Постанова № 75027951, 27.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3380/17 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/783/1593/18 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 квітня 2018 року, ухваленого судом у складі судді Румілової Н.М., у справі за позовом Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надмірно,-

ВСТАНОВИЛА:

27.07.2017 року Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідно до заяв від 18.10.2013 року, від 16.04.2014 року, від 15.10.2014 року, від 21.04.2015 року ОСОБА_2 призначено державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім`ї, на період з 01.10.2013 року до 31.03.2016 року. В результаті перевірки, проведеної спеціалістами Залізничного відділу соціального захисту, встановлено, що гр. ОСОБА_2 свідомо подала неправдиву/неповну інформацію про майновий стан своєї сім`ї, а саме: відповідачка по справі не задекларувала при оформленні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї, тобто приховала інформацію про те, що у власності її чоловіка є два автомобілі. Оскільки, неподання інформації про те, що у власності її сім`ї є більше одного автомобіля, вплинуло на розмір державної соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім`ї, підстав для виплати їй вищевказаної допомоги немає. Заявниці було скеровано повідомлення про стягнення суми державне соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім`ї, виплаченої надміру, та запропоновано повернути її добровільно. Відповідачем добровільно частково повернуто заборгованість у сумі 750,00 грн., сума заборгованості становить 46 674,04 грн. Просив ухвалити рішення, яким стягнути на свою користь зазначену суму.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, реєстрація місця проживання АДРЕСА_1, РНКОПП НОМЕР_1) на користь Залізничного відділу соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради( ЄДРПОУ 26256754, рахунок одержувача 35413014020953, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) кошти державної допомоги у розмірі 46674,04 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, реєстрація місця проживання АДРЕСА_1, РНКОПП НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки її доводам про те, що у власності їхньої сім`ї ніколи не було двох автомобілів, оскільки автомобіль Volkswagen Jetta, 1986 року випуску, був набутий її чоловіком ще у 2000 році, тобто за два роки до реєстрації шлюбу з нею, а відтак такий автомобіль є особистою приватною власністю її чоловіка, а тому при подачі нею заяви про призначення соціальної допомоги були відсутні будь-які підстави для відмови у її призначенні. Посилається на те, що з її боку не було будь-яких умисних дій спрямованих на подачу недостовірних відомостей чи приховування відомостей про майновий стан їхньої сім`ї при подачі заяви на отримання соціальної допомоги, оскільки їй не було відомо про наявність реєстрації права власності за її чоловіком на зазначений автомобіль. Вважає, що позивач звернувся до суду передчасно та відсутні підстави для пред'явлення даного позову, оскільки згідно повідомлення від 03.03.2016 року № 2605/08-2459, яке було скероване на її адресу позивачем, кошти мали б бути повернуті до 02.02.2018 року, та звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом ще у 2017 році. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Оскільки відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, за відсутності обставин, що унеможливлюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження, та ціну позову, яка є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму, розгляд справи проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з таких підстав.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

У заяві про призначення державної соціальної допомоги дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім»ям затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року №250 (далі- Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата у випадках, коли: у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. м. на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. м. на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Згідно ч.4 ст.7 вказаного Закону та п.12 Порядку, у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Відповідно до п.28 Порядку, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Судом встановлено такі обставини.

12 жовтня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5, батьками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішеннями від 30.10.2013 року, 05.02.2014 року, 30.10.2014 року, 27.04.2015 року та від 06.11.2015 року на підставі заяв ОСОБА_2 її сім'ї призначено державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім'ї на період з 01.10.2013 року до 31.03.2016 року.

При зверненні із відповідними заявами ОСОБА_2 подавала декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, де в 4 розділі власноручно зазначала, що ні в неї, ні в її чоловіка у власності немає транспортного засобу. (а.с.3-12)

Перевіркою, проведеною у 2016 році Залізничним відділом соціального захисту встановлено, що ОСОБА_2 при зверненні за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в Декларації про доходи та майновий стан від 18.10.2013 року, 16.04.2014 року, 15.10.2014 року, 21.04.2015 року, 28.10.2015 року не задекларувала при оформленні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї інформацію про те, що у власності її чоловіка ОСОБА_3 є два автомобілі: VOLKSWAGEN JETTA, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, 1986 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 та CITROEN BERLINGO, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_2.

Згідно розпорядження від 03.03.2016 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги та проведено перерахунок та визначено надміру перераховану та виплачену державну соціальну допомогу у розмірі 47424,04 грн. за період з 01.10.2013 року до 31.03.2016 року та направлено повідомлення про необхідність повернення отриманої суми переплати.

Відповідно до ч. 2ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. ( ст. 82 ЦПК України).

Судом першої інстанції правильно враховано те, що на момент звернення ОСОБА_2 до Залізничного відділу соціального захисту нею було подано недостовірні відомості щодо наявних у власності її чоловіка автомобілів, що в розумінні вимог п. 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям є підставою для стягнення надмірно виплаченої допомоги, й те, що 09.12.2016 року відповідачка добровільно повернула 750 грн. отриманої допомоги, таким чином перервавши строк позовної давності, що на думку колегії суддів також свідчить про те, що вона визнає обставини викладені у позовній заяві.

Із заперечень відповідача проти позову та апеляційної скарги видно, що в добровільному порядку повертати надміру отримані кошти вона не бажає, так як після грудня 2016 року жодних повернень не здійснювала. Це вказує на наявність спору між сторонами, який підлягає розгляду в судовому порядку. Тому колегією суддів не приймаються до уваги твердження в апеляційній скарзі з приводу того, що позивач не мав права звернутись до суду, не дотримавшись досудового порядку, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року №250від 24.02.2003 року передбачено можливість повернення коштів в добровільному порядку, однак вона не містить застережень неможливості звернення з позовом до суду.

Посилання апелянта про те, що їй не було відомо про наявні у її чоловіка транспортні засоби не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки незнання закону чи неправильне його тлумачення однією зі сторін не звільняє особу від юридичної відповідальності, а отже не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Факт передання в користування та розпорядження автомобіля іншій особі на підставі довіреності, на що також посилається ОСОБА_2, не свідчить про перехід права власності на цей автомобіль від довірителя до повіреного, оскільки правочин щодо представництва, яким фактично є довіреність, не має своїм предметом перехід права власності на майно.

Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-688цс15.

Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27.06.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.