Постанова № 75026869, 26.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 332/4182/16 Головуючий у 1 інстанції: Федоренко О.І.

№ 22-ц/778/1197/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ОЛ Резерв", треті особи: Центр надання адміністративних послуг, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ПАТ "Таскомбанк" звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 27.9.2007 року між АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є «АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Індустріал-Стиль» укладено договір № КР 65-2007, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2591000 грн., позичальник зобов'язався повернути зазначений кредит та сплатити відсотки за їх користування в розмірі та на умовах визначених кредитним договором. Заборгованість за кредитним договором не погашена та складає: 4114502,55 грн.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 27.09.2007 року укладений іпотечний договір № ДЗ 118-07 відповідно до якого банку в іпотеку передано об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачу стало відомо, що 31.1.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «БІ ОЛ Резерв» укладений договір купівлі-продажу зазначеного приміщення, що є предметом іпотеки, договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., номер запису про право власності 70822.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд,визнати договір купівлі-продажу недійсним та повернути сторони в попередній стан зі скасуванням державної реєстрації права власності на спірний об'єкт за ТОВ «БІ ОЛ Резерв» з відновленням реєстрації права власності за ОСОБА_3

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомості розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе 20 «е», укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ОЛ Резерв», посвідчений 31.01.2013 року серія та номер: 92 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. повернувши сторони в попередній стан.

Скасовано державну реєстрацію права власності здійснену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 31.01.2013 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1, номер запису про право власності 70822.

Поновлено за ОСОБА_3 державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: приміщення АДРЕСА_1, здійснену 26.12.2012 р. та припинену 31.01.2013 р.

Стягнуто з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ОЛ Резерв» на користь Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" понесені судові витрати по 800 гривень з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На засідання апеляційного суду відповідачі не з'явилися.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» N 1382-IV, 11.12.2003, особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Відповідачі не повідомили ані орган реєстрації, ані суд про зміну місця перебування, від отримання судових повісток утримуються. Поштові повідомлення неодноразово повертаються з зазначенням про закінчення терміну їх зберігання.

Згідно зі ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Тому судова колегія вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідачів.

Крім вказаного, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Частиною 1 ст. 43 ЦПК України визначені права осіб, які беруть участь у справі, і цими правами сторона розпоряджається на власний розсуд (самостійно або через представника).

Відтак, не отримуючи судові повістки за зазначеною адресою для листування, відповідачі самі реалізували своє право щодо участі у апеляційному розгляді справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.9.2007 року між АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є «АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Індустріал-Стиль» укладений договір № КР 65-2007, відповідно до якого АБ «ТАС-Бізнесбанк» надав ТОВ «Індустріал-Стиль» як позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2591000 грн. Позичальник зобов'язався повернути зазначений кредит та сплатити відсотки за їх користування в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором. Заборгованість за кредитним договором не погашена та складає: 4114502,55 грн. В забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 27.09.2007 року укладений іпотечний договір № ДЗ 118-07 відповідно до якого банку в іпотеку передано об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-11).

Відтак об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був обтяжений іпотекою.

Незважаючи на це, право власності на зазначений об'єкт було переоформлено на ОСОБА_3, до якого перейшли обов'язки іпотеокодавця.

17.03.2015 року Заводським райсудом м. Запоріжжя було звернено стягнення на нерухоме майно що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_7, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору № ДЗ 118-07 від 27 вересня 2007 р. на користь АТ "ТАСКОМБАНК" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КР 65-2007 - 4 114 502,55 грн., з яких тіло кредиту 2 591 000 грн., заборгованість за відсотками 1 523 502,55 грн., шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Зазначене рішення не оскаржене.

31.1.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «БІ ОЛ Резерв» укладений договір купівлі-продажу зазначеного приміщення, що є предметом іпотеки, договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., номер запису про право власності 70822 (а.с.149-150).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це різновид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, між іншим, за умови, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий об'єкт права власності, якщо інше не встановлено законом.

За ст.ст.316,317,328 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З посиланням на роз'яснення абз.5 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст.ст.215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлено як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Також як вказано у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

За ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, на момент укладання спірного правочину купівлі-продажу ОСОБА_3 мав статус іпотекодавця, що, як зазначив суд першої інстанції, також підтверджується рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.3.2015 року по справі № 332/337/15-ц, яким задоволено позов АТ «ТАСКОМБАНК» в тому числі до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про перехід до нього обов'язків іпотекодавця.

Судова колегія звертає увагу, що зазначене судове рішення не оскаржене відповідачем ОСОБА_3

Згідно ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Відповідно до ст.12. Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Позивач такої згоди не надавав, а відтак суд перешої інстанції зробив висновок, що договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «БІ ОЛ Резерв» 31.1.2013 року посвідчений приватним нотаріусом Грибановою О.В. є недійсним з підстав відсутності згоди іпотекодержателя.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що обтяження іпотечного майна не було внесено у реєстр обтяжень не є переконливим. тому що з нотаріально посвідченого договору іпотеки вбачається, що нотаріусом зроблене застереження що у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки накладається заборона відчуження зазначеного у договорі майна.

Та обставина, що зазанчене майно перебувало у іпотеці та про це були обізнані і його власники, підтверджується рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що предметом оспорюваного договору купівлі-продажу було інше майно, а не іпотечне, спростовуються зазначенням у договорі про те, що відчужені за цим договором були приміщення за інв. № 1716, які і були зазначені в іпотечному договорі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вийшов за межі заявлених вимог безпідставне, тому що суд ухвалив судове рішення в межах заявлених вимог, викладених у позовній заяві.

Також не може бути підставою для скасування судового рішення зазначення про те, що предметом договору купівлі-продажу були і інші приміщення.

Так, з судового рішення вбачається на які саме об'єкти поновлене право власності ОСОБА_3, а питання щодо інших об'єктів судом не вирішувалося, питання щодо його можливості відокремлення також не ставилося сторонами.

Тож доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої та не спростовують їх.

За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 2.07.2018 р.

Головуючий:

Судді: