Рішення № 75029339, 27.06.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/2431/17

Провадження № 2/362/256/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю секретарів судового засідання – Вакуленко О.О., Сілецької М.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого у шлюбі, особистою приватною власністю, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд визнати за нею право власності на ? частину автомобіля Skoda-Octavia, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, придбаний за час шлюбу, та стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію у розмірі ? його вартості; визнати за нею право особистої приватної власності на ? ідеальної частини житлового будинку №91 з по господарськими спорудами по вул. Л.Українки, 91, с. Кодаки, Васильківського району, Київської області; визнати за нею право власності на ? ідеальної частини земельної ділянки площею 0, 125 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за дресою: вул. Лесі України,91, с. Кодаки, Васильківського району, Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0011); визнати за нею право власності на ? ідеальної частини земельної ділянки площею 0, 25 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за дресою: вул. Лесі України, 91, с. Кодаки, Васильківського району Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0010). Позов обґрунтовує тим, що вказане майно набуте нею з відповідачем за час перебування у шлюбі (з 28.04.1978 р. по 10.11.2016 р.), тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу, а відповідач здійснює перешкоди позивачу у праві володіння та користування вказаним майном. Просила стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., судовий збір в розмірі 8000,00 грн., 320,00 грн. інших судових витрат, а всього - 14320,00 грн.

ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просить визнати його особистою власністю: житловий будинок №91 з погосподарськими спорудами по вул. Л.Українки, 91, с. Кодаки, Васильківського району, Київської області; земельну ділянку площею 0, 25 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за дресою: вул. Лесі України,91, с. Кодаки, Ввасильківського району Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0011); земельну ділянку площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за дресою: вул.Лесі України, 91, с. Кодаки, Ввасильківського району Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0010). Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем він не проживає та не веде спільне господарство з початку 2006 р.

В судовому засіданні позивач за первісним позово ОСОБА_1 свій позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві, в зустрічному позові просила відмовити. Також зазначила, що вони з відповідачем проживали разом до 2013 р. по вул. Смолича, 2 в м. Києві, а також в с. Кодаки. В 2007 р. вона у нотаріуса давала дозвіл на придбання земельної ділянки. На будівництво будинку вона давала 10 тисяч гривень, інші члени сім"ї також давали кошти на будівництво, побудували 2 будинки. Але на даний час у неї є перешкоди в користуванні даним майном - нова дружина відповідача ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 первісний позов не визнав, заявлений ним зустрічний позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що спірний будинок будувався ним особисто, матеріали купувались ним особисто без участі позивача. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили, встановлено факт не проживання їх як подружжя з початку 2008 р. Земельні ділянки також він купував за кошти, які дала йому ОСОБА_5, яка у 2007 р. дала йому 50000 грн., з якою він разом проживав в її квартирі з її сином. З лютого 2007 р. у них почалися стосунки з ОСОБА_5, тому земельні ділянки купувались з метою будівництва будинку для спільного проживання в ньорму з ОСОБА_5 Кошти ОСОБА_1 не залучались ні до купівлі земельних ділянок, ні для будівництва будинку. Будинок будувався виключно за його особисті кошти та кошти ОСОБА_5 ОСОБА_1 приїздила на будівництво разом з дітьми та внуками, як мати його дітей та бабуся його онуків. Вони завжди мали різні бюджети та спільного господарства не вели.

Свідок ОСОБА_6, рідна сестра ОСОБА_3 суду показала, що їй було відомо, що в 2007 році брат ОСОБА_3 купив земельні ділянки. Їй було відомо, що в 2008 р. почалось будівництво будинку. Коли вона приїздила до брата в 2010 р. – він проживав у Києві. В 2010-2013 р. йшло будівництво великого будинку. Воа продала батьківський спадковий будинок і віддала брату 12 тисяч доларів для будівництва будинку. Давала також особисті кошти. Зазначила, що ОСОБА_3 разом з позивачем вибирали двері, плитку на 1 поверх, разом садили рослини. В 2016 році ОСОБА_5 переїхала до відповідача. Також вона показала, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ознайомила її з матеріалами обох позовів.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що з ОСОБА_3 протягом тривалого часу перебували в близьких стосунках, останні 2 роки одружені. Познайомились вони на початку 2007 р., коли вона працювала в Ощадбанку. На той час він повідомив, що зі своєю дружиною вже рік як проживають окремо, тому в них почались стосунки. В червні 2007 р. він повідомив їй, що має намір купити земельну ділянку та побудувати на ній будинок, де вони будуть разхом проживати. Вона також мала кошти, свої власні збереження і вона дала йому 50 тисяч гривень. Після цього він повідомив, що придбав за її кошти земельну ділянку. В 2016 р. ОСОБА_3 познайомив її з його сестрою, вона приїздила до нього в Кодаки, і 22.02.2017 р. вони одружились На чиї кошти будувався будинок – їй невідомо. Коли у неї хворів син, ОСОБА_3 її підтримував, ночував у Києві, а був у неї, підтримував її. Кошти з дружиною у них були окремі.

Свідок ОСОБА_7, який є зятем сторін у справі, суду показав, що до 2016 р. сім"я ОСОБА_3 була повноцінною, разом вони святкували всі події. На сімейній нараді ОСОБА_3 висловив побажання придбати земельну ділянку і в 2007 р. придбав її. В кінці року, восени почались будівельну роботи, побудували літній будиночок. Позивач займалась вибором матеріалів та обслуговуванням будинку, він також приймав участь в побутових питаннях. Відповідач жив в Києві до зими 2013 р., потім переїхав в с. Кодаки. Зазначив, що оформляв довіреність на ОСОБА_3, щоб він розпоряджався його коштами. Про позику від ОСОБА_5 йому нічого невідомо.

ОСОБА_3, допитаний в якості свідка, суду показав, що позивач ОСОБА_1 – його колишня дружина, з якою в шлюбі прожили близько 40 р., він все робив для сім"ї. З 2005 р. він працював в Кабінеті Міністрів України і отримував пенсію. Позивач ОСОБА_1, отримавши спадщину, відмовилась давати кошти, тому він справлявся сам. Він знайшов земельну ділянку, на купівля якої кошти дала ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_1 не приймала ніякої участі в купівлі земельних ділянок та побудові будинку – ні фінансової, ні фізичної. В 2015 р. ОСОБА_1 приїхала в 2015 р. до нього на ОСОБА_2 народження в якості гості. В 2004-2005 р. вона провела відчуження спадщини, однак ремонт у квартирі робив він. Фактично шлюбні стосунки вони припинили в 2004-2005 р. З 2006 р. жодних стосунків між ними не було. В борг ніяких коштів він не брав. Також зазначив, що допоміг зятю вступити до ВІП клубу клієнтів "Альфа Банку", додавши йому коштів. Тому зять оформив на нього довіреність на право розпорядження коштами. На купівлю земельних ділянок та на будівництво будинку кошти давала лише ОСОБА_5. При купівлі в 2007 р. земельних ділянок були присутні: продавець та ріелтор, ОСОБА_1 при цьому не було. Сестра також не приймала участі в будівництві будинку. В даному будинку він живе з 2012 р. З позивачем ніяких спільних покупок для будинку не робили. Сестра переїхала до нього в 2014 р. Іх спадщину вони поділили порівну. Для зведення будинку залучались підрядники, члени сім"ї, в тому числі зять, в будівництві участі не приймали.

Суд, заслухавши позивача, відповідача, представників сторні, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, приходит до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно до положень статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, судом достовірно встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.04.1978 р., який розірвали в судовому порядку, відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2016 р. (справа №752/5546/16-ц), яке набрало законної сили 21.11.2016 р. (а.с.44).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що протягом останніх восьми років (тобто з початку 2008 р.) сторонами не ведеться спільне господарство, сторони мають окремі бюджети. Зазначені обставини відповідачем – ОСОБА_1 визнавались.

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина).

Таким чином, не підлягає доказуванню та обставина, що сторони у справі з 2008 р не проживають разом, не ведуть спільного господарства та мають окремі бюджети.

Судом встановлено, що 04.07.2007 р. на підставі догогворів купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав земельні ділянки: площею 0, 125 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за дресою: вул. Лесі України, с. Кодаки, Ввасильківського району, Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0011); земельну ділянку площею 0, 250 га, для будівницта, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: вул. Лесі України, с. Кодаки, Васильківського району Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0010).

На підставі рішення Кодаківської сільської ради від 15.04.2009 р. №312 цільове призначення земельної ділянки площею 0,125 га, призначеної для ведення особистогоселянського господарства, розташованої за дресою: вул. Лесі України, с. Кодаки, Ввасильківського району Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0011) – змінено на - «Для будівництва та обслуговування житлового будинку», зазначено адресу земельнї ділянки : с. Кодаки, вул. Леніна, 91. (а.с.38).

Як вбачається зі змісту зазначених договорів купівлі-продажу земельних ділянок, вартість земельної ділянки площею 0,250 га – 41025 грн., вартість земельної ділянки площею 0,125 га – 6625 грн. Тобто загальна вартість придбаних земельних ділянок становить 47650 грн. (а.с.32-34).

Як встановлено в судовому засіданні з показів свідків, в період купівлі вказанихземельних ділянок ОСОБА_3 перебував в фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_5, тобто для купівлі вказаних коштів були використані кошти саме ОСОБА_5

Крім того, самою ОСОБА_1 не заперечується той факт, що вони з ОСОБА_3 навіть в період перебування в шлюбних стосунках мали різні бюджети.

При цьому суд критично ставиться до тверджень позивача ОСОБА_1 щодо належності вказаних земельних ділянок до об’єкту спільної сумісної власності подружжя з посиланням на журнал вчинення нотаріальних дій, який містить згоду ОСОБА_1 як дружини на купівлю земельної ділянки, оскільки він жодним чином не стверджує чи спростовує походження коштів для купівлі вказаної земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім цього, на підставі свідоцтва про право власності САЕ 213516 від 28.03.2012 р. ОСОБА_3 на праві власності належить домоволодіння №91 по вул. Л. Українки в с. Кодаки, Васильківського району, Київської області (а.с.43)

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.ст. 58, 59 ЦПК України ), і це є її процесуальним обов'язком (ст.ст. 10, 60 ЦПК України ).

Так, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 доведено нележними та допустимими доказами факт окремого з ОСОБА_1 проживання з початку 2008 р. (що стверджується рішенням Голосіївського суду м. Києва від 10.11.2016 р. та показами свідків), а також походження коштів для купівлі земельних ділянок – саме від ОСОБА_5, з якою вони на час купівлі земельних ділянок перебували в близьких стосунках.

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України, висловленої в цивільній справі № 6-612цс15, норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України. За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

При вирішення даного спору, суд враховує правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 07 вересня 2016 року у справі №6-801цс16, де встановлено наступне.

«Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя».

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, оцінивши наведені сторонами доводи та заперечення щодо джерел походження доходів за рахунок яких придбано об'єкти нерухомого майна, суд вважає недоведеними обставини для визнання статусу спірного об'єкту нерухомого як спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_1 не надано належні та допустимі докази, які б свідчили про її майновий стан на момент придбання спірного майна, наявність особистих коштів та/або розміщених коштів на банківських рахунках, що є предметом доказування в межах даного спору в частині доведення факту набуття спірних об'єктів нерухомого та джерела походження використаних на його придбання коштів.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки свідок ОСОБА_6 була детально проінформована про матеріали справи, що викликає сумніви в об"єктивності наданих нею показів; свідок ОСОБА_7 посилався на письмові докази, що відсутні в матеріалах справи, його покази є непослідовними та суперечливими.

Стосовно наданих позивачем ОСОБА_1 у якості доказів світлин, що підтверджують факт існування сім"ї, необхідно зазначити наступне. Вищевказані докази не можуть бути допустимими для підтвердження ведення спільного господарства та існування спільного бюджету.

За таких обставин суд приходить до висновку, що майно, на частку якого позивач ОСОБА_1 претендує як на спільну сумісну власністю подружжя, а саме житловий будинок №91 з погосподарськими спорудами по вул. Л.Українки, 91, с. Кодаки, Васильківського району, Київської області; земельну ділянку площею 0, 125 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за дресою: вул. Лесі України,91, с. Кодаки, Васильківського району, Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0011); земельну ділянку площею 0, 25 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за дресою: вул.Лесі України, 91, с. Кодаки, Ввасильківського району Київської області (кадастровий номер 3221483801:01:006:0010) - є особистою приватною власністю ОСОБА_3, тому задоволенню підлягає зустрічний позов ОСОБА_3, а в задоволенні позову ОСОБА_1 - необхідно відмовити.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.

Згідно із ст. 77 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до предмету позову, позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про поділ транспортного засобу - автомобіля марки Skoda-Octavia, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, як об'єкту спільної власності подружжя, та в порядку поділу майна стягнути 50% вартості цього автомобіля на користь позивача .

При вирішенні даного спору, суд враховує, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів, які мали підтвердити докази набуття права власності саме на вказаний об'єкт нерухомого майна - автомобіля марки Skoda-Octavia, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, що унеможливлює з'ясувати як період придбання транспортного засобу та джерела походження коштів за рахунок яких придбано транспортний засіб, вартість транспортного засобу на момент його придбання, натомість відповідачем ОСОБА_3 надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Skoda-Octavia, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_2.

Однак, позивачем ОСОБА_1 жодних вимог з приводу вказаного автомобіля не заявлялось.

На виконання вимог ст.12 ЦПК України суд сприяв повному та всебічному розгляду справи, роз'яснюючи сторонам цивільного процесу їх право подати докази та заявляти клопотанням про їх витребування, такими правами ОСОБА_1 не скористалась, в той же час позивач та відповідача на свій розсуд здійснюють захист своїх прав в цивільному процесі.

В силу вимог ч.1 ст. 44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, тому в межах даного спору суд обмежився оцінкою доказів, які долучено позивачем та відповідачем, та на їх думку є належними та допустимими та достатніми для вирішення спору по суті.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволення позову ОСОБА_3

У відповідності з п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України у зв'язку з задоволенням позову ОСОБА_3, з ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати ОСОБА_3 , а саме сплачений судовий збір в розмірі 8000 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 65, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, Постановою Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 3, 31, 364, 368 - 370, 372 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого у шлюбі, особистою приватною власністю, - задовольнити.

Визнати об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_3:

- житловий будинок №91 по вул. Л.Українки в с. Кодаки, Васильківського району Київської області, загальною площею 207,8 кв.м. житловою площею 62,6 кв.м, належний йому на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ №213516 від 28.03.2012 р., та зареєстрований в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 36310915, витяг №33627931 від 28.03.2012 р.;

- земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221483801:01:006:0010, яка знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Кодаки, вул. Л. Українки, 91, належна йому на пілдставі Державного акту серії ЯД №79645672243 від 29.12.2007 р.;

- земельну ділянку площею 0,1252 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221483801:01:006:0011, яка знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Кодаки, вул. Л. Українки, 91, належна йому на пілдставі Державного акту серії ЯД №27649788206 від 06.11.2009 р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8000 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко