Рішення № 75025936, 21.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. Справа№805/3032/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Широбокової М.О.,

розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом корпорації «Міжрегіональний промисловий союз»

до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

Корпорація «Міжрегіональний промисловий союз» звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неприйняття до розгляду заяв-розрахунків про надання фінансування для матеріального забезпечення найманих працівників на загальну суму 14479,58 гривень, зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області прийняти до розгляду заяви-розрахунки про надання фінансування для матеріального забезпечення найманих працівників на загальну суму 14479,58 гривень та опрацювати (розглянути) ці заяви-розрахунки відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року № 26, визнання протиправною бездіяльності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не здійснення фінансування страхувальника - корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за заявами-розрахунками на загальну суму 10776,64 гривень, зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити фінансування страхувальника - корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за заявами-розрахунками на загальну суму 10776,64 гривень відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року № 26.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 квітня 2017 року корпорація «Міжрегіональний промисловий союз» звернулася за місцем обліку до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції у м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з листом № 28, заявою-розрахунком на суму 25256,22 гривень, звітом по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за І квартал 2017 року та просила здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду на суму 25256,22 гривень відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

12 липня 2017 року листом № 50 позивач повторно звернувся до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції у м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з заявою-розрахунком на суму 25256,22 гривень.

Також 19 вересня 2017 року, після отримання листа від Донецького міського відділення у Ворошиловському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 29 вересня 2017 року № 01-10/69 про реорганізацію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та визначення нової адреси відділення Фонду, позивачем було повторно надіслано заяву-розрахунок на суму 25256,22 гривень, яка отримана Донецьким міським відділенням у Ворошиловському районі 24 жовтня 2017 року.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 25256,22 гривень.

При цьому, із заяв-розрахунків на зазначену суму робочими органами Фонду було прийнято заяви-розрахунки позивача на суму 10776,64 гривень, за якими застрахованим особам - працівникам позивача було нараховане матеріальне забезпечення за період їх непрацездатності з 16 травня 2014 року по 16 липня 2014 року. Проте, на час звернення до суду фінансування на вказану суму не здійснено.

Листом від 26 січня 2015 року № 3.2-29-162 виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповіла, що заяви-розрахунки на суму 10776,64 гривень прийняті Центральною МРВД Донецького обласного відділення Фонду в м. Донецьку, проте, у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, починаючи з червня 2014 року, мали місце не проведення головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області платіжних доручень, поданих Донецьким обласним відділенням Фонду для фінансування соціальних виплат.

Стосовно іншої суми матеріального забезпечення в розмірі 14479,58 гривень робочі органи Фонду відповіли позивачу відмовою у фінансуванні виплати матеріального забезпечення за поданими заявами-розрахунками низкою листів. Відмова у фінансуванні аргументована тим, що позивач зареєстрований в місті Донецьку,тобто, де Фонд не здійснює свої повноваження.

Таким чином, фінансування за розрахунками на загальну суму 25256,22 гривень на дату подання позову відповідачем не здійснене, тому позивач вважає бездіяльність щодо не здійснення фінансування за поданими заявами-розрахунками протиправною та такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року № 26.

Ухвалою суду від 07 травня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 травня 2018 року.

23 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 21 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 21 червня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником позивача через канцелярію суду надано заяву від 21 червня 2018 року про розгляд справи без участі позивача (а.с. 193).

Через канцелярію суду представником відповідача подано заяву від 15.06.2018 року про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням представника управління у відпустці (а.с. 191). Суд вважає дане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, має можливість надати довіреність будь-якому працівнику управління. Крім того, в заяві не наведено, хто саме з працівників управління у відпустці та не надано відповідних доказів (наказу про відпустку).

Представником відповідача надано відзив (а.с. 172-176) в обґрунтування якого зазначає, що страхувальник Корпорація «Міжрегіональний промисловий союз» знаходився на обліку у Центральній міжрайонній виконавчій дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання. Вважає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів, що всі працівники корпорації перебувають у трудових відносинах з позивачем.

