Рішення № 75044763, 19.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. Справа№805/1678/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб’єва І.Г. , секретар судового засідання – Козирєва О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа - Покровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення та постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – Відділ ДВС), у якому просить:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29809150 від 30 травня 2016 року;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу ДВС № 34305795, видану 30 травня 2016 року;

- зобов'язати Відділ ДВС зняти арешт з нерухомого майна Позивача, накладений за виконавчим провадженням № 34305795, про що внести записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Зазначає, що оскаржуваний арешт накладено в рамках виконавчого провадження за виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду про стягнення з Позивача на користь держави податкового боргу.

Позов обґрунтований тим, що виконавчий документ, за яким відкрито відповідне виконавче провадження повернуто стягувачеві, що є підставою для зняття арешту.

Відділ ДВС надіслав до суду два відзиви на позов. В першому із них Відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а у другому - зазначає, що позов може бути задоволений, оскільки на момент розгляду справи відповідне виконавче провадження не перебуває в Відділі ДВС.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року у справі відкрито загальне провадження. Ухвалою суду від 08 травня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження, а ухвалою суду від 24 травня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

До судового засідання, призначеного на 19 червня 2018 року сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Керуючись статтями 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: 85400, Донецька область, с. Селидове, вул. Берегова , буд. 110 «б», РНОКПП НОМЕР_1.

Відділ ДВС зареєстрований за адресою: 85400, Донецька область, с. Селидове, вул. Маяковського, 39, код ЄДРПОУ 34908365.

10 вересня 2012 року державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53453737 з виконання виконавчого листа № 2а/0570/3823/2012, виданого 09 липня 2012 року Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави податкового боргу в розмірі 198 377,70 грн.

30 травня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна Позивача.

10 грудня 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Після повторного звернення із відповідним виконавчим листом, 20 лютого 2017 року державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання цього ж виконавчого листа.

21 квітня 2017 року державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.

Відповідно до частин четвертої - п’ятої статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позивач вважає, що підставою для зняття арешту є повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною першою статті 40 цього ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

З наведеного вбачається, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з відсутністю у боржника майна не є підставою для зняття арешту.

Суд також звертає увагу, що відповідний виконавчий документ може бути подано ще раз, а строк його пред’явлення до виконання не сплинув.

Так, частиною п’ятою статті 37 Закону № 1404 передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред’явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як вбачається з матеріалів справи, строк пред’явлення виконавчого листа № 2а/0570/3823/2012, виданого 09 липня 2012 року, переривався з 10 вересня 2012 року по 10 грудня 2016 року (внаслідок його пред’явлення до виконання та до повернення стягувачу), та з 20 лютого 2017 року по 21 квітня 2017 року (з аналогічної підстави).

Враховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з відсутністю у боржника майна не є підставою для зняття арешту, а строк пред’явлення відповідного виконавчого документу до виконання ще не сплив, суд вважає, що підстав для зняття арешту немає.

Суд також зазначає, що Позивачем не наведено доводів щодо протиправності постанови про накладення арешту або рішення про реєстрацію такого арешту.

Таким чином, у задоволенні цього позову необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 19 червня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 02 липня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.