Постанова № 75025257, 27.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 758/9241/13-а Головуючий у І інстанції - Ларіонова Н.М.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Коротких А.Ю., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Військової частини А0515 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.02.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Військової частини А0515, третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Військової частини А0515, третя особа: Міністерство оборони України про скасування рішення відповідача від 03.07.2013 та від 03.01.2013 про відмову в призначенні відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 2 групи через травми та її наслідки, пов'язані з виконання обов'язків військової служби; зобов'язання відповідача видати наказ про призначення та виплату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказану одноразову грошову допомогу в розмірі 156577,20 грн та 166725,90 грн відповідно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 було скасовано постанову Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2013 про відмову в задоволенні позову та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені частково, визнано незаконною відмову військової частини А0515 від 04.07.2013 № 222/4/755 та від 03.01.2013 № 222/4/17 у поданні висновку головному розпорядникові бюджетних коштів щодо можливості виплати одноразової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також зобов'язано військову частину А0515 скласти та спрямувати на адресу головного розпорядника бюджетних коштів висновки стосовно можливості виплати одноразової допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08.09.2015 було залишено без задоволення касаційну скаргу відповідача, а вищевказана постанова апеляційного суду залишена без змін.

Постановою Верховного Суду України від 05.04.2016 були скасовані вищевказані рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанції, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому, під час нового розгляду справи позивачі, 23.12.2016 подали заяву про уточнення позовних вимог, в якій просили визнати протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, а також просили зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачам одноразову грошову допомогу в розмірі 243600,00 грн кожному.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21.02.2018 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Військової частини А0515 щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби; визнано протиправними дії Військової частини А0515 щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби; зобов'язано Військову частину А0515 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення ОСОБА_2; зобов'язано Військову частину А0515 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення ОСОБА_3 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції для визначення розміру грошового забезпечення позивачів були взяті довідки від 05.06.2012 №222/4/238/118/909 та від 12.10.2012 №222/4/238/118/2141, натомість позивачі були звільнення з військової служби у 2002 році, тому за основу повинна братися довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 №222/4/1839 від 23.05.2018 станом на 04.12.2002 та довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 №222/4/1840 від 23.05.2018 станом на 13.12.2002.

Крім того, позивачами також подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, тобто з урахування заяви про уточнення позовних вимог. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що 01.01.2014 набрала чинності ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини від 27.11.2002 № 181 ОСОБА_2 та наказом командира військової частини від 05.12.2002 № 0193 ОСОБА_3 звільнені з військової служби у запас за пунктом 67 підпункт «б» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за станом здоров'я), однак їм було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Заява про уточнення позовних вимог обґрунтована тим, що 01.06.2015 позивачам встановлено 2 групу інвалідності довічно, а сума одноразової допомоги, яка встановлена Порядком призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, передбачена в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, що для 2015 дорівнюється 243600,00 грн.

Позиція відповідача та третьої особи обґрунтована тим, що відповідач не порушував права позивачів на отримання одноразової допомоги, оскільки позивачі не звертались до відповідача із заявою про отримання такої допомоги відповідно до Порядку № 975 від 25.12.2013.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу та був звільнений з військової служби наказом командира військової частини А0515 від 27.11.2002 № 0181 за пунктом 67 підпункт «б» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за станом здоров'я).

Також, ОСОБА_3 проходив військову службу та був звільнений з військової служби наказом командира військової частини А0515 від 05.12.2002 № 0193 за пунктом 67 підпункт «б» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за станом здоров'я).

ОСОБА_2 під час первинного медичного огляду 01.06.2013 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби, з 01.06.2013 строком до 01.06.2015, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії АА № 812920 (т.1 а.с.8).

ОСОБА_3 під час первинного медичного огляду 06.06.2012 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби, з 29.05.2012 строком до 29.06.2013, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії АА № 780256 (т.1 а.с.11).

Після встановлення групи інвалідності позивачі звертались до відповідача за виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

У виплаті допомоги їм було відмовлено відповідно листами від 04.07.2013 (ОСОБА_2.) та від 03.01.2013 (ОСОБА_3.) з тих мотивів, що нормативно-правові акти, якими передбачено виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності набрали чинності 01.01.2007, тобто після звільнення позивачів. У зв'язку з цим на них не розповсюджується дія норм законодавчих актів, якими передбачено виплату допомоги.

Позивачі, вважаючи вищевказану відмову протиправною, звернулись з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача не відповідають приписам чинного законодавства України, тому вимоги позивачів, з урахуванням розміру одноразової допомоги, який суд вважає необхідним до нарахуванням, підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідності до ч. 9 ст. 163 вказаного Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 вищевказаного Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (що був чинний під час первинного звернення позивачів із позовною заявою), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Таким чином, позивачі набули право на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України № 499 (що була чинною на момент звернення за отримання допомоги).

І в цій частині спір судом першої інстанції вирішено вірно.

Однак, вирішивши правильно по суті позовні вимоги про наявність права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачам інвалідності 2 групи суд помилково не врахував, що позивачі скористались своїм правом на її отримання але фактично не отримали з причин, які не залежали від їх волі чи дій, а були позбавлені своєчасної виплати гарантованих державою виплат саме в наслідок протиправних дій відповідача.

Разом із тим, в подальшому, постановою № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.

Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час чергового медичного огляду 16.06.2015 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби, з 01.06.2015 довічно, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії АА № 0430433 (т.1 а.с.180).

Крім того, ОСОБА_3 під час чергового медичного огляду 16.06.2015 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби, з 01.06.2015 безстроково, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії АА № 0430432 (т.1 а.с.182).

Колегія суддів зазначає, що грошова допомога позивачам не була призначена і виплачена з вини відповідача, оскільки з моменту звернення позивачів із відповідними заявами до Військової частини А0515 жодних дій з метою відновлення порушених прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено не було.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) у пунктах 2 та 3 зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на момент встановлення позивачам ІІ групи інвалідності довічно їхні права відновлено не було у зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідача та враховуючи, що відносини з виплати одноразової грошової допомоги регулювались Порядком №975 від 25.12.2013, а також що 01.01.2014 набрала чинності ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, позивачами правомірно заявлено позовні вимоги щодо виплати одноразової грошової допомоги саме у розмірі, встановлених цими нормативно-правовими актами.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 05.04.2014 встановлено, обов'язок військової частини А0515 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, а справу повернуто на новий розгляд для визначення розміру одноразової грошової допомоги.

Таким чином, право на отримання позивачами одноразової грошової допомоги встановлено у судовому порядку, тому доводи апеляційної скарги відповідача, що позивачами не надано доказів отримання ними травм не у зв'язку із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння є необґрунтованими.

Крім того, Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, передбачено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. (п. 21.3)

Пунктом 21.5 вказаного Положення передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

- «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії (п. б).

- «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення (п. в).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта-відповідача на те, що позивачами не було подано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також колегія суддів не приймає доводів відповідача, що для визначення розміру одноразової грошової допомоги суд повинен враховувати довідку ОСОБА_2 №222/4/1839 від 23.05.2018 станом на 04.12.2002 та довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 №222/4/1840 від 23.05.2018 станом на 13.12.2002, а не довідки від 05.06.2012 №222/4/238/118/909 та від 12.10.2012 №222/4/238/118/2141, оскільки дані довідки не подавалися відповідачем у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції при розгляді даної справи по першому колу, доказів неможливості надання таких довідок протягом розгляду даної справи, що становить майже 5 років теж не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що у зв'язку з триваючим порушенням прав позивачів, у зв'язку з бездіяльність відповідача та відсутністю будь-яких дій направлених на виконання свого обов'язку та відновлення порушених прав ОСОБА_2, ОСОБА_3, враховуючи досить тривалий час розгляду питання позивачів щодо виплати їм належної одноразової грошової допомоги, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, внесення змін у законодавство не може позбавляти позивачів права на отримання належної виплати. В даному випадку неотримання позивачами одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №499 було в результаті бездіяльності відповідача, а довічне встановлення інвалідності під час дії Порядку №975, що передбачає більші за розміром грошові виплати, надає позивачем право на отримання таких виплат саме у збільшеному розмірі, оскільки враховуючи, що питання про виплату грошової допомоги не було розглянуто раніше, позивачі позбавленні можливості повторно звернутися до відповідача за відповідними виплатами.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Військової частини А0515 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 21.02.2018 - скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А0515 щодо відмови у призначенні ОСОБА_2, ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язати Військову частину А0515 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, що становить 243600 грн.

Зобов'язати Військову частину А0515 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, що становить 243600 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.07.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: А.Ю. Коротких

Н.В. Безименна