Рішення № 75043987, 04.05.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1844/18

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., при секретарі судового засідання Мишак І.Ю., за участю - заявника ОСОБА_1, представника заявника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - заявник) звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявника та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.) у період з 2004 року до моменту смерті останнього. Зазначила, що заявник та ОСОБА_4 з 1999 року проживали однією сім'єю, однак не перебували у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_6 р. ОСОБА_4 помер, у зв'язку з чим заявник звернулась до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє місце проживання якого було за адресою: АДРЕСА_1, була відкрита спадкова справа № 10-2018. Втім, в прийнятті спадщини їй було відмовлено з посиланням на відсутність документів, які б підтверджували родинні зв'язки між нею та померлим ОСОБА_4. Заявниці було рекомендовано звернутись до суду із відповідною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю. В своїй заяві заявник вказала, що зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_4 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 з 1999 р. Додала, проживаючи однією сім'єю останні вели спільний побут, спільне господарство, купували меблі, облаштовували квартиру, робили ремонт та дрібні поліпшення житла.

В судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Заінтересована особа про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилася.

Вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків з боку заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Як встановлено судом, згідно свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві серії НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_4.

Про поховання ОСОБА_4 заявнику було видано довідку № 10.4696 від 29.11.2017 р.

На момент смерті останній проживав у квартирі, за місцем реєстрації заявника, за адресою: АДРЕСА_3. В цій самій квартирі проживає і заявник, дана квартира є зареєстрованим місцем проживання останньої.

11.01.2018 р. Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 10-2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4.

Заявник звернулась до Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4.

Листом вих. №101/02-14/10-2018 від 10.01.2018 р. Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою було повідомлено заявнику, з підстав відсутності документів, що підтверджують родинні стосунки зі спадкодавцем (ОСОБА_4.), а відтак, їй необхідно звернутись до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім'єю, оскільки такий факт встановлюється виключно судом, та після встановлення такого факту надати в спадкову справу рішення суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, показала, що знає заявника з 2005 року. Свідок підтвердила, що заявник проживала з покійним в однокімнатній квартирі та вели спільний побут. З покійним свідок познайомилася в 2005 р., з того ж часу остання і дізналася що заявник по справі та померлий проживали разом. Також, повідомила, що неодноразово бувала в гостях у заявника з ОСОБА_4 і може підтвердити, що останні проживали однією сім'єю, відносини між ними були теплими, як між людьми, які кохають один одного.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, показала, що стосунки між заявником та ОСОБА_4 були як у чоловіка та жінки. Остання вказала, що ОСОБА_4 є її дядьком та від прийняття спадщини вона відмовилася, оскільки спірних питань щодо цього не виникає та заявник дійсно проживала однією сім'єю з її дядьком.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, показала, що з ОСОБА_4 вона познайомилася в 2006 р., відносини між заявником та померлим були зразковими, останні вели спільний побут.

Також, судом було прийнято до уваги письмові показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснили, що останні були сусідами з заявником та ОСОБА_4 Підтвердили, що заявник та померлий ОСОБА_4 дійсно з 1999 року по 2017 рік вели спільне господарство, проживали разом однією сім'єю.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим наданим доказам.

Судом була прийнята до уваги витребувана спадкова справа, яка надійшла до суду разом із супровідним листом (вх. № 1952/01-16 від 17.04.2018 р.) та долучена до матеріалів даної судової справи та досліджена.

Чинним законодавством України встановлено, що "сім'єю" на відміну від "шлюбу" є проживання осіб, пов'язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов'язки один до одного. При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім'ї не існує спеціального порядку реєстрації.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім'ї та на повагу до свого сімейного життя.

Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, однак, проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних.

Судом встановлено, що заявник та ОСОБА_4 - не перебували в зареєстрованому шлюбі, а отже, з огляду на приписи ст. 21 СК України, у них не виникли права та обов'язки подружжя.

Однак, з показань свідків ОСОБА_6 (племінниця померлого ОСОБА_4.), ОСОБА_7, ОСОБА_5, пояснень сусідів заявника ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - судом встановлено, що з 2004 року по 2017 рік заявник та ОСОБА_4 спільно проживали в квартирі № 34, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Наведене свідчить, що з 2004 року по 2017 рік між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7.) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.) у період з 2004 року до моменту смерті останнього.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7.) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.) у період з 2004 року до моменту смерті останнього - має юридичне значення для визначення спадкоємців за законом, які можуть претендувати на цю спадщину після смерті ОСОБА_4.

За таких обставин, враховуючи доведеність юридичного факту, що має значення, а саме, факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7.) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н.) у період з 2004 року до моменту смерті останнього, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

З огляду на наведене, відповідно до ст. ст. 3, 74 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 76-80, 90, 95, 141, 258, 293-294, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити;

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_4), який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, у період з 2004 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_6 року

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України);

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк