Рішення № 75041620, 18.06.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15954/16-ц

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: Громадська організація «Антикорупційний комітет Великої Ялти» про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту наявності досвіду в галузі права, набутого у період роботи юристом на громадських засадах у ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти».

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у період з 22.07.11 по 30.09.15 працювала на громадських засадах юристом у ГО Антикорупційний комітет Великої Ялти». Проте, трудовий договір з нею не укладався, зважаючи на те, що працювала заявник у зазначеній громадській організації на громадських засадах, трудова книжка також не містить відповідного запису. що слугував би підтвердженням.

Однак, заявник стверджує, що у період роботи на таких умовах, виконувала низку функцій та отримала відповідний досвід у галузі права. Зважаючи на те, що формального цьому підтвердження у заявника не має, з метою у подальшого працевлаштування за фахом, заявник просить суд встановити факт наявності у неї досвіду в галузі права, набутого у період роботи юристом на громадських засадах у ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти» у період з 22.07.11 по 30.09.15.

Заявник у судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала.

Заінтересована особа також свого права на участь у судовому засіданні не використала, до суду направила через заявника заяву про розгляд справи без її участі, доводи заяви підтримали.

Суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви наступних підстав.

Як вбачається із дипломів від 30.06.10 НОМЕР_1, від 30.06.11 НОМЕР_3, від 01.06.12 НОМЕР_2, ОСОБА_1 закінчила Київський університет права Національної академії наук України і отримала у 2010 року базову вищу освіту за напрямком підготовки «Право» та здобула кваліфікацію бакалавр права, у 2011 році отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юрист, у 2012 році отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юрист. (а.с. 6)

Відповідно до Характеристики, виданої ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти», ОСОБА_1 у період з 22.07.11 по 30.09.15 на громадських засадах працювала на посаді юриста у цій громадській організації. За час роботи отримала досвід аналітичної роботи по питанням правозахисної та антикорупційної діяльності, який включає в себе види юридичної практики: усні та письмові консультації по питанням різних галузей права; правова експертиза документів; складення процесуальних документів (позовні заяви, скарги, клопотання); підготовка інших документів правового характеру (звернення, заяви, листи); представництво інтересів організації і громадян в суді і прокуратурі, інших державних органах влади, органах місцевого самоврядування. За час роботи продемонструвала відмінні знання національного та міжнародного законодавства, вміння їх застосовувати на практиці і зарекомендувала себе як висококваліфікований спеціаліст. (а.с. 7)

Згідно з випискою з протоколу № 05 відкритих зборів ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти» від 22.07.11, ОСОБА_1 призначена на посаду юриста в ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти» на громадських засадах. (а.с. 8)

В матеріалах справи міститься також досьє на ОСОБА_1, відповідно до змісту якого в ньому перелічену судові справи де заявник брала безпосередню участь від ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти». Проте, зазначене досьє не містить жодної ідентифікуючої ознаки, як то ким та коли воно складене, відтак суд не вважає зазначене досьє належним та допустимим доказом та не приймає його до уваги при ухваленні рішення. (а.с. 9-11)

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення, постановлене у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати вимогам статей 203, 275 ЦПК (чинних за Кодексом 2004 р.) Суд повинен також навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.

Проаналізувавши п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлений факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану, тощо).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 має повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство», що підтверджено відповідним дипломом, виданим Київським університетом права Національної академії наук України.

Із відповідної характеристики на ОСОБА_1, виданої ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти» вбачається, що вона дійсно працювала у цій організації на громадських засадах.

Проте, чинне законодавство України не передбачає нормативного визначення поняття «досвід». А як вбачається із заяви саме такий факт, тобто факт наявності досвіду у галузі права, прагне встановити заявник. Відтак, суд приходить до висновку, що поняття «досвід» є оціночним та не має формалізованого вираження. Законодавець не передбачає обставини, умови та/або вимоги для встановлення даного факту.

Таким чином, суд не вбачає, що заявником було надано достатні та допустимі докази для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту наявності досвіду в галузі права, набутого у період роботи юристом на громадських засадах у ГО «Антикорупційний комітет Великої Ялти» у період з 22.07.11 по 30.09.15.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280, 317, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1, зацікавлена особа: Громадська організація «Антикорупційний комітет Великої Ялти» про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Васильченко