Рішення № 75026023, 21.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/850/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

за участі

секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,

представника позивача: Шандри Д.М. (довіреність від 10.10.2017),

представника відповідача: Решетняка В.О. (довіреність від 24.05.2018 № 3372/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0009351206,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (далі - позивач, ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення форми «Р» від 12.03.2018 № 0009351206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1262553,11 грн, у тому числі 1010042,49 грн за основним платежем, 252510,62 грн штрафні санкції.

В обґрунтування вимог зазначено, що 15.03.2018 відповідач надіслав поштовим відправленням на адресу позивача податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.03.2018 № 0009351206. Зазначене повідомлення-рішення видано на підставі висновків акта від 06.02.2018 № 294/12-32-12-06/20163224 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у деклараціях по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 року позивача.

22.02.2018 не погодившись з висновками зазначеного акта позивач надіслав на адресу відповідача заперечення, в яких просив переглянути зазначений акт. 13.03.2018 позивач отримав рішення відповідача від 05.03.2018 № 1184/10/12-32-12-06-15, яким висновки акта про результати камеральної перевірки залишені без змін.

З посиланням на норми пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України, наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, який діяв у спірний податковий період, позивач зазначає, що в наслідок настання обставин непереборної сили можливе продовження граничного строку для подання, зокрема, податкової декларації за письмовою заявою платника податків, яка подається протягом 30 календарних днів наступних за днем закінчення обставин непереборної сили. Оскільки до тепер обставини непереборної сили для ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД ще не закінчилися, позивач не вичерпав можливості звернення до відповідача із відповідною заявою.

У зв'язку з настанням форс-мажорних обставин позивач отримав висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати від 25.07.2014 № 25.12.-762 про настання обставин непереборної сили, згідно з яким для позивача вважається таким, що настав факт дії обставин непереборної сили з 16 липня 2014 року по виконанню законодавчих актів України щодо подачі звітності, справляння та сплати податків і обов'язкових платежів. День закінчення цих обставин не настав.

Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення видане не у відповідності до приписів норм Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу, внаслідок чого воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглянути за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 1-2).

Представником ГУ ДФС у Луганській області подано відзив на адміністративний позов (арк. спр. 99-100), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД у податкових деклараціях по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки, в ході якої встановлено, що у позивача наявні об'єкти нежитлової нерухомості. Разом з тим ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не подало за 2015-2017 роки податкові декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чим порушило вимоги підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України. Так, ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не задекларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015-2017 роки у загальній сумі 1010042,49 грн, а саме: за 2015 рік - 105893,98 грн, за 2016 рік - 618305,31 грн, за 2017 рік - 285843,20 грн. Висновок ТПП України від 25.07.2014 № 25.12-762 не звільняє позивача від виконання обов'язків, визначених Податковим кодексом України, оскільки у цьому документі не визначено чіткого періоду дії обставин непереборної сили. Також, у цьому висновку не зазначено, що саме перешкоджало ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД надати до ДПІ у м. Сєвєродонецьку податкові декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015, 2016, 2017 роках. Крім того, висновком ТПП України зафіксовано настання для позивача обставин непереборної сили у 2014 році, а актом камеральної перевірки охоплено період з 2015 по 2017 роки.

Ухвалою суду від 17 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 135).

У вступному слові представник ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД підтримав вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові та відповіді на відзив.

Представник ГУ ДФС у Луганській області у вступному слові заперечував проти задоволення вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.03.2018 № 1003809023 місцезнаходженням ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД є: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Леніна, будинок 53, код за ЄДРПОУ 20163224 (арк. спр. 63-68).

ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД у спірному періоді було власником таких об'єктів нежитлової нерухомості:

- торгівельний центр з 24.12.2008, загальною площею з 01.01.2015 по 30.11.2016 - 22126,9 кв.м., з 01.12.2016 по 31.12.2017 - 17865,2 кв.м, розташований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 46/2, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.03.2018 № 119055518 (арк. спр. 69-78);

- будівля супермаркету «Абсолют» з 26.12.2013 по 21.03.2016, загальною площею 2652,49 кв.м., розташований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 44, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.03.2018 № 119060048 (арк. спр. 79-94).

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у деклараціях по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015-2017 роки ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД, за результатами якої складено акт від 06.02.2018 № 294/12-32-12-06/20163224 (арк. спр. 12-15).

Згідно з висновками акта дані камеральної перевірки свідчать, зокрема, про заниження за 2015-2017 роки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платником ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД у сумі 1010042,49 грн у порушення вимог пункту 266.1, пункту 266.2, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Дослідженням акта перевірки встановлено, що ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області як платник податків за неосновним місцем обліку.

