Вирок № 75041808, 30.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кп/760/1162/18

Справа № 760/3177/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Зелінської М.Б.

за участю секретаря Бикової К.В.

за участю прокурора Чеченевої А.О.

пред-ка потерпілої-адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100090014520 від 13.12.2017 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шаболтасівка, Соснинського району, Чернігівської області, громадянина України, з середня спеціальною освітою, працевлаштованого неофіційно, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Так, ОСОБА_2, 23.11.2017 року приблизно о 08:20 годині, керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме: технічно справним автомобілем марки «Ford Sierra» д.н.з. НОМЕР_1, рухався по сухій чистій ділянці проїзної частини вул. Метробудівської зі сторони вул. Чумака у напрямку вул. Каблукова в м. Києві зі швидкістю приблизно 10 км/год.

Під'їжджаючи до нерегульованого «Т»-подібного перехрестя вулиці Метробудівської із вулицею Каблукова в м. Києві, водій ОСОБА_2 грубо порушуючи та ігноруючи вимоги п.п. 1.5., 2.3. /б/, /д/, 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, рухаючись по вище вказаній проїзній частині та виконуючи маневр лівого повороту, виїхав на зазначене перехрестя, де не надавши перевагу пішоходу, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину вул. Каблукова в м. Києві та внаслідок даної ДТП отримала тілесні ушкодження.

Згідно висновку КМБ СМЕ за № 1899/Е від 17.01.2018 року встановлено, що в ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження, а саме : закрита травма лівого кулькового суглобу: перелом шийки лівого стегна (зі зміщенням уламків); за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я) відповідно п.п. 2.2.1./в та 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень»).

Характер та відома морфологія виявленого тілесного ушкодження, дозволяє стверджувати про те, що вказане тілесне ушкодження утворилося за рахунок ударної дії тупих твердих предметів 23.11.2017 року.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 12-1/2964 від 18.01.2018 встановлено, що в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед і дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Ford Sierra» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2, повинен був керуватися вимогами пунктів 10.1; 16.2 Правил дорожнього руху України та в його діях, з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам пунктів: 10.1; 16.2 ПДР України.

В даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Ford Sierra» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом виконання вимог пунктів 10.1; 16.2 ПДР України.

З технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо- танспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «Ford Sierra» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимог пунктів 10.1; 16.2 ПДР України.

Встановлено, що причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_2 наступних вимог Правил дорожнього руху України, зокрема:

-п. 1.5 ПДР, який трактує: «своїми діями він як учасник дорожнього руху створив небезпеку для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, спричинив матеріальні збитки»;

-п. 2.3 /б/ ПДР, який трактує: «для забезпечення безпеки дорожнього руху не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміни»;

-п. 2.3 /д/ ПДР, який трактує : «водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;

-п. 10.1 ПДР, який трактує: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

-п. 16.2 ПДР, який трактує: «на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Ігнорування водієм ОСОБА_2 пунктів 1.5; 2.3 б), д) 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, у вигляді наїзду на пішохода, та її наслідками, у вигляді отриманням ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав суду про те, що дійсно 23.11.2017 року приблизно о 08:20 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Sierra» д.н.з.НОМЕР_1, рухався по сухій чистій ділянці проїзної частини вул. Метробудівської зі сторони вул. Чумака у напрямку вул. Каблукова в м. Києві зі швидкістю приблизно 10 км/год.та під'їжджаючи до нерегульованого «Т»-подібного перехрестя вулиці Метробудівської із вулицею Каблукова в м. Києві, рухаючись по вищевказаній проїзній частині та виконуючи маневр лівого повороту, виїхав на зазначене перехрестя, де не надавши перевагу пішоходу, вчинив наїзд на пішохода потерпілу ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину вул. Каблукова в м. Києві. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди визнав в повному обсязі, а моральної частково. Просив суд, врахувати що ним потерпілій відшкодована моральна шкода в сумі 15000 грн.

Щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, так як автомобіль йому потрібен для роботи.

Представник потерпілої в судовому засіданні підтвердив всі обставини вчинення кримінального правопорушення та просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 98224,9 грн. та моральну в сумі 100000 грн., судові витрати в сумі 42000 грн.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих фактичних обставин які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає; судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд дійшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.289 КК України правильно, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Підстав, у відповідності до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі пред'явленого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети, кари, виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст.12 КК України), а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).

Міра покарання запропонована стороною обвинувачення, а саме у виді 1 року обмеження волі із застосування ст.ст.75,76 КК України на 1 рік з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, не підлягає призначенню, так як прокурором не наведено жодним законних та обґрунтованих підстав для призначення найсуворішого виду покарання який передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України, а також, що жодне з більш м'яких видів покарання не забезпечить виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При обранні покарання ОСОБА_2 суд враховує:

- ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, яке віднесене кримінальним законом до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу обвинуваченого, який одружений, працевлаштований неофіційно, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, частково відшкодував шкоду потерпілій.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2,суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Крім того, суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,а саме класифікацію за ст.12 КК України, особливості й обставини вчинення, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті ч.1 ст.286 КК України у виді мінімального штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки його робота пов'язана з керуванням транспортними засобами та є єдиним джерелом його доходу, тобто єдиним засобом до існування та єдиною можливість заробляти грошові кошти для відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 98224,90 завданої внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. та судових витрат в сумі 42000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст.1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Так, в судовому засіданні встановлена, що потерпілій ОСОБА_3 завдана матеріальна шкода в сумі 86400 грн. це вартість ендопротезу кульшового суглобу з керамічною голівкою без цементного типу фіксації ( видаткова накладна № ЕУ-0679 від 27.11.2017 року), вартість медичних препаратів на суму 11220,1грн. Всього підтверджено документально матеріальні витрати на лікування в сумі 97620,10 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Крім того, відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходить з приписів п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно яких, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Потерпілою на обґрунтування розміру моральної шкоди зазначено, що їй завдано моральної шкоди, яка пов'язана з втратою здоров'я, що зумовило тяжкі страждання та переживання, психологічні страждання які не припиняються і на даний час.

Суд вважає встановленим, що в результаті дорожньо- транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 потерпілій завдана моральна шкода, оскільки був порушений її звичний спосіб життя, вона пережила нервовий стрес, тому суд вважає встановленим, що в результаті ДТП потерпілій була завдана і моральна шкода, яку необхідно стягнути з цивільного відповідача.

Разом з тим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з обсягу моральних страждань, які зазнала потерпіла та ступень вини обвинуваченого, та те, що обвинувачений відшкодував нематеріальну шкоду в сумі 15000 грн., суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 20000,00 грн. на користь ОСОБА_3 При цьому суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних, психологічних страждань, яких зазнала позивач, її нервове потрясіння, характер немайнових втрат, їх тривалість, обумовлені тілесними ушкодженнями, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу потерпілої ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст.26,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України. Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати за послуги адвоката в сумі 28000 грн.,які фактично сплачені та підтверджені документально, а саме договором № 20-фіз/2017 від 18.12.2017 року,описом робіт до договору від 02.05.2018 року та квитанціями "ПРИВАТБАНКУ" про сплату 14999 грн. та 13001 грн. без урахування очікуваних витрат в сумі 14000 грн., які не підтверджені документально.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача 97620,10 грн. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди та 28000 грн. судові витрати, в решті позовних вимог -відмовити.

Судові витрати за проведення експертизи № 1899/е від 17.01.2018 в сумі 1144,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст.368-371,373,374,376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень в дохід держави без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити -частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 97620,10 грн. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди та 28000 грн. судові витрати, всього в сумі 145620,10 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи в сумі 1144,00 грн. в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 - ти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: