Постанова № 75043027, 27.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 752/15710/17

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4014/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Шкірай М. І. 15 березня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу майнових прав від 12 липня 2017 року, укладеного між ПАТ «АКБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2, щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0800 га, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, дійсним, визнання права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0800 га, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивував тим, що між ОСОБА_3 та АКБ «Київ» був укладений кредитний договір №89 від 15 жовтня 2007 року. Кредитні кошти надавалися з метою купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0800га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_1. З метою погашення заборгованості в іпотеку був передана зазначена земельна ділянка.

Також, між ОСОБА_4 та АКБ «Київ» був укладений кредитний договір №90 від 15 жовтня 2007 року. Кредитні кошти надавалися з метою купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0800га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_1. З метою погашення заборгованості в іпотеку був передана зазначена земельна ділянка.

В подальшому, 06 лютого 2009 року до банку звернулися позичальники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з пропозицією погасити існуючу заборгованість за кредитними зобов'язаннями перед банківською установою, шляхом передання права власності на об'єкт нерухомого майна. З цією метою між кредитором та позичальниками було укладено угоди про передачу земельної ділянки в рахунок погашення заборгованості та акти приймання-передачі майнових прав за угодою від 06 лютого 2009 року. Згідно до п. 1.6 угод про передання земельної ділянки в рахунок погашення заборгованості, сторони зобов'язалися провести нотаріальні дії відносно переоформлення права власності на земельну ділянку відповідно з ст. 37 Закону України «Про іпотеку» протягом 2-х місяців з моменту укладання цієї угоди. Однак, в подальшому, сторони не узгодили умови посвідчення відповідних угод в нотаріальному порядку.

04 серпня 2011 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі №2-4494/11 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «АКБ «Київ» про визнання угоди дійсною ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано угоду про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06 лютого 2009 року, укладену між ОСОБА_3 та ПАТ «АКБ «Київ» про передачу 1/2 земельної ділянки площею 0,08га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_1, в рахунок погашення боргу за кредитним договором №89 від 15 жовтня 2007 року, укладеної на підставі іпотечного договору від 16 жовтня 2007 року, дійсною. Зобов'язано ПАТ «АКБ «Київ» (адреса: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.16-22, код ЄДРПОУ: 14371869, к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024) провести державну реєстрацію права власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,08га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_1.

03 червня 2014 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі №2-4494/11 (провадження №2-р/752/18/14) постановлено ухвалу про роз'яснення рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «АКБ «Київ» про визнання угоди дійсною.

Також, 31 жовтня 2011 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі №2-4926/11 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «АКБ «Київ» про визнання дійсною угоди про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06 лютого 2009 року та про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано угоду про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу від 06 лютого 2009 року, укладену між ОСОБА_4 та ПАТ «АКБ «Київ» про передачу 1/2 земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_1, в рахунок погашення боргу за кредитним договором №90 від 15 жовтня 2007 року, укладеної на підставі іпотечного договору від 16 жовтня 2007 року дійсною. Зобов'язано ПАТ «АКБ «Київ» (адреса: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ: 14371869, к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024) провести державну реєстрацію права власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,08га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, кадастровий номер НОМЕР_1.

12 червня 2014 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі №2-4926/11 (провадження №2-р/752/17/14) постановлено ухвалу про роз'яснення рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «АКБ «Київ» про визнання угоди дійсною.

На підставі наявних в розпорядженні банку оригіналів правовстановлюючих документів щодо вказаної земельної ділянки банк не зміг реалізувати право на реєстрацію прав власності, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №12262427 від 12 березня 2012 року був наявний арешт нерухомого майна, внесений реєстратором - Шостою київською державною нотаріальною конторою, на підставі постанови майора міліції ОСОБА_6 к/с №24-300 від 12 березня 2012 року, винесеної ОВС ГСУ МВС України.

Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення від 11 лютого 2015 року № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ», згідно з я ким держава в особі Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» бере участь у виведенні банку Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ» з ринку шляхом відчуження активів і зобов'язань ПАТ «АКБ «КИЇВ» на користь АБ «Укргазбанк».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2015 року № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2015 року № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «КИЇВ», згідно з яким з 25 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «КИЇВ», код ЄДРПОУ 14371869, МФО 322498, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, м. Київ, Україна, 01601.

На підставі протоколу № 266392 від 12 травня 2017 року про проведення електронних торгів відбувся аукціон з продажу: «Майнових прав на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,08 га м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Кримська, зем.діл.14 (к.н.НОМЕР_1), переможцем було визначено його, ОСОБА_2 Відповідно до вимог проведення торгів, ним на користь банку сплачено необхідну кількість грошових коштів.

З урахуванням наведеного, 12 липня 2017 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», в особі Заступника Голови Правління ОСОБА_7, як продавцем та ОСОБА_2, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу майнових прав на спірну земельну ділянку.

12 липня 2017 року для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу він, позивач, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурлак А.В., однак постановою про відмову в здійсненні нотаріальної дії йому було відмовлено на підставі п.п.4.17 п.4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, у зв'язку із наявним арештом нерухомого майна.

Також, підставою для неможливості нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу майнових прав на спірну земельну ділянку також стало те, що відносно ПАТ «АКБ «Укргазбанк» були наявні відомості на 12 липня 2017 року в Єдиному реєстрі боржників за різними виконавчими провадженнями.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5 (а. с. 87 - 88).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 140 - 146).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 02 квітня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Так, відмовляючи в задоволенні позову суд не взяв до уваги, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2011 року задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ «АКБ «Київ» та визнано угоду від 06 лютого 2009 року про передачу 1/2 земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 89 від 15 жовтня 2007 року, дійсною, зобов'язано ПАТ «АКБ «Київ» провести державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки.

Крім того, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 до ПАТ «АКБ «Київ» та визнано угоду від 06 лютого 2009 року про передачу 1/2 земельної ділянки, площею 0,08 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 90 від 15 жовтня 2007 року, зобов'язано ПАТ «АКБ «Київ» провести державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки.

Отже, на підставі вищезазначених рішень суду 12 травня 2017 року було проведено електронні торги з продажу майнових прав на земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, переможцем яких визначено ОСОБА_2, що було оформлено протоколом № 266392.

12 липня 2017 року між ПАТ «АКБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав вищезазначеної земельної ділянки. Однак, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу БурлакА. В. від 12 липня 2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме посвідченні договору купівлі-продажу, у зв'язку із наявним арештом нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 12262427 від 12 березня 2012 року. Крім того, відносно ПАТ «АКБ «Укргазбанк» станом на 12 липня 2017 року були наявні відомості в Єдиному реєстрі боржників за різними виконавчими провадженнями, що також стало підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин, оскільки фактично договір купівлі-продажу між сторонами було укладено, спірне майно передано і він, позивач, розрахувався повністю за нього, майно належало відповідачу на підставі рішень Голосіївського районного суду міста Києва, які набрали законної сили, а відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ПАТ «Укргазбанк» - адвокат Мартинюк Є.В., зауважив про те, що позиція Банку відносно поданої апеляційної скарги є нейтральною та пояснив, що предметом судового розгляду виступали майнові права на земельну ділянку, а не право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_5, який з'явився у судове засідання, заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалити законне і справедливе судове рішення, яким залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, 26 червня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що з відповідачами йдуться перемови та узгодження мирової угоди в новій редакції, а тому необхідний час для врегулювання спору. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотанням ОСОБА_2, відсутні підстави для чергового відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим клопотання останнього про відкладення розгляду справи було відхилене, розгляд справи колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України проводити за його відсутності.

Інші учасники справи та/або їх представники у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.

27 квітня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив представника АБ «УКРГАЗБАНК» - адвоката Мартинюка Є.В., з відповідним підтвердженням направлення його копії іншим учасникам справи, з якого, зокрема, вбачається, що предметом угод та юридичних дій є земельна ділянка, в той час як предметом прилюдних торгів від 12 травня 2017 року виступали майнові права на земельну ділянку. Майнові права на земельну ділянку є окремим об'єктом цивільного обороту та не пов'язані з речовими правами (зокрема правом власності) у випадку їх продажу. Тобто, 12 липня 2017 року між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 (особа, яка виявила бажання укласти договір купівлі-продажу) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на спірну земельну ділянку.

Також, 27 квітня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_5, з відповідним підтвердженням направлення його копії іншим учасникам справи, з якого, зокрема, вбачається, що рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Так, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 та АБ «УКРГАЗБАНК» не дотримались чинного законодавства України, а саме: договір купівлі-продажу майнових прав не було посвідчено нотаріально. Крім того, суд, при розгляді справ №2-4494/11 та 2-4926/11, на які посилається скаржник, своїми рішеннями зобов'язав ПАТ АКБ «КИЇВ» провести державну реєстрацію права власності спірної земельної ділянки, разом з тим, Банк не виконав рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_5, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі протоколу №266392 від 12 травня 2017 року про проведення електронних торгів, відбувся аукціон з добровільного продажу «майнових прав на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,08 га м. Київ, р-н Голосіївський, вул. Кримська, зем.діл.14 (к.н. НОМЕР_1).

На виконання вимог проведення торгів, позивачем ОСОБА_2 на користь банку сплачену необхідну кількість грошових коштів.

Так, 12 липня 2017 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», в особі Заступника Голови Правління ОСОБА_7, як «Продавцем», та ОСОБА_2, з іншою сторони, як «Покупцем», було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0800га, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Кримська, 14 (а.с.29-30).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення договору сторони не дотримались вимог ст.ст.210, 640, 657 ЦК України, а тому спірний договір купівлі-продажу не є укладеним та не створює прав і обов'язків для сторін.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам, визначеним статтею 263 ЦПК України, з огляду на таке.

Так, виходячи зі змісту ст.177 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною 1 статті 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам(ч.1 ст.203 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ст.205 ЦК України).

Згідно частин 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Провівши аналіз вищенаведених норм матеріального права, а також з урахуванням встановлених в ході розгляду обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір купівлі-продажу майнових прав підписаний сторонами, скріплений печаткою, а тому є таким, що укладений відповідно до вимог ЦК України. Наведене говорить про те, що він є укладеним.

А тому суд першої інстанції помилково вважав, що спірний договір не є укладеним та не створює для сторін прав і обов'язків.

Крім того, дійсність спірного договору учасники справи не оспорюють.

Також, частиною першою статті 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 54 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Так, в даному випадку, спірний договір купівлі-продажу майнових прав не посвідчено нотаріально, однак такі вимоги до договору купівлі-продажу майнових прав не є обов'язковими, а тому суд помилково вважав, що саме недотримання сторонами наведених вимог є також підставою для визнання такого договору неукладеним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 звертався до нотаріуса із заявою про реєстрацію за ним саме права власності на земельну ділянку, на яку отримав відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, викладену у відповідній постанові.

Також, оскільки предметом позову є саме право власності на земельну ділянку, то таке право власності підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку.

Разом з тим, враховуючи, що підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку відсутні (інший порядок реєстрації права власності), суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, а тому помилкові висновки суду в частині того, що під час укладення спірного договору сторони не дотримались вимог ст.ст.210, 640, 657 ЦК України, що свідчить про те, що договір купівлі-продажу майнових прав на земельну ділянку є неукладеним, не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Доводи скаржника не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, у зв'язку з його законністю та обґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києвавід 15 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова

Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року