Зазначає, що матеріальне забезпечення не може бути заборгованістю, оскільки не є власністю відповідача та не входить в структуру заробітної плати згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 5 від 13.01.2004 року.

Фінансування заяв-розрахунків, які були подані у 2014 році не було проведено у зв'язку з постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», яким зобов'язано банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операції на території, яка не контролюється українською владою.

Наказом № 243-ОС від 22.05.2017 року розпочато процедуру припинення Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом створення комісії з реорганізації Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та затвердження персонального складу цієї комісії.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом приєднання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання чи перетворення). У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно додатку № 14 до передавального акту між Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та управлінням виконавчої дирекції Фонд соціального страхування України в Донецькій області було підписано акт приймання-передачі поточної кредиторської заборгованості, в якому відомості про включення сум, вказаних в позовній заяві, відсутні.

Наголошує на постанову Правління Фонду № 8 від 24.01.2017 року «Про затвердження порядку надання матеріального забезпечення деяким категоріям застрахованих осіб», якою визначено механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Зазначає, що матеріальне забезпечення за цим Порядком надається застрахованим особам, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» особам, які перебували в трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями та переселилися з тимчасово окупованої території, або особам, фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, де органи державної влади здійснюють свої повноваження із підприємствами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території. Позивач же не здійснив перереєстрацію з окупованої території і знаходиться у м. Донецьку.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595, який був змінений постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року № 826/19498/14, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

З зазначених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надано відповідь на відзив (а.с. 166-168) в якій просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що у поданих Заявах-розрахунках міститься вся інформація, необхідна для здійснення фінансування робочими органами Фонду соціального страхування України виплати матеріального забезпечення відповідно до чинного законодавства України.

Зазначені у Заявах-розрахунках застраховані особи підлягають страхуванню, про що свідчить присвоєний їм номер страхового свідоцтва (свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Відповідно до пункту 2 Порядку видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 року № 1306, страхове свідоцтво є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. В додатках до позовної заяви містяться докази, які вказують на виконання положень статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, предметом даного спору є правовідносини щодо фінансування Фондом соціального страхування України Позивача - страхувальника для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду.

Питання чи підлягають особи, зазначені у Заявах-розрахунках, страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не стосується предмета спору і не відноситься до умов здійснення Фондом соціального страхування України фінансування страхувальника для надання застрахованим особам матеріального забезпечення згідно з вимогами статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Правління ФСС № 26 від 22.10.2010 року.

Відповідач надав письмові заперечення від 05.06.2018 року № 07.28/179 (а.с. 185-188), в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих самих підстав, які викладені у відзиві.

Також відповідачем надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду (а.с. 177-179).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - корпорація «Міжрегіональний промисловий союз» є юридичною особою з кодом 31577638, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 150-155).

Позивач перебуває на обліку як страхувальник у Центральній міжрайонній виконавчій дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно повідомлення про взяття на облік страхувальника (а.с. 20).

Правовідносини, що склалися між сторонами, на початок виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, із змінами та доповненнями, який втратив чинність на підставі Закону № 77-VIII ( 77-19 ) від 28.12.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Зокрема, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» із наступними змінами викладено в новій редакції, як Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV серед основних завдань Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язаний: забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 34 цього ж Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено постановою Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 року № 26 (далі Порядок № 26).

Відповідно до п. 2 Порядку № 26 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду (далі - робочі органи Фонду).

Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011 року) (далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства (п. 5 Порядку № 26).

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду (п. 6 Порядку № 26).

Згідно п. 7 Порядку № 26 при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку (пункт 8 Порядку № 26).

Аналогічні приписи містяться і в Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24.

Так, відповідно до п. 1.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24 (далі Порядок № 24), кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з додатком.

Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера, які є відповідальними за її достовірність.

Заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника, а другий - в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням страхувальника.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником документів, зазначених у пунктах 2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нарахування сум, пов'язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок у розрахунку суми робочим органом виконавчої дирекції Фонду заява-розрахунок повертається страхувальнику із зазначенням строку їх виправлення.

Судом встановлено та сторонами не заперечується факт подання позивачем 05 квітня 2017 року корпорацією «Міжрегіональний промисловий союз» до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції у м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з листом № 28, заявою-розрахунком на суму 25256,22 гривень, звітом по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за І квартал 2017 року, отриманою адресатом 10 квітня 2017 року (а.с. 21-24).

12 липня 2017 року листом № 50 позивач повторно звернувся до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції у м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з заявою-розрахунком на суму 25256,22 гривень, отриману 26 липня 2017 року (а.с. 32-36).

Крім того, після отримання листа від Донецького міського відділення у Ворошиловському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 29 вересня 2017 року № 01-10/69 про реорганізацію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та визначення нової адреси відділення Фонду, позивачем було повторно листом від 10 жовтня 2017 року № 67 надіслано заяву-розрахунок на суму 25256,22 гривень, яка отримана Донецьким міським відділенням у Ворошиловському районі 24 жовтня 2018 року (а.с. 44-50).

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 25256,22 гривень.

При цьому, із заяв-розрахунків на зазначену суму робочими органами Фонду було прийнято заяви-розрахунки позивача лише на суму 10776,64 гривень, за якими застрахованим особам - працівникам позивача було нараховане матеріальне забезпечення за період їх непрацездатності з 16 травня 2014 року по 16 липня 2014 року. Однак, на час звернення до суду фінансування на вказану суму не здійснено.

Листом від 26.01.2015 року № 3.2-29-162 виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповіла, що заяви-розрахунки на суму 10776,64 гривень прийняті Центральною МРВД Донецького обласного відділення Фонду в м. Донецьку, проте, у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, починаючи з червня 2014 року, мали місце не проведення головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області платіжних доручень, поданих Донецьким обласним відділенням Фонду для фінансування соціальних виплат (а.с. 148-149).

Стосовно іншої суми матеріального забезпечення в розмірі 14479,58 гривень робочі органи Фонду відповіли позивачу відмовою у фінансуванні виплати матеріального забезпечення за поданими заявами-розрахунками низкою листів. Відмова у фінансуванні аргументована тим, що позивач зареєстрований в місті Донецьку,тобто, де Фонд не здійснює свої повноваження (а.с. 59, 100-101).

Судом встановлено, що у зазначених заявках-розрахунках не вказано про будь-які помилки у них, доказів повернення їх із наданням строку на усунення помилок відповідачем суду не надано. Не спростовується наведене й відповідачем, який є правонаступником реорганізованих органів Фонду.

Статтею 23 Закону № 1105-XIV, передбачені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, та зазначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Системним аналізом положень Закону № 1105-XIV та Порядку № 26 встановлено відсутність повноважень робочого органу Фонду повертати страхувальнику заяви-розрахунки з будь-яких причин, тому вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття до розгляду заяв-розрахунків є обґрунтованими.

Позивачем на виконання вимог Закону № 1105-XIV та Порядку №26, за місцем обліку були направлені заяви-розрахунки на загальну суму 25256,22 гривень, отримані відповідачем чи органами, правонаступниками є відповідач, проте, не профінансовані чи повернуті на адресу позивача з посиланням на те, що останній зареєстрований у місті Донецьку, яке включено до переліку населених пунктів, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (далі Розпорядження № 1085-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено м. Донецьк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок, Порядок № 595).

Відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку (в редакції, чинній на момент затвердження Тимчасового порядку) передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року в справі № 826/18826/14 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595. Вказана постанова залишена без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскарження ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 239 у Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей в абз. 1 п. 2 виключені слова або здійснюють не в повному обсязі.

Суд зазначає, що пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року визначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту (пункти 1, 6, ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Суд приймає до уваги зміст п. 3 рішення Конституційного Суду України (Справа за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)» № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року), згідно якого суд зазначив, що виходячи з Конституції України Закон України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» від 11 липня 1996 року, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що лише Верховна Рада України може змінити закон і виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Суд зазначає, що до нормативно-правових актів, які регулюють фінансування страхувальників для здійснення останніми виплат матеріального забезпечення застрахованим особам (працівникам страхувальника), зокрема, до Закону № 1105-XIV, а також до Порядку № 26 (який є нормативно-правовим актом підзаконної дії, але при цьому є спеціальним у спірних правовідносинах) - не вносились зміни щодо особливостей здійснення Фондом фінансування страхувальників-роботодавців, які розташовані у населених пунктах, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи наведене, суд не приймає доводи відповідача щодо передбаченості Порядком № 595 та Розпорядженням № 1085-р зупинення здійснення видатків з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на тимчасово неконтрольованій території.

Не приймає до уваги суд твердження відповідача щодо його правонаступництва та не отримання ним в передавальному акті спірних сум чи не пред'явлення позивачем до Фонду кредиторських вимог позивачем, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень та не може ліквідуватися без правонаступника. Позивач не може нести відповідальності за якісь суперечності в роботі державних органів в процесі їх реорганізації.

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач своєчасно та в повному обсязі в спірному періоді здійснював сплату єдиного соціального внеску, пов'язаного з загальнообов'язковим соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, про що свідчать надані до матеріалів справи довідка про сплату цих внесків за 2014 рік, 2016-2017 роки від 14 червня 2018 року № 28 (а.с. 195) та лист Запорізького управління Офісу великих платників ДФС від 04 червня 2018 року про відсутність заборгованості з єдиного соціального внеску у корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» (а.с. 196).

Відповідачем надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Суд вважає клопотання необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а й іншими законами України.

Позивач, оспорює бездіяльність відповідача щодо неприйняття до розгляду заяв-розрахунків про надання фінансування для матеріального забезпечення найманих працівників.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас за правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналогічну позицію щодо строків звернення до суду викладено в постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року у справі № 21-3538а15.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року № 1105-XIV, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВІРІШИВ:

Позовні вимоги корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» (місцезнаходження згідно даний з ЄДР: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 7; поштова адреса зазначена у позовній заяві: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, код ЄДРПОУ 31577638) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даний з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправною бездіяльності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неприйняття до розгляду заяв-розрахунків про надання фінансування для матеріального забезпечення найманих працівників на загальну суму 14 479,58 гривень, зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області прийняти до розгляду заяви-розрахунки про надання фінансування для матеріального забезпечення найманих працівників на загальну суму 14 479,58 гривень та опрацювати (розглянути) ці заяви-розрахунки відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року № 26, визнання протиправною бездіяльності управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не здійснення фінансування страхувальника - корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за заявами-розрахунками на загальну суму 10 776,64 гривень, зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити фінансування страхувальника - корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за заявами-розрахунками на загальну суму 10 776,64 гривень відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року № 26 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неприйняття до розгляду заяв-розрахунків про надання фінансування для матеріального забезпечення найманих працівників на загальну суму 14 479,58 гривень.

Зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області прийняти до розгляду заяви-розрахунки про надання фінансування для матеріального забезпечення найманих працівників на загальну суму 14 479,58 гривень та опрацювати (розглянути) ці заяви-розрахунки відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року № 26.

Визнати протиправною бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не здійснення фінансування страхувальника - корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за заявами-розрахунками на загальну суму 10 776,64 гривень.

Зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити фінансування страхувальника - корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за заявами-розрахунками на загальну суму 10 776,64 гривень відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22 грудня 2010 року № 26.

Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) за рахунок бюджетних асигнувань на користь корпорації «Міжрегіональний промисловий союз» (код ЄДРПОУ 31577638) судові витрати з судового збору у розмірі 7 048 (сім тисяч сорок вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.