Рішення № 75029261, 02.07.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/60/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бородянської селищної ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

В січні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Бородянського районного суду від 18 вересня 2012 року за відповідачем ОСОБА_2 було визнано право власності на ? частину будинковолодіння, що розташоване по вул.Комсомольській ( на даний час – ОСОБА_3), № 5 в смт.Бородянка Київської області.

Рішенням Бородянської селищної ради від 29 листопада 2012 року відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою.

Рішенням Бородянської селищної ради від 27 березня 2014 року у вказане рішення ради було внесено зміни і відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,059 га за тією ж адресою.

Рішенням Бородянської селищної ради від 18 грудня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_2

17 січня 2015 року дана земельна ділянка була зареєстрована відповідачем в реєстраційній службі Бородянського РУЮ Київської області і 2 лютого 2015 року ОСОБА_2 було видане свідоцтво на право власності на цю земельну ділянку.

Рішенням Бородянського районного суду від 18 лютого 2014 року за нею (позивачкою) було визнано право власності на ? частину будинковолодіння № 5 по вул.Комсомольській ( на даний час – ОСОБА_3) в смт.Бородянка Київської області.

Рішенням Бородянської селищної ради від 24 жовтня 2013 року позивачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 га для обслуговування вказаної частини будинку, а рішенням ради від 29 січня 2015 року дане рішення змінене і їй (позивачці) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0211 га.

Рішенням виконкому Бородянської селищної ради від 5 лютого 2015 року належній їй (ОСОБА_1І.) частині житлового будинку по вул.Велика, 5 в смт.Бородянка Київської області присвоєно адресний номер: вул.Комсомольська (в даний час – ОСОБА_3), 5-а смт.Бородянка Київської області.

Рішенням Бородянської селищної ради від 12 червня 2017 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її (позивачки) власність площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 11 травня 2017 року вона (позивачка) зареєструвала дану земельну ділянку та 26 червня 2017 року отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Після реєстрації права власності позивачка намагалася реконструювати належну їй частину будинку, але відповідач ОСОБА_2 перешкоджає їй в цьому, посилаючись на те, що йому належить на праві власності вся земельна ділянка площею 0,06 га, на якій розташований будинок.

При оформленні земельної ділянки у власність ОСОБА_2 пояснював, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,08 га і вона (позивачка) не заперечувала проти приватизації ним земельної ділянки в розмірі 0,059 га, однак, пізніше з’ясувалося, що за будинком закріплена земельна ділянка розміром лише 0,06 га.

Будучи юридично неосвіченою людиною, вона (позивачка) не знала, що на підставі ч.4 ст.120 ЗК України кожен зі співвласників будинку має право на ? частину вказаної земельної ділянки, тобто, по 0,03 га.

Тому просила визнати незаконним та скасувати вказане рішення Бородянської селищної ради від 18 грудня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,059 га в смт.Бородянка Київської області по вул.Велика, 5 і передачу цієї земельної ділянки йому у власність, визнати недійсним свідоцтво від 2 лютого 2015 року про право власності відповідача на зазначену земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позов підтримали, викладене в ньому підтвердили.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, вважав оспорювані рішення ради та свідоцтво правомірними, а вимоги позивачки безпідставними, суду, зокрема, пояснили, що відповідач з 1991 року проживає в ? частині будинку № 5 по вул.Великій (раніше – Комсомольська), за час проживання між ним та родиною позивачки склався порядок користування як будинком і надвірними господарськими спорудами, так і земельною ділянкою, яка розмежована між ними парканами, та загальна площа якої становить близько 0,08 га. В 1999 році за рішенням селищної ради відповідачу передано у власність земельну ділянку, якою він користувався, площею 0,06 га, а в 2012 році за рішенням суду за ним (ОСОБА_2О.) визнано право власності на ? частину будинку та господарські споруди, які розташовані саме на цій земельній ділянці. Позивачка та її родина користувались земельною ділянкою площею близько 0,02 га і жодних спорів щодо землекористування до цього часу між ними не виникало.

Бородянська селищна рада свого представника в судове засідання не направила, просила справу розглядати без його участі.

Вислухавши пояснення представників позивачки, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що за рішенням Бородянського районного суду від 18 вересня 2012 року за відповідачем ОСОБА_2 було визнано право власності на ? частину будинковолодіння, що розташоване по вул.Комсомольській ( на даний час – ОСОБА_5), № 5 в смт.Бородянка Київської області із зазначенням конкретних приміщень в будинку та господарських споруд, які переходять йому у власність. При цьому судом було встановлено що ОСОБА_2 користується даною частиною будинку з 1991 року і за рішенням Бородянської селищної ради від 25 жовтня 1999 року йому надано дозвіл на оформлення земельної ділянки за вказаною адресою у приватну власність площею 0,06 га (а.с.26-29).

Рішенням Бородянської селищної ради від 29 листопада 2012 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту, що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.Комсомольській, 5 в смт.Бородянка Київської області (а.с.30-31).

Рішенням Бородянської селищної ради від 27 березня 2014 року у вказане рішення Бородянської селищної ради від 29 листопада 2012 року було внесено зміни і відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,059 га за тією ж адресою (а.с.32).

Рішенням Бородянської селищної ради від 18 грудня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки площею 0,059 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.Комсомольській, 5 в смт.Бородянка Київської області у власність ОСОБА_2 (а.с.33).

17 січня 2015 року за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку, а 2 лютого 2015 року йому було видане свідоцтво про право власності на цю земельну ділянку (а.с.25,95).

Рішенням Бородянського районного суду від 18 лютого 2014 року за позивачкою ОСОБА_3 (до шлюбу – Галака) І.І. було визнано право власності на іншу ? частину того ж будинковолодіння № 5 по вул.Комсомольській ( на даний час – ОСОБА_3) в смт.Бородянка Київської області із зазначенням конкретних приміщень в будинку та господарських споруд, які переходять їй у власність. При винесенні судом рішення судом враховувалось, що позивачка з 1990 року відкрито і безперервно користується даною частиною будинку (а.с.13,111).

Рішенням Бородянської селищної ради від 24 жовтня 2013 року позивачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Комсомольській (на даний час – ОСОБА_3), 5 в смт.Бородянка Київської області, а рішенням ради від 29 січня 2015 року на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,0211 га по вул.Комсомольській, 5а (а.с.17-18).

Рішенням виконкому Бородянської селищної ради від 5 лютого 2015 року належній ОСОБА_1 частині житлового будинку присвоєно адресний номер: вул.Комсомольська (в даний час – ОСОБА_3), 5-а смт.Бородянка Київської області (а.с.19).

Рішенням Бородянської селищної ради від 12 червня 2017 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Велика, 5-а в смт.Бородянка Київської області (а.с.24).

21 червня 2017 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку площею 0,0211 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Велика, 5-а в смт.Бородянка Київської області (а.с.42).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1.4 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч.2 ст..152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обгрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що передачею у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,059 га за оспорюваним рішенням та свідоцтвом про право власності порушено її (позивачки) право на отримання у власність ? частини земельної ділянки, закріпленої за належним сторонам будинком, тобто, 0,03 га в зв’язку з переходом до неї права власності на ? частину будинку, в той час як нею приватизовано лише 0,0211 га вказаної земельної ділянки.

Однак, як встановлено судом, на час набуття ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у власність житлового будинку та передачі їм у власність земельних ділянок вони вже тривалий час користувались цими земельними ділянками і між ними склався певний порядок користування як земельною ділянкою, так і житловим будинком, кожен із них володів відособленою частиною будинковолодіння із частиною земельної ділянки, на якій розташовувались господарські споруди, і саме відповідно до фактичного користування за сторонами в судовому порядку було визнано право власності на їх частини будинку за набувальною давністю та за рішенням селищної ради були передані у власність земельні ділянки.

Крім того, саме на підставі заяви позивачки селищною радою було винесено рішення від 29 січня 2015 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,0211 га та 12 червня 2017 року затверджено відповідний проект землеустрою з послідуючим оформленням права власності на цю земельну ділянку з окремим адресним номером і дані рішення ніким не оспорені та не скасовані.

За таких обставин суд вважає, що передачею у власність відповідача ОСОБА_2 земельної ділянки жодні охоронювані законом права чи інтереси позивачки не порушені.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивачки на те, що відповідачем приватизовано всю земельну ділянку, яка закріплена за будинком, оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та суперечать зібраним по справі доказам.

Як встановлено судом і що визнається сторонами, загальний розмір земельної ділянки біля будинку сторін складає 0,0801 га, з яких позивачкою приватизовано земельну ділянку площею 0,0211 га, а відповідачем – 0,059 га, що відповідає їх фактичному користуванню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, так як суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_2 прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1, то підстав для визнання незаконним оспорюваного рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку відповідача не вбачається, а тому в позові ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.78,116,118,120,152,153,155,158 ЗК України, ст. 10-13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бородянської селищної ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області.

Повне рішення суду складено 2 липня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_6