Рішення № 75042242, 11.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35914/17

Провадження № 2/761/1881/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», про визнання заборгованості недійсною та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Київенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», про визнання заборгованості недійсною та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, а також є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою. Разом з тим, позивачці на її адресу від відповідача надійшло повідомлення із зазначенням суми заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, з якою вона не погоджується, посилаючись на те, що послуги з централізованого опалення за опалювальні сезони 2015-2016 років та 2016-2017 років відповідачем їй фактично надані не були, оскільки температура у квартирі не відповідала нормативній. Позивачка неодноразово зверталась до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» із заявами щодо факту ненадання їй послуг з централізованого опалення, після чого були складені відповідні акти, які разом із письмовими заявами були направлені відповідачу для перерахунку заборгованості. Разом з тим, оскільки відповідач на неодноразові звернення позивачки жодних дій щодо перерахунку заборгованості за надані послуги з централізованого опалення не вчинив та продовжував нараховувати плату в повному обсязі, позивачка звернулась до суду з позовом про визнання послуг з централізованого опалення ненаданими, визнання недійсною заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою від 08.11.2017 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою від 05.02.2018 року розгляд справи вирішено продовжити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, у якому виклав заперечення проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Позивачка через канцелярію суду подала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі, а також виклала свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

Представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив, у яких викладав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачкою у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх відхилення.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, свого представника до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила.

Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивачка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, а також є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, виконавцем яких у тому числі є відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1, обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії, який прийнятий 08.02.2013 року на комерційний облік відповідача, що підтверджується актом про прийняття теплового вузла обліку № 11-02-7-02-609 від 28.02.2013 року.

Зазначений будинковий засіб обліку теплової енергії враховує всі періоди ненадання або надання не в повному обсязі послуги централізованого опалення. Отже, мешканцям виставляються рахунки тільки за фактично спожиті обсяги централізованого опалення.

Разом з тим, відповідно до ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають в тому числі і витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

При цьому, пунктом 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила), передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири.

Тобто, з аналізу вказаної норми вбачається необхідність розподілення спожитих будинком Гкал пропорційно на всіх власників приміщень.

Отже, відповідач здійснює нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення з врахуванням показань будинкового засобу обліку пропорційно опалювальним площам квартир.

Питання здійснення перерахунків врегульовано Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 року № 151 (далі - Порядок).?

Відповідно до п.5 Порядку перерахунок за послугу з централізованого опалення здійснюється у разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії.

Таким чином, у зв'язку з наявністю будинкового засобу обліку підстави для здійснення перерахунку відсутні.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача, судом встановлено, що технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, в тому числі і централізованого опалення, є складовою послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виконавцем якої відповідач не є.

Зокрема, відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, виконавці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюють технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації.

Також судом встановлено, що між ПАТ «Київенерго» та КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» (перейменоване на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва») 05.08.2014 року укладено договір № 1010001 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності (далі - Договір про співпрацю).

При цьому, Договір про співпрацю на даний момент є чинним, оскільки сторони не заявляли про його розірвання (п.6.2).

Так, за умовами Договору про співпрацю балансоутримувач, яким є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі при наданні виконавцем, яким є ПАТ «Київенерго», послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг.

Пунктом 2.4.2 Договору про співпрацю передбачено, що балансоутримувач зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Таким чином, втручатися в роботу внутрішньобудинкових систем, відповідальність за які несе виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій/балансоутримувач будинку, до повноважень ПАТ «Київенерго» не відноситься.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що відповідачем послуги з централізованого опалення надавались до будинку АДРЕСА_1, який обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії, належним чином, при цьому теплопостачання до квартири позивачки не надходило не з вини відповідача, а внаслідок того, що не були забезпечення належних умов для передачі теплової енергії бнутрішньобудинковими мережами, які перебувають на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», а тому суд вважає позов у частині вимог про визнання послуг з централізованого опалення ненаданими, необґрунтованим та не доведеним та таким, що задоволенню в даній частині не підлягає.

Щодо вимог про визнання недійсною заборгованості за надані послуги з централізованого опалення суд вважає, що позивачка звертаючись до суду з такою вимогою обрала спосіб захисту своїх цивільних прав, який не передбачений цивільним законодавством України.

Так, відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, позивачка звернулась до суду з позовом, у якому серед іншого просила визнати заборгованість недійсною, при цьому, вона не послалась в своєму позові на жодну норму матеріального права, або договір, якими був би передбачений порядок вирішення даної вимоги.

Таким чином, суд вважає оскільки позивачка заявляючи вимогу про визнання недійсною заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, обрала невірний спосіб захисту своїх цивільних прав, а тому суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в даній частині.

Крім того, вимога щодовизнання недійсною заборгованості за надані послуги з централізованого опалення фактично пред'явлена до неналежного відповідача, оскільки нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення для споживачів відноситься до повноважень балансоутримувача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва».

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має паво на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи, що судом в даній справі не встановлено порушення прав позивачки саме відповідачем, суд не вбачає правових підстав також і для задоволення вимог позивачки щодо відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», про визнання заборгованості недійсною та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: