Рішення № 75044723, 03.07.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2316/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" про стягнення коштів,

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 912 460,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у ТОВ "Церсаніт Інвест" за 2017 рік складала 1041 осіб. Вказує, що відповідач від числа середньооблікової кількості штатних працівників, що складає 1041 осіб, повинен був працевлаштувати 42 осіб з інвалідністю - штатних працівників. За твердженнями позивача, ТОВ "Церсаніт Інвест" працевлаштувало лише 20-х осіб з інвалідністю - штатних працівників, а тому не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю-штатних працівників облікового складу за 2017 рік, передбачений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні" у кількості одного робочого місця, внаслідок чого відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції на загальну суму 1 868 731,92 грн.

Зазначає, що у зв'язку із порушенням підприємством граничних термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні", відповідачу також була нарахована пеня у розмірі 43 728,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з ТОВ "Церсаніт Інвест" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 1 912 460,28 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Судовий розгляд справи, призначений на 21.06.2018 о 11:20.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України подав до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву вих. №432 від 13.06.2018, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Зазначав, що згідно норм чинного законодавства відповідачем до Новоград-Волинського міського центру зайнятості регулярно подавалась звітність за формою №3-ПН, однак органом Державної служби зайнятості протягом 2017 року не було направлено на вказані вакансії жодної особи з обмеженими фізичними можливостями. Вказував, що протягом 2017 року підприємством самостійно працевлаштувало на створені робочі місця 4 особи з обмеженими фізичними можливостями. Наголошував, що обов'язок суб'єкта господарювання зі створення робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями не породжує в останнього обов'язку щодо пошуку таких осіб для працевлаштування. Враховуючи, що ТОВ "Церсаніт Інвест" створило необхідну кількість робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями та регулярно інформувало органи Державної служби зайнятості про наявні вакансії, відсутні правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції та пені за порушення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". (а.с. 21-23)

В судове засідання призначене на 21.06.2018 о 11:20 сторони та учасники справи не з'явилися.

Представник позивача перед початком судового засідання подав до відділу документального забезпечення суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. (а.с. 112)

Представник позивача перед початком судового засідання подав до відділу документального забезпечення суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. (а.с. 108)

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У лютому 2018 року відповідач подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 1041 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 20, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 42. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 84942,36 грн. (а.с. 8).

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій звітностей форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", на підприємстві протягом 2017 року були створені наявні наступні вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями:

- на січень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 16; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача -2 (а.с. 24-29);

- на лютий 2017 року: оператор виробничої дільниці - 16; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 30-35);

- на березень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 13; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 36-41);

- на травень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 14; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 42-47, 48-53);

- на червень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 13; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 54-59);

- на липень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 13; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 60-65);

- на серпень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 12; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 66-71);

- на вересень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 11; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 72-77);

- на жовтень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 11; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 78-83);

- на листопад 2017 року: оператор виробничої дільниці - 11; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 84-88);

- на грудень 2017 року: оператор виробничої дільниці - 11; ливарник на машинах для лиття - 5; сортувальник сировини фарфорових, фаянсових та керамічних виробів - 5; водій навантажувача - 2 (а.с. 89-94).

Як встановлено листа Новоград-Волинського міського центру зайнятості вих. №664/05-18 від 05.06.2018, від ТОВ "Церсаніт Інвест" протягом 2017 року надавалися звіти згідно форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з відображенням у них відомостей для працевлаштування на вакансії виключно осіб з обмеженими фізичними можливостями згідно додатку №1 (а.с. 96-97). Подані звіти з вакансіями для працевлаштування виключно осіб з обмеженими фізичними можливостями підтверджувались роботодавцем щомісячно протягом 2017 року. На зазначені вакансії до ТОВ "Церсаніт Інвест" з урахуванням висновків індивідуальних програм реабілітації в 2017 році особи з обмеженими фізичними можливостями за направленням центру зайнятості не працевлаштовувались. (а.с. 95)

27 березня 2017 року позивачем на адресу ТОВ "Церсаніт Інвест" було направлено претензію №29/18 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2017 році від 27.03.2018 вих. №04-66/227, відповідно до якої відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 1 868 731,92 грн. (а.с. 10 та зворот)

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, підприємству у зв'язку із несплатою нарахованої йому суми адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 868 731,92 грн в строки, визначені законодавством, нараховано пеню в сумі 43 728,36 грн. (а.с.9)

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ "Церсаніт Інвест" перед Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складає 1 912 460,28 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарської санкції не сплачено, позивач звернувся до суду про її стягнення разом з пенею.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантування їм рівної з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Частинами першою, другої статті 17 Закону №875-XII встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з ч.3 ст.17 Закону №875-XII відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.18 Закону №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 18-1 Закону№875-XII встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Суд звертає увагу, що рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 18 Закону №875-XII на відповідача, як працедавця, покладено обов'язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

В той же час, вказаний обов'язок не супроводжується обов'язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже статтею 18-1 Закону №875-XII такий обов'язок покладено на Державну службу зайнятості.

