Рішення № 75043440, 31.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2018 Справа №607/7615/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання - Зарічної О.П., представника позивачів - адвоката ОСОБА_1, представників відповідачів: Мостиської райдержадміністрації Львівської області - Нікішиної Юлії Володимирівни, НАСК «Оранта» - Ващука Ярослава Сергійовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до НАСК «Оранта» , Мостиської районної державної адміністрації Львівської області , третя особа - ОСОБА_7, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 пред'явили до суду позов до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі філії Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», Управління Мостиської районної державної адміністрації, у якому просять стягнути із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду пов'язану з лікуванням в розмірі 323,35 гривень; стягнути із Мостиської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 123711,09 гривень; стягнути із Мостиської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_6 10000 гривень моральної шкоди та стягнути із Мостиської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_5 10000 гривень моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 14 червня 2016 року приблизно о 15 годині 40 хвилин ОСОБА_7 під час виконання службових обов'язків, керуючи технічно-справним транспортним засобом "Chevrolet Aveo" номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою «Львів-Краковець» на ділянці дороги на ділянці дороги 48 км+80м поблизу с.Черчик Яворівського району Львівської області, виконуючи маневр повороту, порушив чинні вимоги "Правил дорожнього руху України" та спричинив дорожньо-транспортну пригоду із автомобілем марки "Мерседес Спрінтер" 313 CD, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 У зв'язку із вказаним ДТП і спричиненням тілесних ушкоджень середньої важкості, Яворівським відділом поліції ГУ Національної поліції у Львівській області стосовно ОСОБА_7 було відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України. Ухвалою Яворівського районного суду від 06 грудня 2016 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням з потерпілим. Вказану дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_7 вчинив у робочий час під час виконання трудових обов'язків водія Управління Мостиської районної державної адміністрації. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу належного Мостиській районній адміністрації, яким керував водій ОСОБА_7 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована у страховій компанії «Оранта». Тому вважають, що з відповідача НАСК «Оранта» необхідно стягнути понесені позивачем ОСОБА_6 витрати на лікування після ДТП у розмірі 323,35 гривень. Також зазначає, що внаслідок вчинення ДТП йому (ОСОБА_6.) було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та переляку, яких він зазнав під час ДТП, оскільки його життя перебувало під загрозою, а також у зв'язку із втратою здоров'я та неможливістю повноцінно дотримуватися звичного способу життя, неможливістю керувати транспортним засобом та працювати, а також йому довелось відмінити заплановану робочу поїздку за межі України. Спричинену йому (ОСОБА_6.) моральну шкоду він оцінює в розмірі 10000 гривень та вважає, що вказані кошти підлягають стягненню із Мостиської районної державної адміністрації Львівської області. Також, зазначають, що внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_5 як власнику транспортного засобу "Мерседес Спрінтер" 313 CD, реєстраційний НОМЕР_4 було завдано матеріальну шкоду у розмірі 123711,09 гривень, спричинену ушкодженням автомобіля, його відновлювальним ремонтом, евакуацією та проведенням автотоварознавчого дослідження та моральну шкоду, спричинену душевними стражданнями, які вона зазнала внаслідок знищення належного їй транспортного засобу, яку вона оцінює у розмірі 10000 гривень. А тому вважають, що завдану ОСОБА_5 моральну та матеріальну шкоду слід стягнути з Мостиської районної державної адміністрації.

Від відповідача Мостиської районної державної адміністрації 27 жовтня 2017 року надійшли до суду письмові заперечення проти позову, які долучені до матеріалів позовної заяви, згідно яких відповідач заперечує проти задоволення позову, покликаючись на те, що позивачем невірно зазначено найменування відповідача, а саме Управління Мостиської районної державної адміністрації, однак, ОСОБА_7 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Мостиською районною державною адміністрацією, а не з окремим її управлінням, також вважають, що заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються лише на твердженнях позивачів.

В процесі розгляду справи судом задоволено клопотанням сторони позивача та замінено сторону відповідача із Управління Мостиської районної державної адміністрації на Мостиську районну державну адміністрацію Львівської області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача Мостиської райдержадміністрації Львівської області - Нікішина Ю.В. у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення із Мостиської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень та в користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 123711,09 гривень та моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Представник відповідача НАСК «Оранта» - Ващук Я. С. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення із НАСК «Оранта» в користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 323,35 гривень.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив наступні обставини.

Як убачається із ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року ОСОБА_7 14 червня 2016 року, об 15 годині 40 хвилин, керуючи технічно-справним транспортним засобом марки "Шевролет Авео" д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою "Львів-Краковець" на ділянці дороги 48 км+80м поблизу с.Черчик Яворівського району Львівської області, виконуючи маневр повороту, порушив чинні вимоги "Правил дорожнього руху України", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року із змінами та доповненнями, а саме: п.п.1.5, 1.10 (в частині термінів "дати дорогу" та "небезпека для руху"), 2.3 (б,д); 8.1, 10.1, які виразилися в тому, що керуючи транспортним засобом був неуважний та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що смуга руху в напрямку смт.Краковець вільна від транспортних засобів та виїхав на вказану смугу руху автодороги, по якій в цей час рухався автомобіль марки "Мерседес Спрінтер" д.н.з НОМЕР_2 з під керуванням ОСОБА_6 з яким здійснив зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "Мерседес Спрінтер" ОСОБА_9 отримав перелом лівої верхньої кінцівки у вигляді переломів ліктьової та променевої кісток та саден на кисті, що відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження по ознаці тривалого розладу здоров"я(висновок експерта №1073 від 06.07.2016 року). Вказаною ухвалою суду ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.

