Рішення № 75036248, 02.07.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2089/18

Провадження №2/639/1247/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Кричевської В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/2089/18 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.05.2008 року у розмірі 13 394, 10 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 27.05.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 300, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами ОСОБА_2 складає між нею та банком договір.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 31.03.2018 року становить 13 394, 10 грн.

30 травня 2018 рокувід відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона просить суд відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволені позовних вимог посилаючись на наступне.

Так, відповідач дійсно отримала в ПАТ КБ «Приватбанк» банківську картку, однак їй не було відомо, що на вказаній картці встановлений кредитний ліміт, картку вона отримала для отримання платежів, однак жодного разу нею не скористалася. Позивач, в свою чергу, не надав суду доказів того, що відповідач дійсно отримала кредитні кошти. Окрім того, відповідач зазначає, що підписана анкета – заявка не є договором в розумінні ЦК України. Окрім того, зазначені позивачем ОСОБА_3 та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та ОСОБА_2 вона не бачила та не підписувала, а отже вони і не можуть вважатися договором. Також відповідач просила суд застосувати строк позовної давності, оскільки на її думку, строк звернення до суду з вказаним позовом позивач пропустив.

23 червня 2018 рокудо Жовтневого районного суду м. Харкова від представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого, він посилається на те, що при укладені договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, укладений між позивачем та відповідачем договір є договором приєднання. В своїй анкеті заяві відповідач по справі висловила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами ОСОБА_2 складає між нею та банком договір, про що свідчить її підпис. Отже, сторонами було укладено кредитний договір, а посилання відповідача на те, що вона ні якого договору не укладала є безпідставними.

З виписки по картковому рахунку відповідача по справ чітко вбачається, що вона користувалася кредитним коштами, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали та частково сплачувала заборгованість за договором. Пердставник позивача вважає, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом по справі.

Також, представник позивача зазначає, що строк звернення до суду ним порушено не було.

Представник позивача,ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 31.08.2017 року, в судове засідання не з’явилася, надала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані позивачем і відповідачем та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви ОСОБА_1 від 27.05.2008 року про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідачу було відкрито рахунок, та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с. 9)

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З копії анкети-заяви відповідача від 27.05.2008 року чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що «Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та ОСОБА_2 Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...», про свідчить її підпис в анкеті.

Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем власноруч, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% (36,00% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в ОСОБА_3, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що ОСОБА_3 укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між ОСОБА_2 та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого ОСОБА_2 договору (умов кредитування).

Отже, враховуючи те, що відповідач своїм підписом в анкеті-заяві підтвердила, що вона згодна, що вказана анкета-заява, а також ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору, то суд приходить до висновку, що дійсно 27.05.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів відносно того, що грошові кошти надавалися їй, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється на підставі наданих позичальником документів, за рішенням банку.

Так, з Розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.05.2008 року та з виписки з карткового рахунку, чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. (а.с. 6-8, 50-54)

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Отже, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на те, що грошових коштів вона не отримувала не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 6.5 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова відсоткова ставка становить 3,0% на місяць, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня 1 (базова відсоткова ставка за договором)/ 30 – яка нараховується за кожен день прострочення кредиту) + пеня 2 (1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочки за кредитом чи відсоткам 5 або більше днів при виникненні прострочки на суму більше ніж 50 грн. (а.с. 10)

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Представник позивача вказує, що відповідач не виконує в повному обсязі зобов’язання за кредитним договором, а саме: не вносить грошові кошти для погашення заборгованості зі кредитом та відсотками у розміру та строки, передбачені Договором.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого, станом на 31.03.2018 року відповідач має заборгованість у розмірі 13 394, 10 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 2 080, 21 грн.; заборгованість за відсотками – 7 216, 98 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 3 221, 00 грн.; штраф – 875, 91 грн. ( а.с. 6-8)

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Щодо посилання відповідача на те, що строк позовної давності за вимогами позивача сплинув, то суд зазначає наступне.

Згідно пункту 9.12 ОСОБА_3 і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

Заява позичальника про припинення дії договору в матеріалах справи відсутня, а тому відбулась його пролонгація із збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо умов про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із сплином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до ОСОБА_3 договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

В постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс 14), зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до правил користування картою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Як вбачається з Довідки ПАТ КБ «Приватбанк» клієнт ОСОБА_1, згідно кредитного договору б/н від 27.05.2008 року отримала картку № 4149 6053 7639 9267, зі строком дії до останнього дня 05.2012 року. (а.с. 57)

З розрахунку, наданого банком не вбачається, що протягом строку позовної давності відповідачем вчинялись будь-які платежі за вищевказаним договором, жодних квитанцій, касових ордерів та іншого підтвердження здійснення платежів особисто відповідачем та визнання нею боргу до суду не надано. Останній платіж, відповідно до Розрахунку заборгованості наданого позивачем, було здійснено 16.07.2009 року. (а.с.6-8)

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом 25.04.2018 року позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» було пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж було здійснено відповідачем 16.07.2009 року, а строк дії картки був до 05.2012 року, а отже у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову було відмовлено, та на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.07.2018 року.

Найменування сторін:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО №305299.

Відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН: НОМЕР_1, паспорт серії ММ № 867055, виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.04.2001 року, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 53.

Суддя В.В. Труханович