Пунктом четвертим частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI визначено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд звертає увагу, що у відповідності до діючих положень Порядку №316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Слід зазначити, що норма щодо щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць, встановлена Законом України від 01 березня 1991 року №803-ХІІ "Про зайнятість населення", втратила чинність з 01 січня 2013 року, коли набрав чинності новий Закон України від 05 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення".

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН не встановлено, а регламентується лише, що вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Церсаніт Інвест" зверталось до Новоград-Волинського міського центру зайнятості з інформацією про попит на робочу силу з відображенням відомостей про вільні робочі місця, створені виключно для осіб з інвалідністю. Зокрема підприємством подавались звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу" упродовж 2017 року, що свідчить про те, що відповідач інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах копією листа Новоград-Волинського міського центру зайнятості вих. №664/05-18 від 05.06.2018 згідно якого від ТОВ "Церсаніт Інвест" протягом 2017 року надавалися звіти згідно форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з відображенням у них відомостей для працевлаштування на вакансії виключно осіб з обмеженими фізичними можливостями згідно додатку №1 (а.с. 96-97). Подані звіти з вакансіями для працевлаштування виключно осіб з обмеженими фізичними можливостями підтверджувались роботодавцем щомісячно протягом 2017 року. На зазначені вакансії до ТОВ "Церсаніт Інвест" з урахуванням висновків індивідуальних програм реабілітації в 2017 році особи з обмеженими фізичними можливостями за направленням центру зайнятості не працевлаштовувались. (а.с. 95)

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження тверджень, що ТОВ "Церсаніт Інвест" не забезпечувалися вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями або було відмовлено таким особам у прийнятті на роботу з мотивів наявності у вказаних осіб встановленої інвалідності.

Суд звертає увагу, що органами державної служби зайнятості на зазначені відповідачем вакансії особи з обмеженими фізичними можливостями не направлялися. Крім того, відповідачем самостійно протягом 2017 року на вказані вакансії було працевлаштовано 4 особи з обмеженими фізичними можливостями, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: наказу №323 від 02.06.2017 (а.с. 98), №472 від 09.08.2017 (а.с. 100), №542 від 14.09.2017 (а.с. 102), №595 від 13.10.2017 (а.с. 104).

Положеннями частини першої, другої статті 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч.1, ч.2 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Це означає, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства покладають на працедавця виключно обов'язок забезпечити наявність вакансій, в той час, як відсутність реалізації такими особами свого права на працевлаштування із незалежних від суб'єкта господарювання причин, зокрема, не направлення Державною службою зайнятості необхідної кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями не свідчить про наявність у діях суб'єкта господарювання складу господарського правопорушення та не є правовою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій і нарахування пені за їх несвоєчасну сплату.

Як встановлено із наявних у матеріалах справи доказів, протягом 2017 року у відповідача було працевлаштовано 20 осіб із обмеженими фізичними можливостями, а також було забезпечено не менше 23 вакансій для працевлаштування виключно для осіб із обмеженими фізичними можливостями, які не були заповнені із неналежних від працедавця причин, зокрема, через не направлення Державною службою зайнятості на підприємство таких осіб для подальшого працевлаштування.

Таким чином, ТОВ "Церсаніт Інвест" протягом 2017 року було створено та забезпечено наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями у необхідній та достатній кількості, визначеній нормами чинного законодавства.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем протягом 2017 року було забезпечено встановлену чинним законодавством кількість вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також регулярно подавалась звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу".

Враховуючи вищевикладене, позивач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ "Церсаніт Інвест" положень ст. 19, 20 Закону №875-XII та про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені на загальну суму 1 912 460,28 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ст.77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено обґрунтованості заявлених вимог та наявності правових підстав для примусового стягнення з ТОВ "Церсаніт Інвест" суми адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1 912 460,28 грн, а тому позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262 КАС України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Домбровського, 38, Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 20401066) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" (вул. Чижівська, 4, Чижівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область, 11725. Код ЄДРПОУ 33529350) про стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення виготовлено: 03 липня 2018 року.