Рішення № 75037860, 02.07.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/2297/18

Провадження № 2/644/1390/18

02.07.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Глібко О.В.

за участю секретаря судового засідання Шпиця Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 3 проценти річних від простроченої суми в розмірі 14610 грн. 21 коп. за період з 27 липня 2010 року по 13 березня 2018 року, стягнути з ОСОБА_2 на його користь інфляційні втрати в сумі 62840 грн. 76 коп. за період з 27 липня 2010 року по 13 березня 2018 року, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.05.2010 року позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на його користь матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були задоволені частково, стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди 63213 грн. 95 коп., моральної шкоди 1000 грн.

16.08.2010 року на підставі рішення суду було видано виконавчий лист, який позивачем було пред’явлено до примусового виконання до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. В добровільному порядку відповідачем рішення суду виконано не було.

07.12.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», таким чином до теперішнього часу рішення суду не виконано. Зазначає, що у зв’язку з тим, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто спричинені збитки в розмірі 63213,95 грн. і таке зобов’язання зводиться до сплати грошей, отже є грошовим зобов’язанням, які відповідач належним чином не виконує, що дає підстави для стягнення на його користь інфляційних витрат та 3 відсотків річних за весь час прострочення, а саме з дати набрання законної сили рішенням суду і до 13.03.2018 року.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року провадження по справі було відкрите за правилами спрощеного провадження.

Відповідач в установлений йому строк надіслав відзив на позовну заяву, з одночасним надісланням його копії позивачу та третій особі, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов’язань, крім того з рішення суду зобов’язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Відшкодування шкоди це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов’язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Зазначив також, що в позовній заяві спір виник у зв’язку з тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення суду Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.05.2010 року про зобов’язання його перерахувати та виплатити позивачу відшкодування шкоди. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання, тому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до нього відмовити.

Представник третьої особи пояснення щодо позову , відзив на позовну заяву не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом, рішенням Орджонікідзевського райсуду м. Харкова від 17.05.2010 року з відповідача на його користь було стягнуто 63213 грн. 95 коп. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, та судових витрат (а.с.8-9).

На підставі рішення суду було видано виконавчий лист, який позивачем був пред’явлений до примусового виконання в Орджонікідзевський відділ ДВС м. Харкова ГУЮ в Харківській області. Відповідно до постанови від 23.08.2010 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1038 виданого 16.08.2010 року . (а.с.10,12).

07.12.2016 року постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу ДВС виконавчий лист № 2-1038 виданий 16.08.2010 року повернуто стягувачу, на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно може бути пред’явлений до виконання виконавчий документ у строк до 07.12.2019 року. ( а.с. 13)

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов’язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Стаття 625 ЦК України регулює зобов’язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов’язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов’язань. З рішення суду зобов’язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

В постанові Верховного суду України у справі № 6-2759цс15, при розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов’язання слід з’ясувати: чи існує зобов’язання між сторонами, чи це зобов’язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов’язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання ( стаття 625 ЦК України), тому вимоги позивача не ґрунтуються на законі, а суд відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 264-265 ЦПК України, ст. 625 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1( місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 43, кв. 121, ІПН НОМЕР_1), до ОСОБА_2 (місце реєстрації проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2), третя особа Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ( місцезнаходження: м. Харків, вул. Біблика, б. 18) про стягнення інфляційних втрат в сумі 62840 грн. 76 коп., трьох процентів річних від простроченої суми боргу в сумі 62840 грн. 76 коп. – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2018 року.

Суддя: О.В. Глібко