Згідно з базою даних ДФС ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД не надано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області податкові декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015-2017 роки.

За 2015 рік в порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не задекларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 105893,98 грн.

Ставка податку у 2015 році складала з 01.01.2015 по 30.05.2015 - 12,18 грн за 1 кв.м., з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 6,09 грн за 1 кв.м.

Сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за даними перевірки за 2015 рік складає 105893,98 грн (((22126,9 кв.м. + 2652,49 кв.м.) х 12.18 грн/кв.м. : 12 х 5) + ((22126,9 кв.м. + 2652,49 кв.м.) х 6,09 грн/кв.м : 12 х7)) = 105893,98 грн).

За 2016 рік в порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не задекларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 618305,31 грн.

Ставка податку у 2016 році складала 27,56 грн за 1 кв.м.

Сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за даними перевірки за 2016 рік складає 618305,31 грн ((22126,9 кв.м. + 2652,49 кв.м. : 12 х 11) + (17865,2 кв.м. х 27,56 грн/кв.м. : 12 х 1) + (2652,49 кв.м. х 27,56 грн/кв.м. : 12 х 3) = 618305,31 грн).

За 2017 рік в порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не задекларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 285843,20 грн.

Ставка податку у 2017 році складала 16,00 грн. за 1 кв.м.

Сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за даними перевірки за 2017 рік складає 285843,20 грн (17865,2 кв.м. х 16,00 грн/кв.м. = 285843,20 грн).

Не погодившись з актом перевірки від 06.02.2018 № 294/12-32-12-06/20163224 ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД подано заперечення від 22.02.2018 № 107 (арк. спр. 16-18), за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Луганській області рішенням від 05.03.2018 № 1184/10/12-32-12-06-15 залишило без змін висновки акта перевірки (арк. спр. 19-21).

На підставі акта перевірки від 06.02.2018 № 294/12-32-12-06/20163224 ГУ ДФС у Луганській області податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2018 № 0009351206 збільшило ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 1262553,11 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 1010042,49 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 252510,62 грн (арк. спр. 9).

Також судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД 25.07.2014 отримало висновок ТПП України № 25.12-762 про настання обставин непереборної сили, яким Луганська регіональна ТПП вважає таким, що настав факт дії обставин непереборної сили з 16.07.2014 для ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД під час здійснення господарської діяльності на території м. Луганська та Луганської області з виконання законодавчих актів України, що стосуються подання звітності, утримання та виплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі Луганською РТПП даного висновку обставини непереборної сили продовжуються та дату їх закінчення встановити неможливо (арк. спр. 54-58).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Місцеві ради відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. п. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.5).

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України).

Статтею 266 Податкового кодексу України врегульовано питання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт 266.1.1 пункту 266.1, підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.3 пункту 266.3 статті 263 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яка діяла з 1 січня до 31 грудня 2016 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

З 01.01.2017 підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України регламентовано, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Відповідно до підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (підпункт «б» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

У спірному періоді ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, були встановлені такими рішеннями Сєвєродонецької міської ради:

- рішення від 29 січня 2015 року за № 4288 «Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок» (далі - Рішення № 4288) (арк. спр. 102);

- рішення від 28 травня 2015 року за № 4520 «Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2015 року за № 4288 «Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок» (далі - Рішення № 4520) (арк. спр. 103);

- рішення від 29 вересня 2016 року № 668 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2016 року за № 419 «Про затвердження нової редакції додатку № 1 до рішення міської ради від 29.01.2015 року за № 4288 «Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок» (далі - Рішення № 668) (арк. спр. 104);

- рішення від 26 січня 2017 року № 1200 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2016 року за № 419 «Про затвердження нової редакції додатку № 1 до рішення міської ради від 29.01.2015 року за № 4288 «Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок» (далі - Рішення № 1200) (арк. спр. 105).

Так, згідно з пунктом 1 Рішення № 4288 для юридичних осіб встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1 кв.м. нерухомого майна у розмірі 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно з пунктом 1 Рішення № 4520 для юридичних осіб встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1 кв.м. нерухомого майна у розмірі 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Мінімальна заробітна плата, встановлена законом на 1 січня 2015 року складала 1218,00 грн.

Таким чином ставка податку у 2015 році складала з 01.01.2015 по 30.05.2015 - 12,18 грн за 1 кв.м., з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 6,09 грн за 1 кв.м.

Згідно з пунктом 1 Рішення № 668 для юридичних осіб встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1 кв.м. нерухомого майна у розмірі 2 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Мінімальна заробітна плата, встановлена законом на 1 січня 2016 року складала 1378,00 грн.

Відповідно ставка податку у 2016 році складала 27,56 грн за 1 кв.м.

