Постанова № 75026209, 26.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 р. Справа № 629/3807/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Калиновського В.А. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.04.2018 (суддя Попов Олександр Григорович, м. Лозова Харківської області) по справі № 629/3807/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про стягнення грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.) звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність комісії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги в зв'язку настанням 30 квітня 2014 року інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язати комісію Міністерства оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу на дату встановлення інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.04.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність комісії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку настанням 30 квітня 2014 року інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Скасовано рішення Міністерства оборони України в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсованих сум від 14 квітня 2017 року № 38.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на дату встановлення інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Стягнуто з Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 640,00 грн. на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019;рахунок отримувача 31215256700001,код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги із посиланням на ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказав, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в МНС мають здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України. Крім того, апелянт вказав, що судом не було враховано той факт, що позивачем не надано повного пакету документів, а саме: копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з ОСОБА_1 з 14.03.1986 року по 14.01.1987 року та з 24.01.1987 року по 31.11.1987 року проходив військову службу в військовій частині 2066 та приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, що не оспорюється сторонами у справі.

Учасниками справи не оспорюється, що в період проходження військової служби позивачем було отримано поранення, яке за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях в Республіці Афганістан, та згідно витягу з протоколу засідання № 1177 від 15.05.2013 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивачу з 30.04.2014 року по 01.05.2015 року встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи також підтверджуються судовим рішенням у справі № 629/3683/16-а за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 8-11).

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.11.2016 по справі № 629/3683/16-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дії відповідача в частині відмови у складанні висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та не направлення його до Міністерства оборони України, зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення йому грошової допомоги у зв'язку з встановленням 30.04.2014 року інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 38 від 14.04.2017, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з органів МНС. Зазначено, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в МНС мають здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України.

Листом від 17.05.2017 № 1271-ВСЗ Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про прийняте рішення.

Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги з встановленням йому ІІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, а не із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 17 Конституції України передбачено забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобо'вязаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XІІ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ ( надалі - Закон N 2011-ХІІ).

При цьому згідно ст. 1 Закону N 2011-ХІІ на час виникнення правовідносин соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Враховуючи приписи зазначених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Отже, виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, оскільки застосування зазначеної статті пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Таку позицію висловив і Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.03.2018, справа №288/349/17.

В свою чергу, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції відповідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, виплачується особам, у яких право на отримання такої допомоги виникло з дати набрання чинності Закону України від 13 лютого 2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції", тобто з 12 березня 2015 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 зазначеного вище Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Судовим розглядом встановлено, що позивач під час проходження служби в Головному управлінні МНС України в Харківській області участі в бойових діях не приймав, травм, поранень і контузій не отримував.

Оскільки позивач, визнаний інвалідом ІІІ групи з 30.04.2014, захворювання якого, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, а не із проходженням служби в органах внутрішніх справ, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги по лінії органів внутрішніх справ.

Крім того, постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.11.2016 по справі № 629/3683/16-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017, встановлено, що саме органи Міністерства оборони є відповідальними за вирішення питань пов'язаних з виплатою спірної допомоги грошової допомоги позивачу, а тому колегія суддів не погоджується з висновком відповідача та відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для виплати Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та покладення цього обов'язку на органи внутрішніх справ.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Колегією суддів встановлено, що Міністерство оборони України не брало участь у справі № 629/3683/16-а, проте ним не було спростовано обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції, з вказаних вище підстав.

На підставі ст. 23 Закону № 2011-ХІІ, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).

Інвалідність позивача настала 30.04.2014, отже виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі Порядку № 975, який був чинний на момент встановлення позивачу інвалідності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен врахувати Порядок № 975.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що позивачем наданий неповний пакет документів, а саме: не надано документів, що свідчать про обставини поранення, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Так, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відмова відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 вмотивована тим, що Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з органів МНС. Зазначено, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в МНС мають здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України.

Інших підстав для відмови в призначенні спірної виплати відповідачем не наведено, відтак посилання апелянта на ненадання позивачем повного пакету документів для аргументації правомірності прийнятого рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсованих сум від 14 квітня 2017 року № 38, є безпідставним.

Враховуючи, що Міністерство оборони України, як адміністративний орган, уже скористався своїм дискреційним повноваженням та прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, суд першої інстанції правомірно застосував ст. 9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог, та дійшов правильного висновку про те, що єдиним ефективним та адекватним наявним обставинам способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача розглянути, нарахувати та виплатити зазначену допомогу.

При цьому колегія суддів враховує рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3 рп/203 та статтю 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (Право на ефективний засіб юридичного захисту) щодо права особи на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.04.2018 по справі № 629/3807/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.А. Калиновський Я.В. П'янова Постанова складена в повному обсязі 27.06.18.