Ухвала суду № 75033744, 02.07.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/986/18

Провадження № 2-о/515/1621/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

02 липня 2018 року Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Семенюк Л.А., розглянувши заяву ОСОБА_1, з викликом заінтересованих осіб - Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини -

в с т а н о в и в :

25.06.2018 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною вище заявою, в якій просить суд встановити факт прийняття нею спадщини, а саме – з 16 липня 2001 року до 16 січня 2012 року, що відкрилась 16 липня 2001 року після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживали ІНФОРМАЦІЯ_1.

При вирішенні питання про відкриття провадження по справі, встановлено, що заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Відповідно до п. 13 постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов’язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Як передбачено абз. 2 ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1Г заявлено дві вимоги, однак при пред’явленні заяви судовий збір сплачено останньою у розмірі 353 грн. 00 коп. згідно квитанції №89 від 19.05.2018 року, що не відповідає розміру судового збору, пов'язаного з кожною з вимог.

Оскільки, ОСОБА_1 звернулася до суду з двома вимогами, то і судовий збір повинна була би сплатити в розмірі 704,80 грн. за кожну вимогу. (352,40 + 352,40 = 704,80).

При цьому, належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору - згідно наданих роз’яснень Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у постанові №10 від 17.10.2014 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах ".

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його оплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд вважає, що Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові засади справляння збору, встановлює платників, об’єкти та розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

ОСОБА_2 того, відповідно до п.5 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В порушення вказаних норм, у заяві ОСОБА_1 не зазначено всіх належних доказів, які підтверджують лінію родства заявниці та спадкодавців ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідно до копії свідоцтва про укладання шлюбу І-ЖД № 315202 від 25.12.1976 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 уклала шлюб з ОСОБА_6. Після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище «Швайка». Разом з тим, не зазначено доказів зміни прізвища заявниці, яке на теперішній час значиться "Щербина", а не "Швайка".

Також, відповідно до п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

При ознайомленні з заявою встановлено, що в порушення зазначених вимог законодавства, заявницею не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, зацікавленої особи – ОСОБА_7 за його наявності або номер і серію паспорта, також не зазначено офіційної електронної адреси за наявності.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві, крім іншого, має бути зазначено підтвердження ОСОБА_1 про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення даної норми закону, в заяві відсутнє підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, для заінтересованих осіб, а також з належною сплатою судового збору та наданням суду доказів такої сплати. Інакше, заява буде вважатися не поданою та буде повернута заявниці.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, з викликом заінтересованих осіб - Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, залишити без руху, надавши ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута заявниці.

Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення лише в частині визначення розміру судових витрат.

Суддя Семенюк