Постанова № 75035048, 27.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м.Суми

Справа №576/482/18

Провадження № 22-ц/788/1121/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Хвостика С.Г. (суддя-доповідач),

суддів Левченко Т.А., Собини О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року в складі судді Мазур С.А., ухваленого в м. Глухові, повний текст якого складений 04 травня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

12 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитного боргу, вимоги якого обґрунтовані тим, що з відповідачем 05 квітня 2011 року був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, погодженому відповідачем в Тарифах банку. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань з вчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконав, тому станом на 31 грудня 2017 року утворився борг на загальну суму 117000 грн, який банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 11302,21 грн заборгованості за кредитним договором б/н від 05 квітня 2011 року та 170,91 грн судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

ПАТ КБ «Приватбанк» з вказаним рішенням суду не погодилось і, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з правом банку змінювати відсоткову ставку за користування кредитними коштами, що відповідає вимогам ст. 1056-1 ЦК України. Позичальник, на думку банку, вважався належним чином повідомленим про підвищення процентної ставки шляхом забезпечення банком можливості отримати виписку по картковому рахунку у відділеннях банку чи в електронному виді. Крім того, відповідач не спростував розрахунок заборгованості, наданий банком, а свого розрахунку не навів. Використовуючи кредитні кошти, ОСОБА_1, тим самим, погоджувався зі змінюваною банком процентною ставкою.

В частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту судове рішення не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено, що 05 квітня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 10).

Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 вказав, що бажає отримати платіжну картку «кредитка «Універсальна» з кредитним лімітом у сумі 2000 грн. Крім того, відповідач у анкеті заяві надав свою згоду на те, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також своїм підписом у анкеті-заяві відповідач засвідчив, що він був ознайомлений і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані заявнику для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно, як вбачається з анкети-заяви, заявника було проінформовано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Заявник зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Крім того, 05 квітня 2011 року ОСОБА_1 підписав Довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000043429175, якою встановлені наступні умови: тип кредитної картки - поновлювана; пільговий період - 30 днів по кожному витрачанню кредитних коштів; базова процентна ставка за місяць, виходячи з 360 днів у році, - 3%; розмір щомісячних платежів - 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку боргу; строк щомісячних платежів - до 25 числа; пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів нараховується за кожен день прострочення платежів у розмірі 0,1% від суми боргу, а також у розмірі 1% від заборгованості, але не менше 30 грн один раз на місць за наявності 5-денної прострочки платежів по тілу кредиту чи процентам на суму від 50 грн і більше; штраф за порушення строків повернення будь-яких платежів по кредиту - 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредиту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій. Крім того, довідкою передбачені розміри комісій за послуги банку, пов'язані з використанням кредитних коштів та кредитного рахунку (а.с. 11).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що за кредитним договором № б/н від 05 квітня 2011 року станом на 31 грудня 2017 року утворилась заборгованість на загальну суму 117000 грн, яка складається з 3949,88 грн заборгованості за кредитом та 113050,12 грн заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с. 6-8).

Також, матеріали справи містять довідку банку про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 від 02 лютого 2018 року, в якій відображено встановлення 05 квітня 2011 року кредитного ліміту у сумі 300 грн та його збільшення того ж дня до 3800 грн, а також наступне збільшення кредитного ліміту, яке відбулось 12 квітня 2011 року - до 4300 грн, 26 травня 2011 року - до 5100 грн та зниження кредитного ліміту з 28 жовтня 2011 року - до 4740 грн, 28 березня 2012 року - до 4380 грн та 29 березня 2013 року - до 3950 грн (а.с. 9).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитний договір від 05 квітня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений, позичальник використовував кредитні кошти банку і має обов'язок повернути борг по тілу кредиту у сумі 3949,88 грн. Вирішуючи спір в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд врахував підписану відповідачем 05 квітня 2011 року Довідку про Умови кредитування, в якій сторони узгодили розмір відсотків на рівні 36% річних, а стосовно подальшого підвищення банком розміру процентів в односторонньому порядку суд відмовив у задоволенні позову в цій частині, таким чином, задовольнивши ці вимоги частково на суму 7352,33 грн.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Факт використання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору, в якому відображений рух коштів, а саме: використання і часткове повернення кредитних коштів позичальником.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1, підписавши 05 квітня 2011 року анкету-заяву та Довідку про Умови кредитування, також приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також погодився на запропоновані банком умови використання кредитних коштів.

Водночас, суд першої інстанції вважав, що надані позивачем докази у своїй сукупності не доводять позовні вимоги в частині права банку на стягнення збільшених банком в односторонньому порядку процентів за користування кредитом, оскільки сторони про таке не домовлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання відповідачем анкети-заяви) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 2, ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).

Отже, на момент підписання кредитного договору сторонами була узгоджена процентна ставка на рівні 3 % за місяць або 36 % річних, виходячи з 360 днів на рік, яку банк, з огляду на вказані вище положення ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України у редакції, яка діяла до 15 жовтня 2011 року, підвищувати права не мав.

Підвищення процентної ставки до 43,2% банк здійснив з 01 квітня 2015 року, тобто, під час дії нової редакції ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України (діє з 16 жовтня 2011 року), якою кредитору надається право самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, збільшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. При цьому, кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У такому разі, у кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України).