Судом установлено, що транспортний засіб "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на праві власності за Мостиською районною державною адміністрацією Львівської області.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування серії АЕ/5177972.

Судом установлено та не заперечуаплось сторонами, що вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_7 вчинив під час робочого часу, виконуючи трудові обов'язки водія Мостиської районної державної адміністрації Львівської області.

Як убачається із довідки про стан здоров'я №240 виданої 16 червня 2016 року комунальною міською лікарнею №2 Тернопільської міської ради позивач ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 15 червня 2016 року по 16 червня 2016 року з діагнозом. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого №05449 у ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження, а саме - обширне садно лівої поперечної ділянки та рана лівого передпліччя.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 транспортний засіб "Мерседес-Бенц Спрінтер 313CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2, 2012 року випуску зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5.

Згідно висновку №417/16 Експертного автотоварознавчого дослідження,виконаного судовим експертом ОСОБА_10, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "MERCEDES-BENZ Sprinter 313 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент оцінки після ДТП, яка мала місце 14 червня 2016 року становить 16595,09 гривень.

Згідно квитанції про евакуацію та технічну допомогу на дорозі видану СПД ФО Березка ОСОБА_11 від 16 червня 2016 року вартість послуг з перевезення транспортного засобу "Мерседес-Бенц Спрінтер 313CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2 за маршрутом доставки «Львів-Краківець-Яворів» становить 1116 гривень.

Відповідно до товарного чеку №41 виданого 22 червня 2016 року ФОП ОСОБА_12 за послуги транспортування автомобіля "Мерседес-Бенц Спрінтер 313CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП з м. Яворів у м. Тернопіль ОСОБА_6 сплачено три тисячі гривень.

Квитанцією до прибуткового касового ордера №417/16 від 07 листопада 2016 року стверджується, що за експертне дослідження колісного транспортного засобу "Мерседес-Бенц Спрінтер 313CDI" ОСОБА_6 сплачено 2600 гривень.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача Мостиської райдержадміністрації Львівської області в користь позивача ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 123 711,09 гривень, завданої пошкодженням належного їй транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась із вини працівника Мостиської райдержадміністрації Львівської області ОСОБА_7 під час виконання ним трудових обов'язків підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При визначені розміру моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що позивачами не надано суду письмових доказів на підтвердження розміру завданої їм моральної шкоди, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів в частині стягнення з відповідача Мостиської райдержадміністрації Львівської області моральної шкоди підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення Мостиської райдержадміністрації Львівської області в користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень та в користь ОСОБА_6 - у розмірі 1000 гривень.

Щодо стягнення із НАСК «Оранта» в користь ОСОБА_6 витрат на лікування, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із цим, судом не приймаються в якості належних допустимих доказів долучені позивачем копії квитанцій, оскільки вони не підтверджують, що саме зазначені у них суми коштів сплачені на лікування позивача ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, як вбачається із копії квитанції про сплату коштів на суму 126 гривень, дата її видачі 17 квітня 2016 року в той час, як дорожньо-транспортна пригода відбулась 14 червня 2016 року. Також, із квитанції про сплату коштів на суму 79, 25 гривень вбачається, що зазначена сума грошових коштів сплачена за мило рідке та предмети догляду. Таким чином, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача НАСК «Оранта» в користь ОСОБА_6 витрат пов'язаних із лікуванням у розмірі 323,35 гривень слід відмовити за недоведеністю.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із Мостиської районної державної адміністрації Львівської області в користь ОСОБА_5 123711 гривень 09 копійок спричиненої матеріальної шкоди та 5000 гривень спричиненої моральної шкоди, а також шляхом стягнення із Мостиської районної державної адміністрації Львівської області в користь ОСОБА_6 1000 (одну тисячу ) гривень спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 89, 141, 258, 259, 206, 263, 264, 265, 268, 352, 354-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути із Мостиської районної державної адміністрації Львівської області ( вул. Грушевського, 22, м. Мостиська, Львівської області, 81300) в користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована адреса місця проживання с. Велика Лука, Тернопільського району,Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 123711 (сто двадцять три тисячі сімсот одинадцять ) гривень 09 копійок спричиненої матеріальної шкоди та 5000 (п»ять тисяч ) гривень спричиненої моральної шкоди.

Стягнути із Мостиської районної державної адміністрації Львівської області ( вул. Грушевського, 22, м. Мостиська, Львівської області, 81300) в користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована адреса місця проживання с. Велика Лука, Тернопільського району, Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 1000 (одну тисячу ) гривень спричиненої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити.

Стягнути із Мостиської районної державної адміністрації Львівської області ( вул. Грушевського, 22, м. Мостиська, Львівської області, 81300) в дохід держави 1762 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області.

Дата складення повного рішення суду - 11 червня 2018 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка