Ухвала суду № 75027611, 27.06.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/788/16-ц

Провадження №2/460/256/18

УХВАЛА

27.06.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді – Кондратьєвої Н.А.

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові справу за позовом ОСОБА_2 до Прилбичівської сільської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про скасування рішення Прилбичівської сільської ради –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся з цивільним позовом до Прилбичівської сільської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про скасування рішення Прилбичівської сільської ради, видане у 1995 році про виділення земельної ділянки під забудову громадянці ОСОБА_5, мотивуючи позов тим, що відповідачці Прилбичівською сільською радою у 1995 році видано рішення про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку, через дану земельну ділянку проходить природний потік, канава для відведення природних, дощових вод. Будинок позивача та третьої особи ОСОБА_4 знаходиться в низовині та під час дощових опадів їх будинки та земельні ділянки заливає водою. Земельна ділянка відповідачки ОСОБА_5 межує з земельними ділянками позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_5, яка є їх сусідкою, погрожує, що загорне канаву, що проходить через її земельну ділянку, внаслідок чого житлові будинки позивача та третьої особи буде затоплювати по причині неможливості відводу води, що підтверджено актом комісії при обстеженні вказаних земельних ділянок. Земельна ділянка відповідачки ОСОБА_5 є неоформленою, акт на право власності відсутній, ділянка використовується для зберігання різних матеріалів.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі,оскільки оскаржуване рішення сільської ради є нереалізованим, відповідач на даний час лише отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, а відтак справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_4 заперечили проти закриття провадження у справі, зазначили, що немає підстав для закриття провадження, оскільки розгляд справи має відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ухвали Четвертої сесії ІІ демократичного скликання Прилбичівської сільської Ради народних депутатів « Про передачу безплатно у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3» № 19 від 27.05.1995 року, сільською радою передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селі Прилбичі, також вказаним рішенням ухвалено провести інженеру –землевпоряднику реєстрацію права приватної власності у земельно-облікових документах.

Відповідно до рішення № 1778 від 13.10.2015 ХХХІХ сесії VI скликання Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_5В.», ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Прилбичі, площею 0,1000 га; зобов’язано ОСОБА_5 виготовлений та погоджений у відповідності до чинного законодавства проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, подати на затвердження сесії сільської ради.

Відповідно до п.п.2-3, п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції, (стаття 19 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК).

Вирішуючи питання юрисдикції та підсудності у кожній конкретній цивільній справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19,20 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, тобто коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

За наведеного, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7"Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"(із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно із статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177,181,324 і главою 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, чи є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управ Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено у ст. 17 КАС, зокрема на спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1ст.4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

До юрисдикції адміністративних судів слід відносити спори, які виникають з публічно-правових земельних відносин, що засновані на підпорядкуванні одного учасника іншому, де один з них здійснює владні управлінські функції, та характеризуються імперативним методом правового регулювання.

У разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про надання у власність земельної ділянки (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання цього права власності має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Таким чином, спори, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень стосовно видачі дозволу на проект землеустрою, щодо відмови у наданні такого дозволу, щодо затвердження проектів землеустрою, погодження таких проектів, що виникають у процесі виконання відповідним субєктом покладених на нього владних управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, до вирішення питання про розпорядження землею як уповноваженим власником органом та виникнення у відповідного суб’єкта речового чи зобов’язального права на земельну ділянку, належать до юрисдикції адміністративних судів.

З моменту реалізації суб’єктом владних повноважень своїх функцій щодо розпорядження землями, які перебувають у власності держави чи територіальної громади, такий суб’єкт вступає у приватноправові відносини, що характеризуються рівністю таких суб’єктів у спірних правовідносинах та диспозитивним методом правового регулювання.

Так позивач просить скасувати рішення Прилбичівської сільської ради, видане у 1995 році про виділення земельної ділянки під забудову громадянці ОСОБА_5, тобто предметом позову є рішення органу місцевого самоврядування.

Із пояснень представника відповідача у суді, рішення яке оспорює позивач не реалізоване, оскільки орган місцевого самоврядування ще не реалізував своїх функцій щодо розпорядження землею, а у відповідача ОСОБА_5 не виникли речові права на підставі означеного рішення сесії.

Також сам позивач у позовній заяві зазначає, що рішення з 1995 року ОСОБА_5 не оформила, акт на право власності у відповідачки ОСОБА_5 відсутній, тобто оскаржуване рішення, а саме ухвала Прилбичівської сільської ради № 19 від 27.05.1995 року,не є реалізованим.

Ст.ст. 17, 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 ( в редакції, діючій на час прийняття рішення від 27.05.1995) було встановлено порядок передачі земельної ділянки у власність. Право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державним актом, який видавався і реєструвався сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Відповідач ОСОБА_5, після отримання рішення від 27.05.1995 подальших дій на виконання порядку передачі земельної ділянки у власність не виконала, державного акту на право власності не отримала.

В подальшому відповідачем отримано рішення № 1778 від 13.10.2015 Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_5В.».

Порядок набуття права на землю згідно вищевказаного рішення встановлено ст.ст. 116, 118, 123 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (із подальшими змінами і доповненнями).

Відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_5 на час розгляду справи не отримано рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, у даному випадку наявний спір з приводу оскарження рішень суб’єкта владних повноважень - Прилбичівської сільської ради лише щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/, виготовлення та погодження відповідно такої документації.

Означений спір між сторонами виник на підставі здійснення владних управлінських функцій суб’єктом владних повноважень, тому такий слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного провадження у цивільній справі підлягає закриттю.

Закриваючи провадження у справі, суд роз’яснює позивачу його право звернутись із позовними вимогами про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

З урахуванням вимог п.5 ч.1ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв’язку з закриттям провадження у справі, позивач вправі звернутись в суд із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.258-260 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_6 – задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Прилбичівської сільської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про скасування рішення Прилбичівської сільської ради № 19 від 27.05.1995 року- з а к р и т и.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя Н.А. Кондратьєва