Рішення № 75032184, 25.06.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2083/18

Провадження №2/428/432/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Орган опіки та піклування Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2, треті особи Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Орган опіки та піклування Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди батька. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 21.10.2006 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 26.10.2011 року шлюб було розірвано. Сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. У теперішній час позивачу необхідно виїхати на територію Російської Федерації та до м. Кадіївка Луганської області разом з неповнолітньою дитиною з метою спілкування з родичами та перевірки стану майна, однак відповідач не надає дозволу на виїзд дитини за кордон. Просила суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України, у тому числі до тимчасово окупованої території України міста Кадіївка Луганської області, а також до Російської Федерації у період з 01.06.2018 року по 01.01.2021 року неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та без супроводу батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

В судове засідання представник третіх осіб Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області та Органу опіки та піклування Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області не з'явився, надав до суду заяву, в якій проти надання дозволу на виїзд дитини за кордон не заперечував.

В судове засідання представник третьої особи Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Панченко Н.В. не з'явилася, надала до суду заяву, в якій проти надання дозволу на виїзд дитини за кордон категорично заперечувала, посилаючись на те, що надання на майбутнє дозволу на постійні виїзди дитини за кордон без згоди другого з батьків суперечить приписам ст. 141, 157 СК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Частинами 1, 2 статті 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 із змінами та доповненнями, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Згідно із ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками записані ОСОБА_2, матір'ю - ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції Луганської області 14.08.2007 року.

При цьому суд відзначає, що згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 11.01.2007 року, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно із копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.12.2015 року №6324004069 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перемістилася з 01.12.2015 року на фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3.

Враховуючи, що на день розгляду справи неповнолітньому ОСОБА_3 виповнилось повних 10 років, то він може переміщатись територією України та/або виїжджати за межі України лише за згодою його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в їхньому супроводі.

При цьому суд також враховує, що місто Кадіївка (Стаханов) Луганської області станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме: сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей.

Статтею 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду.

Командувач об'єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров'ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в'їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози.

Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованої території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

З позовної заяви вбачається, що відсутність згоди батька на виїзд до Російської Федерації та на переміщення територією України його неповнолітнього сина,змусила позивача звернутись до суду за захистом порушених прав.

Суд вважає, що відсутність згоди відповідача ОСОБА_2 на виїзд за кордон України на територію Російської Федерації та на переміщення територією України його неповнолітнього сина ОСОБА_3 порушує права та законні інтереси дитини, гарантовані Конституцією та чинними законами України, та не відповідає інтересам дитини.

При цьому суд вважає за доцільне дозволити неповнолітньому ОСОБА_3 на період до 01.09.2018 року тимчасове переміщення територією України в супроводі його матері ОСОБА_1 та без дозволу і супроводу батька ОСОБА_2, а також тимчасовий виїзд на територію Російської Федерації в супроводі його матері ОСОБА_1 та без дозволу і супроводу батька ОСОБА_2, за виключенням виїзду ОСОБА_3 на постійне місце проживання до Російської Федерації. Суд вважає, що таке рішення буде відповідати інтересам дитини, не порушить режиму навчання дитини та забезпечить повноцінний відпочинок в період літніх канікул, буде сприяти підвищенню рівня світогляду дитини, ознайомить з культурою інших народів, дасть можливість спілкуватись з родичами, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-13, 76-81, 89, 223, 258- 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання:АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_4), треті особи Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області (юридична адреса: Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, провул. Транспортний, буд.2), Орган опіки та піклування Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області (юридична адреса: Харківська область, Харківській район, смт. Пісочин, провул. Транспортний, буд.2), Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації (юридична адреса: м. Харків, просп. Гагаріна, буд.157а) про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди батька, задовольнити частково.

Надати неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасовий дозвіл на період до 01.09.2018 року на:

- переміщення територією України в супроводі його матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та без дозволу і супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3;

- виїзд за межі України на територію Російської Федерації в супроводі його матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та без дозволу і супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за виключенням виїзду неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на постійне місце проживання до Російської Федерації.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. І. Кордюкова