Постанова № 75026427, 27.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/7534/17

Провадження №22ц/778/1990/18 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року про забезпечення позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу , -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу.

У грудні 2017 року позивачі звернулися до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборону прописувати в будинку АДРЕСА_1 будь-яких осіб

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року заява задоволена частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження, нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 який належить на праві приватної спільної часткової власності: 1/2 частина ОСОБА_3 та 1/2 частина ОСОБА_4, до набрання законної сили рішення суду за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову постанову про відомву у задоволенні заяви.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені Цивільно-процесуальним Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови Пленуму, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом п. 10 цієї ж Постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд, виходив з того, що застосування забезпечення позову є необхідним для забезпечення ефективного судового захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред'явили позов до відповідачів про стягнення боргу за договором позики.

На час постановлення оскаржуваної ухвали суд виходив з того, що між сторонами існує реальний спір, даний спір носить матеріальний характер, отже існує загроза відчуження даного нерухомого майна, що може утруднити виконання рішення суду у справі та вірно обрав спосіб забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, який правомірно задовольнив частково заяву про забезпечення позову, оскільки вбачається, що судом вжито заходів забезпечення позову з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції викладених в оскаржуваній ухвалі.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду допущено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням вимог закону, а підстави для її скасування, що передбачені ст. ст. 374, 380 ЦПК України, відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: