Ухвала суду № 75031062, 27.06.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/1564/18

провадження № 2-а/520/287/18

УХВАЛА

27.06.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Літвінової І.А.

секретар судового засідання – Молодов В.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 та третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» – ОСОБА_2

відповідача - інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_3

представника третьої особи Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря – ОСОБА_4

розглянувши в залі суду у місті Одесі у відкритому судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі, подане державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_3 – відповідачем у адміністративній справ № 520/1564/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 100042 від 30.01.2018 Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 року відкрите провадження в адміністративній справі № 520/1564/18 за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови та закриття провадження у справі.

До участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог залученні Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» - з боку позивача, Державна екологічна інспекція Північно-Західного Регіону Чорного моря – з боку відповідача.

До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_3 подав заяву про зупинення провадження у справі (вхід. № 13262 від 17.04.2018 р.).

У судовому засіданні відповідач дану заяву підтримав та просить задовольнити.

Представник третьої особи з боку відповідача проти задоволення заяви судом не заперечував.

Представник позивача та третьої особи з боку позивача просить суд у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на відсутність законних підстав для цього.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши заяву та додані до неї докази, встановив наступне.

У заяві про зупинення провадження відповідач вказує, що існують об'єктивні підстави вважати, що наданий лист погодження РТК є підробленим. Доводи позивача щодо неправомірності притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутність РТК за частиною 2 статті 59-1 КУпАП базуються на тій підставі, що РТК не є дозвільним документом, за відсутність якого передбачена відповідальність частиною 2 статті 59-1 КУпАП є безпідставними та спростовуються роз'ясненнями науково-практичних коментарів до статті 59-1 КУпАП. Відповідач впевнений, що позивач, надав підроблений лист-погодження РТК «Бруклін - ОСОБА_5» на підтвердження наявності погодженого РТК та правомірності дій при проведенні навантажувальних робіт. З цього приводу третя особа на стороні відповідача звернулась до правоохоронних органів, і на теперішній час відкрито кримінальне провадження (№ 12018160000000099 від 05'02.2018 р.) та триває слідство щодо посадових осіб ТОВ «Бруклін-Київ» за фактом підроблення листа погодження РТК ТОВ «Бруклін- Київ». на думку відповідача, непогодження позивача з тим, що документи РТК є підробленими, є підставою для зупинення провадження по даній справі до встановлення вини або відсутності вини позивача, оскільки висновки розгляду кримінального провадження (№ 12018160000000099 від 05.02.2018р.) є необхідними для встановлення правомірності чи неправомірності дій відповідача у даній справі.

Відповідач просить зупинити провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до прийняття рішення по кримінальному провадженню № 12018160000000099 від 05.02.2018р. за фактом підроблення листа погодження РТК ТОВ «Бруклін-Київ».

Суд, зважаючи на обґрунтування підстав зупинення провадження у справі, зазначає, що пункт 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України має наступний зміст: суд зупиняє провадження у справі в разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для зупинення провадження у адміністративній справі № 520/1564/18 на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України необхідна сукупність двох передумов: об’єктивної неможливості розгляду цієї справи, пов’язана із незавершеністю розгляду іншої справи в порядку кримінального судочинства.

Суд погоджується із тим, що обставини, на які посилається відповідач є об’єктивними, тобто такими, що не залежать від суду та учасників процесу. І що встановлення дійсності чи підроблення РТК має на меті полегшити доказову діяльність відповідача, в силу так званих преюдиційних фактів.

Утім, по кримінальному провадженню № 12018160000000099 від 05.02.2018 р. рішення до цього часу не прийняте та справу не передано до суду, що підтверджується й учасниками справи.

Тобто, відсутній факт розгляду справи в порядку кримінального судочинства.

Національне судочинство здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивільних, господарських та кримінальних справ у відповідності до законодавства України, на основі модифікованих актів (Цивільного, Господарського та Кримінального процесуальних кодексів України), якими регламентується порядок, процесуальна форма судового розгляду і рішень, що їх виносить суд.

Із змісту статті 129 Конституції України судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Кримінальне судочинство це врегульована кримінально-процесуальними нормами діяльність суду з відправлення правосуддя у кримінальних справах. Кримінальне судочинство є основною і завершальною стадією кримінального процесу.

До основних засад судочинства віднесені рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; незалежність суддів і підкорення їх тільки закону; презумпція невинності; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні судом їх переконливості.

Названі принципи судочинства стосуються всіх його видів – цивільного, господарського, кримінального, конституційного.

Презумпція невинуватості визнається однією з основоположних засад кримінального судочинства в правовій державі. Водночас вона є важливим елементом права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка є частиною національного законодавства в силу статті 9 Конституції України – як міжнародний договір, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

За пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Положення наведеної статті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод розкриває сутність та зміст однієї з найважливіших гарантій, закріплених в ній – презумпції невинуватості. А саме: зазначаються межі дії цього принципу (будь-які справи про кримінальне правопорушення, що за своїм змістом ширше поняття злочину, яке використовується в українському законодавстві), момент, з якого особа вважається винуватою (коли вина особи доведена в законному порядку) та недопустимість альтернативної до визначеної законом процедури встановлення винуватості особи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінку заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Щодо наслідків зупинення провадження у справі, то відповідно до ч. 10 ст. 120 КАС України зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі.

Строки розгляду адміністративної справи № 520/1564/18 на цей час вже втрачають ознаки розумності.

Враховуючи певну процесуальну активність учасників справи суд встановив порядок здійснення провадження у цій справі, виходячи із необхідності забезпечення сторонам належних умов для реалізації їх процесуальних прав.

Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням адміністративного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Завданням адміністративного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права.

Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не допущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів задеклароване статтею 22 Конституції.

Участь сторін у розгляді справи реалізується в тому числі і шляхом заяв по суті справи, до яких відносяться позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, у яких учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору і в разі необхідності додають докази.

Наведене вказує, що через подання таких заяв учасники справи реалізують принцип змагальності сторін.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об’єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов’язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero?st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Отже, у справі за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_3 суд, з урахуванням основних засад національного судочинства та практики Європейського суду з прав людини, встановив такий порядок судового провадження, який максимально забезпечив реалізацію права сторін на змагальність.

Суд констатує порушення строків, встановлених частиною першою статті 286 КАС України, але визначає пріоритетність судової процедури, яка мала на меті сприяти реалізації права сторін на змагальність, рівності перед законом та справедливому суду протягом розумного строку.

Всі вищенаведені обставини є безумовною підставою для відмови відповідачу у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи по суті, внаслідок чого порушиться принцип безперервності розгляду, спрямованого на забезпечення цілісного сприйняття судом усіх обставин справи, що розглядається.

Суд також враховує, що вирішення цієї адміністративної справи без наявності рішення у кримінальному провадженні № 12018160000000099 від 05.02.2018 р. може призвести до неповного встановлення всіх обставин. Однак, законодавець, передбачаючи подібні випадки, статтею 361 КАС України встановив підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, який за положеннями частини п’ятої статті 37 та частини п’ятнадцятої статті 131 КАС України здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, у разі, якщо рішення цього суду не було скасоване судом вищої інстанції.

За результатами розглянутого процедурного питання щодо зупинення провадження у справі, суд у відповідності до статті 241 КАС України постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 236, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити відповідачу інспектору з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної Екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_3 в задоволені клопотання про зупинення провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного інспектора Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_3, третя особа Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправною та скасування постанови № 100042 від 30.01.2018 року до прийняття рішення по кримінальному провадженню № 12018160000000099 від 05.02.2018р.

Ухвала набирає законної сили відразу після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 02.07.2018 року.

Суддя Літвінова І. А.