Проте, у підписаній відповідачем Довідці про Умови кредитування не передбачено право банку в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку за будь-яких умов.

Водночас, як зазначалось вище, позичальник, підписавши анкету-заяву 05 квітня 2011 року, також приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в п. 1.1.3.2.3 яких хоча і передбачено право банку змінювати Тарифи, проте, умова про обов'язкове попередження позичальника про відповідну зміну умов кредитного договору, а саме, розміру процентної ставки до 43,2 % за сім днів банком не була виконана.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позичальник був забезпечений можливістю погодитись з новим розміром процентної ставки шляхом отримання виписки по картковому рахунку як у відділенні банку, так і в електронному вигляді, є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження того, що відповідач у день підвищення процентної ставки, тобто, 01 квітня 2015 року, отримував у банку виписку по картковому рахунку апеляційному суду не були надані та матеріали справи таких доказів також не містять.

Крім того, у кредитному договорі, зокрема, в анкеті-заяві не було встановлено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 мав обов'язок перед банком сплачувати не більше, ніж 36 % річних за користування кредитними коштами.

Проте, з сумою стягнутого боргу по процентам за користування кредитом, яку суд першої інстанції визначив у розмірі 7352,33 грн, колегія суддів погоджується частково.

Так, як вірно встановив суд першої інстанції, за період з 06 травня 2011 року по 31 грудня 2012 року банк нараховував відповідачу проценти за користування кредитними коштами за узгодженою ставкою на рівні 36 % річних і розмір боргу по процентах на кінець цього періоду складав 139,85 грн.

Проте, суд помилково вважав, що пониження процентної ставки з 36% до рівня 30% річних за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року та до рівня 34,8 % за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року є порушенням прав позичальника, оскільки, з огляду на заявлені банком позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції, нарахувавши борг по процентам за користування кредитом за цей період за ставкою 36%, таким чином, вийшов за межі позовних вимог.

В матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що кредитний договір № б/н від 05 квітня 2011 року діяв за межами строку кредитної заборгованості, яка визначена позивачем станом на 31 грудня 2017 року, відтак, процентна ставка за користування кредитними коштами, на яку погодився позичальник в межах дії спірного періоду, становить 36 %.

Станом на 31 березня 2015 року борг відповідача по процентам за користування кредитом, як вказано в розрахунку заборгованості, становив 6413,49 грн, з чим колегія суддів повністю погоджується, оскільки з 06 травня 2011 року по 31 березня 2015 року банк нараховував проценти за ставкою, що не перевищувала узгоджену між сторонами кредитного договору, тобто 36% .

Оскільки з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року банк безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом за ставкою 43,2 % річних, а мав нараховувати відсотки за узгодженою між сторонами кредитного договору ставкою на рівні 36 % річних, тому борг за цей період, ураховуючи борг по тілу кредиту у сумі 3949,88 грн, який банком не оспорюється, становить 3973,56 грн (3949,88 * 36% * 1006 прострочених днів / 360 днів у році).

Отже, за весь період користування кредитними коштами, тобто з 06 травня 2011 року по 31 грудня 2017 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 по процентам за користування кредитними коштами становить 10387,05 грн (6413,49 грн за період з 06 травня 2011 року по 31 березня 2015 року + 3973,56 грн за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року).

За вказаних вище обставин, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 113050,12 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, розрахунок стосовно якої зроблений позивачем з урахуванням безпідставно збільшеної процентної ставки з 01 квітня 2015 року, підлягають частковому задоволенню, а рішення суду в цій частині - зміні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що, частково задовольнивши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, виходячи із передбаченого у договорі розміру процентної ставки, суд першої інстанції помилково застосував процентну ставку за користування кредитом на рівні 36% річних за період дії пониженої процентної ставки з 01 січня 2013 року по 31 березня 2015 року, тим самим, вийшов за межі заявлених банком вимог, а його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 10387,05 грн, а не 7352,33 грн, як помилково вважав суд.

Отже, всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14336,93 грн (3949,88 грн боргу по тілу кредиту + 10387,05 грн боргу по процентам за користування кредитом) заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, оскаржене рішення суду на підставі ст. 376 ч. 1 п. п. 1, 4 ЦПК України підлягає зміні в зазначеній вище частині, а апеляційна скарга, відповідно, підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині розміру судових витрат також необхідно змінити.

Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 12 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України сплачені ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в суді першої інстанції у сумі 211,44 грн судового збору (12 % від 1762 грн), а не 170,91 грн, як вказав суд першої інстанції, та в апеляційному суді - у сумі 317,16 грн (12 % від 2643 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог, слід компенсувати позивачу за рахунок ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 травня 2018 року в частині вирішених вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитними коштами скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; паспорт: серія НОМЕР_3, виданий Глухівським МРВ УМВС України в Сумській області 27 квітня 2001 року; РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) 14336 грн 93 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 05 квітня 2011 року, яка складається з: 3949 грн 88 коп. заборгованості по тілу кредиту та 10387 грн 05 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 211 грн 44 коп. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 317 грн 16 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач- С.Г.Хвостик

Судді: Т.А.Левченко

О.І.Собина