Рішення № 75030188, 22.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1303/15-ц

Провадження № 2/369/1326/18

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 липня 2014 року до нього з великим проханням про допомогу звернувся громадянин ОСОБА_2.

В той самий день позивач позичив відповідачеві ОСОБА_2 гроші в сумі 48 000,00 гривень, про що останній написав розписку яку передав лише 24 вересня 2014 року.

Строк дії позики було визначено письмово, як не більшим ніж 21 день, тобто дата повернення боргу - 15 жовтня 2014 року

Суму боргу 48 000,00 гривень у зазначений термін, тобто 15 жовтня 2014 р. відповідач позивачу не повернув.

Позивач неодноразово починаю з 15 жовтня 2014 р. намагався додзвонитись до відповідача з вимогою повернути борг, але він ухиляється від виконання своїх боргових зобов'язань.

22 жовтня 2014 року позивач направив на адресу цінний пріоритетний лист, з вимогою повернути його грошові кошти, однак до моменту звернення до суду з позовною заявою відповідач такого бажання не виявив.

Станом на 28 січня 2015 року позика відповідачем не повернута.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 48 000,00 грн. суму боргу.

Позивач направив до суду заяву в якій просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомлено.

Суд, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи за наступного.

Згідно ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України визначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1049 ЦК України визначає що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в судовому засіданні 10.07.2014 року відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 48 000,00 грн., та зобов'язався повернути вказану суму до 15.10.2014 року, про що склав власноруч напису розписку від 24.09.2014 року.

В строки передбачені в договорі позики ОСОБА_2 не були виконані обов'язки щодо повернення суми боргу за договору позики, що у свою чергу порушує права позивача ОСОБА_1 і які підлягають до захисту, шляхом стягнення із відповідача суми боргу.

Стороною відповідача, не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що кошти в борг ним не брались, а письмова розписка була написана не ним а іншою особою.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 78 ЦПК України визначає суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 526, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса місця проживання: АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в місті Києві 30 березня 2004 р.) суму боргу за договором позики в розмірі 48 000,00 грн., та судовий збір в розмірі 480 грн., а всього 48 480,00 грн. (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень).

Повний текст рішення суду складено 2 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.