батьки проживають окремо.

Враховуючи, що батьки неповнолітньої ОСОБА_2 проживали та проживають разом, неповнолітня дитина ОСОБА_2 проживала за тією ж адресою, що і її батьки - Луганська обл., м. Кіровськ, вул. Погуляєва, б. 5, кв. 233.

Водночас, при вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на відсутність доказів проживання позивача на території м. Кіровськ, оскільки воно спростовано наданими позивачем доказами на підтвердження того, що ОСОБА_2 є неповнолітньою та постійно проживала з батьками, які є внутрішньо переміщеними особами, на території Луганської області.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачами.

Наведене свідчить, що рішення від 13 квітня 2018 р. № 01-12/2891 відповідачем було винесено неправомірно, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, оформлене листом від 13 квітня 2018 р. № 01-12/2891.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради видати ОСОБА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.