Рішення № 75032598, 22.06.2018, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2668/17

провадження 2-а/527/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2018 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді – Олефір А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинського районного військового комісаріату, Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерства оборони України, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

В своєму позові позивач зазначив, що згідно посвідчення серія Б № 036854 від 28.11.2010 року, виданого Управлінням праці та соціального захисну населення Глобинської районної державної адміністрації він є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Згідно посвідчення серія А № 151426 с від 28.10.2010 року виданого Полтавською обласною державною адміністрацією він є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія МСЕ-В1 № 007965 його друга група інвалідності з 23.09.2010 року та захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби ЛНА на ЧАЕС. Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, контузій, травм, каліцтв, протокол № 803 від 30.08.2010 року, його захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 23.11.2017 року він направив до Глобинського районного військового комісаріату усі необхідні документи з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму. Відповіддю від 28.11.2017 року № 8/2690 Глобинським районним військовим комісаріатом йому повідомлено, що ними розглянуті документи щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, в зв’язку з встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків з ЛНА на ЧАЕС, проте, враховуючи , що з часу закінчення зборів минуло понад три місяці відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має підстав на отримання одноразової грошової допомоги, тому у задоволенні заяви відмовлено.

Посилаючись на викладене, а також на те, що відповідач листом відмовив йому не у поданні висновку про виплату одноразової грошової допомоги, а фактично прийняв рішення про відсутність у нього права на отримання цієї допомоги, що не входило до його повноважень, а належить до повноважень Міністерства оборони України, позивач просив суд, визнати протиправною бездіяльність Глобинського районного військового комісаріату, яка полягає у неподанні в 15-денний строк з дня реєстрації, розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність 2 групи з 23.09.2010 року внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передбаченої Законом України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов’язати Глобинський районний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.70).

Представник відповідача - Глобинського районного військового комісаріату подав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи в письмовому провадженні (а.с.74), подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову. В запереченнях представник зазначив, що що чинним законодавством не передбачено виплати одноразової грошової допомоги військовозобов’язаним призваним на навчальні (спеціальні) збори у разі встановлення інвалідності, після спливу трьохмісячного строку після закінчення зборів на які останнього призвано, через що права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги позивач не має (а.с.75-77).

Представник відповідача - Полтавського обласного військового комісаріату в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у відсутність представника, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.71). Направив до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що враховуючи те, що з часу закінчення навчальних зборів позивача минуло понад три місяці, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, позивач мав отримати одноразову компенсацію, яка передбачена ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 47-48).

Представник третьої особи - Міністерства оборони України в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причину своєї неявки, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи (а.с.68). 07 лютого 2018 року до суду направив письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідно до п. 8 ст. 16-3 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», особи які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення такого права, інвалідність позивачу була встановлена з 23.09.2010 року, а позивач звернувся із заявою 23 листопада 2017 року, тобто після спливу зазначеного строку. Крім того, після встановлення позивачу інвалідності внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ним могла бути вже отримана одноразова компенсація як учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, що унеможливлює виплату сум згідно поданої ним заяви, оскільки виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи (а.с.33-34).

У відповідності до ч. ч.1, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, а також відсутність підстави для відкладення розгляду справи, передбачених в ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, суд встановив наступне.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до посвідчення серія Б № 036854 від 28.11.2010 року, виданого Управлінням праці та соціального захисну населення Глобинської районної державної адміністрації ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.12).

Згідно посвідчення серія А № 151426 с від 28.10.2010 року виданого Полтавською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.12).

Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серія МСЕ-В1 № 007965 ОСОБА_1 з 23.09.2010 року встановлено другу групу інвалідності та захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби ЛНА на ЧАЕС (а.с.8).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, контузій, травм, каліцтв, протокол № 803 від 30.08.2010 року, захворювання ОСОБА_1 пов’язане з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11).

23.11.2017 року позивач направив до Глобинського районного військового комісаріату заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму (а.с.6).

Листом від 28.11.2017 року № 8/2690 Глобинським районним військовим комісаріатом ОСОБА_1 повідомлено, що його документи щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, в зв’язку з встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків з ЛНА на ЧАЕС розглянуті та враховуючи, що з часу закінчення зборів минуло понад три місяці відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має підстав на отримання одноразової грошової допомоги, тому у задоволенні заяви відмовлено.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.

У пункті 2 Порядку також зазначено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги.

Проаналізувавши положення зазначених редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанов №№ 488, 499, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в своїй постанові від 10.03.2015 року по справі № 21-563а14 дійшла висновку про те, що «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (далі Порядок № 975).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Положеннями п. 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З положень наведеної норми права вбачається, що рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги (про її виплату чи про відмову у виплаті такої допомоги) не належить до компетенції Глобинського районного військового комісаріату.

Крім того, слід зазначити, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21 11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки останній не розглянув звернення про виплату одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен був зобов'язати його розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення зазначеного питання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що листом від 28.11.2017 року № 8/2690 Глобинський районний військовий комісаріат фактично відмовив позивачу у виплаті одноразової допомоги, отже прийняв рішення, що лежить поза межами наданих йому повноважень, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-77, 90, 94, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Глобинського районного військового комісаріату, яка полягає у неподанні в 15-денний строк з дня реєстрації, розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність 2 групи з 23.09.2010 року внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передбаченої Законом України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов’язати Глобинський районний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глобинський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення складено 27.06.2018 року.

Суддя А. О. Олефір