Постанова № 75027938, 22.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1138/17 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/5941/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю ,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням суду первісні позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у користуванні будинковолодінням, яке розташоване у АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4. В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним та необгрунтованим. Ухвалюючи рішення, суд не врахував наявні у справі докази про те, що позивачі за первісним позовом у спірному житловому будинку не проживають з 90-х років та добровільно покинули такий. Суд дійшов безпідставного висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є членами сім'ї ОСОБА_6, оскільки такі є повнолітніми та не підпадають під поняття діти, не ведуть з ОСОБА_6 спільного господарства та не проживають спільно постійно. Крім цього, ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила той факт, що її дочка ОСОБА_7 постійно проживає у США, а син ОСОБА_9 проживає у Ставчанах, а вона сама проживає «на квартирах». Відтак ОСОБА_2 та ОСОБА_7 втратили право користування цим житлом на підставі ч.2 ст.405 ЦК України. Стверджує, що він як співвласник спірного будинку не бажає вселення у цей будинок сторонніх осіб на що суд першої інстанції уваги не звернув. Враховуючи те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 втратили право користування житловим приміщенням, такі повинні бути зняті з реєстрації, а тому зустрічний позов підлягав до задоволення. Ухвалюючи рішення, суд порушив норми процесуального права, оскільки позивач за первісним позовом не надала суду жодних доказів на доведення своєї позиції, в той час як стороною відповідача надані всі докази, які підтверджують безпідставність первісних позовних вимог. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представник позивачів за первісним позовом ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що підстав для скасування рішення суду немає. Стверджує, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми глави 26 ЦК України, які регулюють право спільної власності, а відтак співвласник ОСОБА_6 вправі ставити питання щодо права користування її часткою в будинку її дітьми. Звертає увагу, що відповідачі були такими ж співвласниками будинку як і позивач, народилися в ньому та росли разом з батьками. Стверджує, що скаржник безпідставно посилається на вимоги ч.2 ст.405 ЦК України, оскільки позивач починаючи з 2007 року чинить перешкоди у користуванні будинком відповідачам, а тому останні з його вини не можуть користуватися житлом за місцем реєстрації. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши пояснення ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Із змісту уточнених позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 встановлено, що позивачі просять зобов»язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_6 та членам її сім»ї ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у користуванні будинковолодінням, яке знаходиться у АДРЕСА_1.( а.с.141 т.1).

Із матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_6 є матір»ю ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_4 мають у спірному житловому будинку по 3/8 частки спірного будинку позначеного у технічному паспорті літерою А-І. Частки у спірному житловому будинку реально не визначені.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 12.03.2007 року, виданого державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. на частку в спільному майні подружжя, позивач по справі ОСОБА_6 є власником ? частки житлового будинку позначеного в технчному паспорті А-І, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.20 т.1).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 12.03.2007 року, виданого державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. відповідачу по справі належить ? частка житлового будинку А-І в АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.12.2016 року у справі №2-1316/2227/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Державного нотаріуса Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 3/8 частки житлового будинку А-І, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно довідки Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №2226 від 04.08.2009 року у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_6, (мати) ОСОБА_4.(син), ОСОБА_2(син), ОСОБА_7(дочка), ОСОБА_11.(внук), ОСОБА_2.( внук), ОСОБА_12.(внук), ОСОБА_13.(невістка) ( а.с.9 т.1).

Відповідно до копії паспортів ОСОБА_6 зареєстрована у АДРЕСА_1 з 23.06.1972 року, а ОСОБА_2- з 08.07. 1989 року. ( а.с.11,13 т.1).

Відповідач по справі ОСОБА_4 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про усунення йому ОСОБА_4 перешкод у користуванні житловим будинком в АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком в АДРЕСА_1. (а.с.25-29 т.2).

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не є членами його сім»ї. ОСОБА_7 проживає в Америці 19 років, хоч зареєстрована у його будинку, а ОСОБА_2 зареєстрований у спірному будинку, однак проживає в с.Ставчани, а відтак відповідно до вимог ст.405 Цивільного кодексу України (далі ЦК) ОСОБА_2 та ОСОБА_7 втратили право на проживання у житловому будинку АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відмовляючи у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із зібраних по справі доказів та вимог цивільного законодавства.

Судом на підставі доданих матеріалів встановлено, що позивач по справі ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_4 є співвласниками спірного будинку у рівних частках.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є членами сім»ї ОСОБА_6 та зареєстровані у спірному будинку. Частки сторін по справі реально не виділені.

Відповідно до ст. 358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив із змісту ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвістно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

За змістом ст. 405 ЦК члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Із матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що право власності на спірний будинок мають як ОСОБА_6 так і ОСОБА_4 у рівних частках. Так як відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є членами сім»ї ОСОБА_6, зустрічна позовна заява ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК право володіння, користування та розпорядження майном належить його власнику на власний розсуд.

За змістом ст.321ч.1 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідо приписів ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із змінами, внесеними Протоколом №11 зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача по зустрічному позову ОСОБА_4, що відповідачі ОСОБА_7 тривалий час проживає в Америці, а відтак втратила право користування житлом, а відповідач ОСОБА_2 проживає в с.Ставчани разом із своєю сім»єю.

Згідно пояснень відповідача ОСОБА_2 такий не проживає із сім»єю в с.Ставчани, оскільки залишив сім»ю та бажає проживати по місцю реєстрації у складі сім»ї своєї матері ОСОБА_6, яка не заперечує, щоб він був членом її сім»ї надалі. Позивач по справі ОСОБА_6 як співвласник житлового будинку вправі розпоряджатися своєю власністю.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, такі не спростовують висновків суду, оскільки відповідачі по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не є членами сім»ї ОСОБА_4

Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права.

Колегія суддів вважає, що підстав для визнання втраченими право користування житловим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за позовом одного співвласника ОСОБА_4 немає.

Суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сил из дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст. 389, 391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 травня 2018 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

Т.І.Приколота