Згідно з пунктом 1 Рішення № 1200 для юридичних осіб встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1 кв.м. нерухомого майна у розмірі 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Мінімальна заробітна плата, встановлена законом на 1 січня 2017 року складала 3200,00 грн.

Таким чином ставка податку у 2017 році складала 16,00 грн. за 1 кв.м.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішення нараховано позивачу суму грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із дотриманням вимог Податкового кодексу України, виходячи з ставок цього податку, встановлених рішеннями Сєвєродонецької міської ради.

Що стосується тверджень представника позивача, що внаслідок виникнення обставин непереборної сили, дія яких ще не закінчилася, ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД дотепер має право звернутися до відповідача за збільшенням граничних строків подання податкової декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015-2017 роки, відповідно й за перенесенням граничних строків сплати податкових зобов'язань, суд вважає їх безпідставними та не враховує, з огляду на таке.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Так, пунктами 32.1 та 32.2 статті 32 Податкового кодексу України визначено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Статтею 100 Податкового кодексу України визначений порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, зокрема:

- платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання (пункт 100.2);

- підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.4);

- підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.5).

Порядок застосування статті 100 Податкового кодексу України визначений Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574.

З вищевикладеного слідує, що Податковим кодексом України передбачено можливість зміни строків сплати податку та збору виключно у формі розстрочки чи відстрочки. Відповідно, перенесення строків сплати податків та зборів шляхом зміни граничних строків подання податкової звітності не допускається.

Судом встановлено, що на час проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД не зверталося до ГУ ДФС у Луганській області за зміною строку сплати грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

У відповідності до підпункту 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Порядок застосування пунктів 102.6-102.7 Податкового кодексу України у спірному періоді було визначено Порядком застосування пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044.

З матеріалів справи судом встановлено, що на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД також не скористалося правом звернення до контролюючих органів за збільшенням граничних строків подання податкових декларацій по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Що стосується тверджень позивача, що настання обставин непереборної сили підтверджено висновком Луганської РТПП від 25.07.2014 № 25.12-762, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) (далі - Регламент), тут і надалі у редакції чинній на час отримання позивачем сертифікатів, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Заява на засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) подається за підписом керівника підприємства, організації або, за його дорученням, довіреною особою. В заяві вказуються наявність за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом встановлених зобов'язань, передбачений ними термін, обсяги і умови їх виконання, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), початок їх виникнення і термін дії, які, на думку зацікавленої сторони, унеможливили виконання цих зобов'язань. Окремо, у випадку наявності, в заяві вказуються договором (контрактом) або нормативним актом передбачені обставини, що звільняють сторони від відповідальності, перераховані події, які сторони погодилися вважати (або нормативний акт встановлює) форс-мажорними, орган країни, що засвідчує/підтверджує факт настання обставин форс-мажору; термін повідомлення сторони про їх настання, які саме зобов'язання за договором (контрактом) не можуть бути виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з посиланням та наданням доказів таких обставин (пункт 6.3 розділу 6 Регламенту).

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (пункт 6.11 розділу 6 Регламенту).

Згідно з пунктом 6.12 розділу 6 Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов'язків / обов'язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов'язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов'язків / здійснення обов'язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо.

Отже, з огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що сертифікат (висновок) ТПП обов'язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків.

Оскільки дія кожного окремого сертифіката (висновка) ТПП, наданого у кожному конкретному випадку, обмежується датою надання такого сертифікату, чинність такого документа може поширюватися на правовідносини, що виникли з дати настання форс-мажорних обставин (з дати початку АТО) у конкретному випадку і до дати надання такого сертифіката (висновку).

Відповідно, висновок Луганської РТПП, виданий позивачу у 2014 році, не може засвідчувати настання обставин непереборної сили на майбутнє, оскільки, як вже вищевказано, сертифікат (висновок) вичерпує свою дію датою його надання.

Також, дослідженням висновку Луганської РТПП встановлено його невідповідність вимогам пункту 6.12 розділу 6 Регламенту, оскільки у висновку відсутня така обов'язкова інформація, як інформація про заявника, місце державної реєстрації заявника, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, конкретні податкові зобов'язання, виконання яких є неможливим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновок Луганської РТПП від 25.07.2014 № 25.12-762 не є належним доказом існування обставин непереборної сили для позивача у періоді 2015-2017 років, що унеможливили виконання ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД обов'язків платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015-2017 роках щодо нарахування та сплати податку протягом граничних строків, подання податкового звітності.

Відповідно, наявність такого висновку жодним чином не свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не має наслідком його скасування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Леніна, будинок 53, код за ЄДРПОУ 20163224) до Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0009351206 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 02 липня 2018 року.

Суддя К.О. Пляшкова