Постанова № 75034533, 26.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/452/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1426/18Головуючий у 1-й інстанції Новак Д.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року у складі головуючого судді Новака Д.І.

по справі за поданням державного виконавця Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Кухар В.О. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2.

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2018 року державний виконавець Диканського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Кухар В.О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України до повного виконання нею зобов'язань щодо погашення боргу по зведеному виконавчому провадженню № 56335849.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року подання задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до повного виконання нею зобов'язань по сплаті заборгованості у загальному розмірі 1 921 780 грн. по зведеному виконавчому проваджені № 56335849, до складу якого входить 2 виконавчих провадження з примусового виконання виконавчих листів № 529/452/16-ц, виданих 17 жовтня 2016 року Диканським районним судом Полтавської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1 914 890 грн. та судового збору у сумі 6 890 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою, боржник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні подання державного виконавця Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Кухар В.О.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що за її касаційною скаргою на заочне рішення Диканського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики Верховним Судом відкрито касаційне провадження й витребувано цивільну справу, а дії державного виконавця щодо звернення із поданням про обмеження її у праві виїзду за межі України є незаконними, оскільки вказане судове рішення виконується шляхом звернення стягнення на її пенсію.

Відзиву на апеляційну скаргу по справі не подано.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту першому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального справа (стаття 375 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується заявником, що на виконанні у Диканському РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження № 56335849 з примусового виконання 2 виконавчих листів № 529/452/16-ц, виданих 17 жовтня 2016 року Диканським районним судом Полтавської області, де ОСОБА_2 є боржником.

Згідно вказаних виконавчих документів за рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 14 жовтня 2016 року, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в загальній сумі 75 000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 1 908 000 грн., та судового збору у сумі 6 890 грн.

Вирішуючи питання щодо обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до повного виконання судового рішення про стягнення боргу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 08 травня 2018 року у ОСОБА_2 мається заборгованість у загальному розмірі 1 921 780 грн., будь-яких заходів до погашення даної заборгованості боржником не вживається, майно, на яке можливо було б звернути стягнення - відсутнє, на виклики державного виконавця щодо сплати боргу боржник не з'являється, що свідчить про ухилення боржника від погашення заборгованості по вказаних виконавчих листах.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування даного судового рішення з огляду на наступне.

До Конституційних засад здійснення правосуддя та основних принципів цивільного судочинства належить обов'язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 18 ЦПК України).

Право громадян України на пересування, у тому числі й залишення території України, закріплено у статті 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, встановлених законом.

Так, статтею 441 ЦПК України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України допускається, якщо існують певні ризики ускладнення чи неможливості виконання рішення суду й поновлення порушених прав стягувача у виконавчому провадженні.

Як вбачається з облікової картки на зведене виконавче провадження № 54673842 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2, станом на 08 травня 2018 року рахується сума заборгованості, що підлягає стягненню - 2 106 481 грн., з яких стягнуто в процесі виконання лише 102 грн.

Зважаючи на суму невиконаного зобов'язання боржника ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження її у праві виїзду за межі України, як превентивного заходу, спрямованого на виконання судового рішення з метою захисту прав стягувача, що не суперечить нормам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, та особистих немайнових прав заявника не порушує.

Незгода апелянта із судовим рішенням, що виконується в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», та відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Диканського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики не звільняє її від обов'язку виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Обставини щодо зупинення виконання заочного рішення Диканського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року до закінчення касаційного провадження, що встановлено ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року, виникли після постановлення оскаржуваного судового рішення у даній справі та на висновки суду першої інстанції не впливають, а є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, а тому у зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ П.С. Абрамов

Г.Л. Карпушин

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко