Рішення № 75029274, 25.06.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6239/16-ц

Провадження № 2/362/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Корнієнка С.В., при секретарі – Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_2, треті особи – Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області та Рославичівська сільська рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсними розпорядження та державного акту про право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування розпорядження Васильківської районної державної адміністрації у Київської області від 20.10.2011 року № 1842 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 для ведення садівництва та особистого селянського господарства на території Рославичівської сільської ради за межами населеного пункту; визнати недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 408012 від 24.11.2011 року на ім’я ОСОБА_2, площею 0,1200 га, кадастровий № 3221487300:02:012:0156, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва.

Позовні вимоги він обґрунтував тим, що безперервно, з 1991 року по даний час користується наданою йому в користування Рославичівською сільською радою земельною ділянкою, площею 0,08 га, з призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Рославичі, вул. Лісова, 17.

Він також зазначив, що рішенням 10 сесії VI скликання Рославичівської сільської ради від 19 грудня 2011 року № 164-10-6 йому було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,08 га, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Рославичі. Проте, при виготовленні проекту йому стало відомо, що з 21.11.2011 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю значиться, про перебування цієї земельної ділянки у власності третіх осіб, а саме, на підставі державного акта серії ЯМ №408012 відповідачеві ОСОБА_2

Позивач вважає, що відповідач - орган влади, незаконно, перевищивши власні повноваження, в порушення положень ч.1 ст.122 ЗК України, ігноруючи перебування земельної ділянки в його постійному користуванні, з 1991 року вона відноситься до земель комунальної власності Рославичівської територіальної громади, без дотримання вимог ст.118 ЗК, не встановлюючи меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), в порушення вимог ч.5 ст.116 ЗК України, тобто не вирішивши питання, щодо припинення його права користування земельною ділянкою в порядку, визначеному законом, грубо порушуючи вимоги ст.141 та ч.5 ст.149 ЗК, своїм розпорядженням від 20.10.2011 року № 1842 передав згадану земельну ділянку у власність відповідачу – фізичній особі, яка, в свою чергу, порушивши вимогу ч.3 ст.148-1 ЗК України, після набуття права власності на земельну ділянку в місячний термін не повідомив про це його, як користувача земельної ділянки.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів та сільської ради в судове засідання не з’явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в особі Васильківського відділу, в судове засідання не з’явився, надіславши до суду письмові заперечення проти позову.

Заслухавши думку позивача та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних висновків.

У відповідності до вимог ст.ст.2 та 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно з положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено положеннями ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вбачається з положень ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства, та ст.41 Конституції України та ст.ст. 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка немала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» (на далі «Закон»), державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до положень ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з положень ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до положень ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до положень п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, згідно з якими вирішення спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка було неправомірно одержано у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Судом встановлено, що рішенням 10 сесії VI скликання Рославичівської сільської ради від 19 грудня 2011 року № 164-10-6 позивачеві було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,08 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Рославичі Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с.6).

Відповідно до довідки № 77 від 04.07.2014 року заявникові було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,08 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розміщена на території с. Рославичі, вул. Лісова, 17, в межах Рославичівської сільської ради (а.с.8).

Згідно довідки Управління Держземагенства у Васильківському районі №3285/01-1 від 07.08.2014 року, земельна ділянка, що відводиться у власність заявнику, має взаємні перекриття зовнішніх меж з суміжними ділянками (а.с.9).

Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру позивачеві, за інформацією Головного управління Держземагенства у Київській області, відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки бажана земельна ділянка перебуває у власності третіх осіб відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, який 21.11.2011 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001004444 (а.с.10).

Згідно Довідки Садівничого товариства «Сосновий» № 48 від 23.05.2016 року позивач та його родина користуються спірною земельної ділянкою з 1991 року (а.с.13).

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 1842 від 20 жовтня 2011 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та передано у власність земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва та для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Рославичівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с.17).

З Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 408012 від 24.11.2011 року, площею 0,1200 га, кадастровий № 3221487300:02:012:0156, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, вбачається, що її власником являється відповідач ОСОБА_2 (а.с.19).

Таким чином, приймаючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем в судовому засіданні не було надано достатніх та безперечних доказів на підтвердження факту неправомірності дій Васильківської РДА при винесенні розпорядження № 1842 від 20.10.2011 року, чим були порушені права та інтереси заявника, в тому числі, в частині виділення земель не тільки відповідачеві, а й іншим фізичними особам.

Крім того, позивачем також були залишені недоведеними обставині щодо порушення відповідачем ОСОБА_2 меж його земельної ділянки, при відсутності у останнього прав на користування цією земельною ділянкою, при умові, що відповідач отримала у власність спірну земельну ділянку за межами населеного пункту за рішенням органу державної влади у листопаді 2011 року, тобто, до відповідного рішення органу місцевого самоврядування від грудня 2011 року про її передачу у власність позивачеві.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.118, 122, 152, 155, 158 ЗК України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.