Рішення № 75035425, 27.06.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/260/18

Провадження №2/603/171/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою вул.Набережна №10 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м. під літерою «А», Сарай «Б», Стодола «В» з підвалом, Комора «Г», Курник «Д», Літня кухня «Ж», Літня кухня «З», Огорожа.№1, Криниця «К», Відмостка №2;

- земельну ділянку площею 0,09 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №642447;

- земельну ділянку площею 0,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №642447.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.10.2010 року помер його дядько – ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно до якого входить вищевказане спадкове майно.

Позивач вважає що саме він повинен успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, фактично спадщину прийняв та вступив в управління спадковим майном.

ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини на вказане майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, але йому було відмовлено оскільки виявилось, що спадкуванню підлягає майно колишнього колгоспного двору, відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними будівлями та на земельні ділянки.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з’явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з’явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що спадкуванню підлягає житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою вул.Набережна №10 (колишня Набережна 50) с.Вістря Монастириського району Тернопільської області і який станом на 15.04.1991 року належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 10.08.1989 року.

До введення в дію Закону України «Про власність» частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась, а залишалась в спільній власності решти членів колгоспного двору. Майно колгоспного двору спадкувались тільки в разі смерті останнього члену колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширюється на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01.07.1990 року. З введенням в дію Закону України «Про власність» в разі смерті члена колгоспного двору після 30.06.1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його членів, проте з 15.04.1991 року двір втратив статус колгоспного двору.

16.10.2010 року в с.Вістря Монастириського району Тернопільської області, у віці 78 років помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД №106140, виданого 18.10.2010 року, актовий запис №18.

Після його смерті залишилось спадкове майно, до якого входить: - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою вул.Набережна №10 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м. під літерою «А», Сарай «Б», Стодола «В» з підвалом, Комора «Г», Курник «Д», Літня кухня «Ж», Літня кухня «З», Огорожа.№1, Криниця «К», Відмостка №2, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 10.08.1989 року, довідкою виданою КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» №54 від 01.03.2018 року;

- земельна ділянка площею 0,09 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №642447, що підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 13.02.2018 року №108/111-18;

- земельну ділянку площею 0,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №642447, що підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 13.02.2018 року №108/111-18.

Згідно складеного 19.12.2007 року ОСОБА_2 в с.Вістря Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №62, останній на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право – ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В зв’язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом і як особа, яка станом на 16.10.2010 року, на час смерті ОСОБА_2, згідно довідки виданої виконавчим комітетом Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №90 від 08.02.2018 року, проживав ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня Набережна 50) без реєстрації. Також, даний факт підтверджується письмовими заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчених секретарем виконавчого комітету Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області 22.03.2018 року та зареєстровано в реєстрі за №7, №8 відповідно.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів – державного акту на право приватної власності на землю, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, що підтверджується відмовою Монастириської державної нотаріальної контори від 08.02.2018 року №77/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту був втрачений про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті «Вісті Придністров’я» № 7 (7239) від 16.02.2018 року.

На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку міг лише її власник.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_5 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельні ділянки згідно закону після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

Згідно повідомлення Монастириської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області №350/01-16 від 14.06.2018 року, що згідно даних спадкового реєстру не заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2, померлого 16.10.2010 року.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві щодо спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та земельних ділянок, а отже, позивач ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини за заповітом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та земельних ділянок, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред’явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, тому є підстави визнати за ним право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки.

В зв’язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1236, 1268, 1297 ЦК України, ст. 81 ЗК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (паспорт серії МС №033234, ІПН НОМЕР_1), проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 до Вістрянської сільської ради, (Код ЄДРПОУ 04396064) юридична адреса місцезнаходження: с.Вістря Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме, на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою вул.Набережна №10 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м. під літерою «А», Сарай «Б», Стодола «В» з підвалом, Комора «Г», Курник «Д», Літня кухня «Ж», Літня кухня «З», Огорожа.№1, Криниця «К», Відмостка №2;

- земельну ділянку площею 0,09 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №642447;

- земельну ділянку площею 0,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №642447, які належали – ОСОБА_2, який помер 16 жовтня 2010 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_6