Постанова № 75035018, 27.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м.Суми

Справа №577/1912/18

Номер провадження 22-ц/788/1150/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»» Костюка Сергія Вікторовича

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»»

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2018 року в складі судді Ярмак О.М., постановленої у м. Конотоп, повний текст якої складений 05 травня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

03 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»» (далі - ТОВ «Енерготранс») звернулось до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду м. Москви Російської Федерації від 05 жовтня 2017 року у справі № А40-94728/17-39-905 про стягнення з боржника Закритого акціонерного товариства «РТХ-Логістик» (далі - ЗАТ «РТХ-Логістик») грошових коштів. Клопотання заявник обґрунтував тим, що у вказаній справі було видано виконавчий лист, проте, на території Російської Федерації судове рішення не було виконано. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23 березня 2018 року був забезпечений позов ТОВ «Енерготранс» до ЗАТ «РТХ-Логістик» про стягнення боргу шляхом накладення арешту на 51 залізничний вагон, які належать боржнику та знаходяться на території України, а також було заборонено Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» здійснювати перевезення (переміщення) арештованих вагонів. Оскільки заявнику відомо, що на території залізничної станції Конотоп Південно-Західної залізниці знаходяться вісім вагонів боржника, а саме: № 76672310, № 76669431, № 76671957, № 76672260, № 76673078, № 76677566, № 76672914 та № 76678069, тому з метою виконання рішення іноземного суду заявник просив задовольнити його клопотання.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2018 року клопотання ТОВ «Енерготранс» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду залишено без розгляду.

ТОВ «Енерготранс» з ухвалою суду від 05 травня 2018 року не погодилось та, вказуючи на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що положення ч. 2 ст. 464 ЦПК України не місять застережень щодо кількості майна, яке має знаходитись на території України для розгляду питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Також зазначає, що вісім залізничних вагонів боржника не курсують територією України, а з початку квітня 2018 року і станом на 03 травня 2018 року перебувають на станції Конотоп Південно-Західної залізниці, оскілки були зупинені на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 23 березня 2018 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи клопотання ТОВ «Енерготранс» без розгляду, суд вважав, що майно боржника має бути пов'язано з територією України, а тимчасове знаходження цього майна на території України, зокрема, його незначної частини не свідчить про те, що місцем знаходження майна боржника є територія України.

Крім того, суд вказав на невідповідність поданого клопотання вимогам ч. 4 ст. 466 ЦПК України, а саме: заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що частина вагонів боржника знаходяться на станції Конотоп Сумської області Південно-Західної залізниці, а не курсують територією України, здійснивши проїзд станцією Конотоп 19 квітня 2018 року.

Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Питання визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду регламентоване Главою 1 Розділу ІХ ЦПК України.

Зокрема, ст. 466 ЦПК України містить вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, недодержання яких, або у випадку, якщо документи, що додаються до клопотання, не оформлено відповідно до вимог, передбачених Главою 1 Розділу ІХ ЦПК України, має наслідком залишення такого клопотання без розгляду (ч. 4 ст. 466 ЦПК України).

При цьому, вимоги ч. 3 ст. 466 ЦПК України щодо переліку документів, які мають додаватися до клопотання, стосуються випадку, коли міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору.

Інших вимог до клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, аніж ті, що передбачені ст. 466 ЦПК України та Главою 1 Розділу ІХ ЦПК України вцілому, процесуальний закон не містить, а тому підставою для залишення такого клопотання без розгляду може бути лише недотримання вказаних норм процесуального закону.

Проте, вирішуючи питання про прийняття поданого ТОВ «Енерготранс» клопотання, суд першої інстанції послався на ті підстави щодо залишення його без розгляду, які ст. 466 ЦПК України та Главою 1 Розділу ІХ ЦПК України не передбачені.

Зокрема, довідка заявника про місцеперебування частини майна боржника є доказом у даній справі, а не документом, який у розумінні вказаних вище вимог процесуального закону має бути поданий до суду разом з клопотанням.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника (ч. 2 ст. 464 ЦПК України).

Отже, в результаті вирішення цього питання має бути з'ясовано, чи підлягає подане заявником клопотання розгляду судом, територіальна юрисдикція (підсудність) якого розповсюджується на територію місцезнаходження майна боржника, так як без з'ясування цієї обставини на стадії вирішення питання про прийняття клопотання до розгляду не можна приймати рішення про залишення такого клопотання без розгляду.

Крім того, як вірно зауважив заявник апеляційної скарги, вимоги ч. 2 ст. 464 ЦПК України не містять застережень щодо того, яка частина майна боржника має знаходитись на території України для розгляду судом справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Отже, законних підстав для залишення без розгляду клопотання ТОВ «Енерготранс» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду за обставин, зазначених в оскарженій ухвалі, суд першої інстанції не мав.

Таким чином, ураховуючи, що оскаржувана ухвала, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 6; 379 ч. 1 п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»» задовольнити частково.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2018 року про залишення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду без розгляду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - С.Г.Хвостик (суддя-доповідач)

Т.А.Левченко

О.І. Собина