Рішення № 75044214, 15.06.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/236/18

Справа №754/12866/17

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

за участі секретаря судового засідання - Табачука Д.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача - Скірського В.А.

представника відповідача та третьої особи - Радея О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійовича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення, просив суд про визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу 19.09.2017 року за адресою: вул. М. Цвєтаєвої, 16 в м. Києві; постанову відповідача серії АР №439408 від 19.09.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. скасувати, а провадження у справі закрити. Посилаючись на те, що 19 вересня 2017 р. інспектором патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Скірським В.А. було винесено постанову серії АР №439408 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425.00 грн. В постанові зазначено, що 19.09.2017 року о 00 год 25 хв. в м. Києві, по вул. Цвєтаєвої, 16 позивач керуючи автомобілем «Mitsubishi», н/з НОМЕР_1 здійснив розворот при цьому перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки, що поділяє транспортні потоки на дорогах та створив дане правопорушення на забороняючий сигнал світлофора (червоний) на перехресті вулиць О-Де-Бальзака та вул. М. Цветаєвої, чим порушив п.п. 34.1.3 дод. 2 ПДР, п.п. 8.7.3 «е» ПДР. Позивач вважає, що постанова про адміністративне правопорушення є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без врахування його зауважень, без дослідження доказів, постанова розглянута на місці зупинки автомобіля, позивача було позбавлено скористатись у повному обсязі своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім того, вказана постанова винесена з порушенням процедури розгляду справи, а саме відповідач проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП. Крім того, йому не було надано доказів скоєння ним адміністративного правопорушення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.10.2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги свого позову в повному обсязі.

Відповідач у справі в судовому засіданні подав письмові заперечення на позов та заперечував проти його задоволення.

Представник третьої особи та відповідача у справі в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в зв»язку з його безпідставністю.

Вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови від 19.09.2017 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 439408 громадянин ОСОБА_1 19.09.2017 року о 00 год 25 хв. в м. Києві, по вул. Цвєтаєвої, 16, керуючи автомобілем «Mitsubishi», н/з НОМЕР_1 здійснив розворот при цьому перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки, що поділяє транспортні потоки на дорогах та створив дане правопорушення на забороняючий сигнал світлофора (червоний) на перехресті вулиць О-Де-Бальзака та вул. М. Цветаєвої, чим порушив п.п. 34.1.3 дод. 2 ПДР, п.п. 8.7.3 «е» ПДР. В зв»язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Підставою для зупинки транспортного засобу позивача було порушення ним п.п. 34.1.3 розділу 34 ПДР та п.п. 8.7.3 «е» ПДР.

Згідно п. 34.1.3 ПДР подвійна суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінію перетинати забороняється.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних знаків…, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п»ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із переглянутого судом диску DVD-R з фрагментами відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського та копій фотокарток з місця вчинення правопорушення вбачається, що автомобіль позивача з увімкненим покажчиком лівого повороту здійснив рух на червоний забороняючий сигнал світлофора і розворот, перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки, після чого автомобіль позивача був зупинений інспекторами патрульної поліції. При цьому, інспектор представився і повідомив водію причини зупинки його транспортного засобу, а саме вказав на порушення позивачем ПДР, крім того інспектором було роз»яснено позивачу його права та обов»язки.

За приписами п. 8.7.3 (е) ПДР червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАп проїзд на забороняючий сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Судом встановлена правомірність дій працівників патрульної поліції в частині винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і вважає, що остання не може бути визнана протиправною лише з формальних міркувань позивача та розцінюються судом, як бажання уникнути адміністративної відповідальності.

Враховуючи зібрані по справі докази, відсутність доказів, які спростовують факт порушення п.п. 34.1.3 та п.п. 8.7.3 «е» ПДР України позивачем, суд вважає рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності в його діях порушення п.п. 34.1.3 та п.п. 8.7.3 «е» ПДР України, та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу відповідно до санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти до уваги заперечення позивача, оскільки ці твердження є непослідовні, суперечливі і не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому аналізуючи наведені факти, приймаючи до уваги, те що дотримання правил дорожнього руху є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, суд приходить до переконання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а згідно вимог ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійовича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: