Рішення № 75029140, 18.06.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/8247/17

Провадження №2/359/654/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарях судового засідання Коробові О.П., Петровій О.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Макарівської районної ради та Макарів-ської центральної районної лікарні про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки її видачі,

встановив:

В жовтні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунто-вував його тим, що він працював в Макарівській ЦРЛ на посаді головного лікаря. 27 лип-ня 2017 року позивач подав заяву про звільнення його з цієї посади за угодою сторін. Рішенням Макарівської районної ради №303-17-VII від 5 вересня 2017 року та наказом Макарівської ЦРЛ №146 від 5 вересня 2017 року ОСОБА_6 був звільнений з посади головного лікаря за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Водночас, в заяві позивача про звільнення його з роботи була відсутня домовленість про строк припинення трудового договору. Крім того, відповідачі навіть не перевірили того, чи було у ОСОБА_6 волевиявлення на припинення трудового договору в момент звільнення посади, та чи не бажав він анулювати подану ним заяву про припинення трудового договору за угодою сторін. Ці обставини свідчать про те, що звільнення позивача з посади було здійснено з порушенням закону. Тому ОСОБА_6 просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Макарівської районної ради №303-17-VII від 5 вересня 2017 року та наказ Макарівської ЦРЛ №146 від 5 вересня 2017 року, поновити позивача на посаді головного лікаря з 5 вересня 2017 року та стягнути з Макарівської ЦРЛ середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12909 гривень 75 копійок.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_6 подав заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог (а.с.60-62, 63-64): просить визнати незакон-ними та скасувати рішення Макарівської районної ради №303-17-VII від 5 вересня 2017 року та наказ Макарівської ЦРЛ №146 від 5 вересня 2017 року, поновити позивача на посаді головного лікаря з 5 вересня 2017 року та стягнути з Макарівської ЦРЛ середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 59384 гривень 85 копійок, а також витребувати з Макарівської ЦРЛ трудову книжку, оформлену на ім’я ОСОБА_6, та додатково стягнути з Макарівської ЦРЛ середній заробіток за час затримки видачі трудо-вої книжки в розмірі 25819 гривень 50 копійок.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під-тримують позов та наполягають на його задоволенні.

Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнають позов та заперечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилають-ся на те, що ОСОБА_6В було відомо про розгляд Макарівською районною радою питання про його звільнення з посади. Позивач мав можливість анулювати подану ним заяву про припинення трудового договору. Крім того, Макарівська ЦРЛ неодноразово пропонувала ОСОБА_6 отримати трудову книжку. Водночас, позивач ухиляється від її отримання. Тому представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Макарівської районної ради №130-10-VII від 27 жовтня 2016 року (а.с.6) та наказом Макарівської ЦРЛ №147 від 2 листопада 2016 року (а.с.7) ОСОБА_6 був призначений на посаду головного лікаря.

2 листопада 2016 року Макарівська районна рада уклала з позивачем контракт (а.с.8), за яким ОСОБА_6 зобов’язався здійснювати керівництво Макарівською ЦРЛ до 2 листопада 2019 року. Водночас, згідно з пп.2 п.7.3 контракту за угодою сторін дія кон-тракту могла бути припиненою до закінчення вказаного строку.

27 липня 2017 року ОСОБА_6 подав Макарівській районній раді заяву про звіль-нення його з посади за угодою сторін (а.с.16).

Рішенням Макарівської районної ради №303-17-VII від 5 вересня 2017 року (а.с.18) та наказом Макарівської ЦРЛ №146 від 5 вересня 2017 року позивач був звільнений з посади головного лікаря за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на по-передній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як роз’яснив Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2018 року у справі №61-3355св18, однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України). У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Крім того, Верховний Суд України в правовому висновку у справі №6-1269цс16, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового дого-вору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (угода сторін), суди повинні з’ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Встановлено, що в заяві ОСОБА_6 про звільнення його з посади не зазначений строк припинення трудового договору. Позивач був звільнений з роботи через місяць після подачі цієї заяви. Натомість, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на під-твердження того, що Макарівська районна рада повідомляла ОСОБА_6 про розгляд питання про звільнення його з посади головного лікаря Макарівської ЦРЛ. Така бездіяль-ність призвела до того, що відповідачі навіть не переконались у тому, чи було у ОСОБА_6 волевиявлення на припинення трудового договору в момент звільнення з посади, та чи не бажав він анулювати подану ним заяву про припинення трудового договору за угодою сторін.

Ретельний аналіз наведених обставин переконливо свідчить про те, що звільнення позивача з роботи відбулось без законної підстави та з істотним порушенням порядку, передбаченого законом.

З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності та порушеного права на працю належить визнати незаконними та скасувати рішення Макарівської районної ради №303-17-VII від 5 вересня 2017 року та наказ Макарівської ЦРЛ №146 від 5 вересня 2017 року, а також поновити ОСОБА_6 на посаді головного лікаря з 5 вересня 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постано-вою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, перед-бачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Встановлено, що в липні 2017 року ОСОБА_6 отримав заробітну плату в розмірі 15231 гривні 58 копійок за 19 робочих днів, а в серпні 2017 року – в розмірі 3062 гривень 21 копійок за 4 робочі дні. Ці обставини свідчать про те, що середньоденний заробіток позивача на час звільнення його з посади становив 795 гривень 38 копійок ((15231,58 + 3062,21) : (19 + 4)).

З огляду на це суд вважає, що з Макарівської ЦРЛ на користь ОСОБА_6 нале-жить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 54085 гривень 84 копійок (795,38 х 68).

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Згідно з ч.5 ст.235 цього ж Кодексу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Водночас, у зв’язку з поновленням ОСОБА_6 на посаді головного лікаря Мака-рівської ЦРЛ відсутні підстави для видачі йому трудової книжки. Крім того, на користь позивача вже стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу. В такому випадку відсутні підстави для додаткового стягнення середнього заробітку за затримку у видачі трудової книжки за цей же період часу. Адже вжиття цього заходу призведе виключно до подвійного безпідставного збагачення позивача за рахунок Макарівської ЦРЛ.

З огляду на це суд вважає, що у задоволенні позову в частині цих двох вимог ОСОБА_7 належить відмовити.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_5 до Макарівської районної ради та Мака-рівської центральної районної лікарні про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки її видачі задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Макарівської районної ради №303-17-VII від 5 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_5 з посади головного лікаря Макарівської центральної районної ради за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Визнати незаконним та скасувати наказ Макарівської центральної районної лікарні №146 від 5 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_5 ОСОБА_8 з посади головного лікаря Макарівської центральної районної ради за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_5 на посаді головного лікаря Макарів-ської центральної районної лікарні з 5 вересня 2017 року.

Стягнути з Макарівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 54085 гривень 84 копійок.

У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_5 відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді головного лікаря Макарівської центральної районної лікарні.

Рішення суду складено в повному обсязі 27 червня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його в повному обсязі.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_9